Аналіз й оптимізація витрат підприємства на виробництво продукції (стр. 14 из 16)

На відміну від зовнішнього фінансового аналізу, результати операційного (внутрішнього) аналізу можуть складати комерційну таємницю підприємства. Основна модель звіту для аналізу прибутку за даними підприємства виглядає таким чином: об'єм реалізації, 53593 тис. грн.; змінні витрати, 30720 тис. грн.; маржинальний дохід, 22873 тис. грн.; постійні витрати, 7673 тис. грн.; прибуток (чистий дохід), 15200 тис. грн.

Дія операційного важеля виявляється у тому, що будь-яка зміна виручки від реалізації завжди породжує сильнішу зміну прибутку. У практичних розрахунках для визначення сили дії операційного важеля застосовують відносини валової маржі (маржинального доходу) до прибутку. Бажано, щоб валової маржі вистачало не тільки на покриття постійних витрат, але і на формування прибутку.

. (3.14)

Для аналізованого підприємства сила дії операційного важеля дорівнює 30720тис.грн./15200тис.грн.=2,0 (прибуток за 2008 рік склав 15200 тис. грн.). Це говорить про те, що при можливому збільшенні виручки від реалізації наприклад на 5%, прибуток зросте на 5%*2,0=10%; при зниженні виручки від реалізації на 7%, прибуток знизиться на 7%*2,0=14%.

Показник сили дії виробничого важеля визначає, в скільки разів зростає прибуток при одновідсотковом зростанні виручки від реалізації продукції. Таким чином, знаючи дані про зростання виручки від реалізації продукції і силу дії виробничого важеля, можна прямим способом визначити зростання прибутку при збільшенні об'єму випуску продукції. Чим більше частка постійних витрат в структурі загальних витрат, тим сильніша сила дії операційного важеля. Слід зазначити, що сила дії операційного важеля завжди розраховується для певного об'єму продажів, для даної виручки від реалізації. Змінюється виручка від реалізації - змінюється і сила дії операційного важеля. При зниженні виручки від реалізації сила дії операційного важеля зростає як при підвищенні, так і при пониженні питомої ваги постійних витрат в загальній сумі. Кожен відсоток зниження виручки дає все більший і більший відсоток зниження прибутку, причому грізна сила операційного важеля зростає швидше, ніж збільшуються постійні витрати.

При зростанні виручки від реалізації, якщо поріг рентабельності (точка окупності витрат) вже пройдений, сила дії операційного важеля убуває: кожен відсоток приросту виручки дає все менший відсоток приросту прибутку (при цьому частка постійних витрат в загальній їх сумі знижується). Але за стрибку гюстійних витрат, диктованому інтересами подальшого нарощування виручки або іншими обставинами, підприємству доводиться проходити новий поріг рентабельності. На гликому віддаленні від порогу рентабельності сила дії операційного важеля є максимальною, а потім знов почне убувати. Так відбувається аж до нового стрибку постійних витрат з подоланням нового порогу рентабельності.

Все це виявляється надзвичайно корисним для.

планування платежів податку на прибуток, зокрема, авансових;

вироблення деталей комерційної політики підприємства.

При песимістичних прогнозах динаміки від реалізації не можна збільшувати постійні витрати, так як втрата прибутку від кожного відсотка втрати виручки може виявитися на багато разів більшою через дуже сильний ефект (операційного важеля. Проте, якщо у довгостроковій перспективі очікується j підвищення попиту на продукцію, то можна відмовитися від режиму жорсткої економії на постійних витратах, оскільки підприємство з більшою їх часткою одержуватиме більший приріст прибутку.

Таким чином, можна зробити наступні висновки:

сила дії операційного важеля залежить від структури активів
підприємства, частки позаобігових активів. Чим більше вартість основних фондів, тим більше частка постійних витрат;

висока питома вага постійних витрат звужує межі мобільного управління поточними витратами;

чим більше сила операційного важеля, тим більше підприємниціький ризик.

Ефективне управління поточними витратами неможливе без визначення порогу рентабельності (критичної точки, «мертвої точки», точки окупності).

Поріг рентабельності – це така виручка від реалізації, за якої
підприємство вже не має збитків, але ще не має і прибутків. Валової маржі в
точності вистачає на покриття постійних витрат, і прибуток дорівнює нулю.

Для побудови графіка (рис.3.4) і подальших розрахунків використаємо наступні початкові дані підприємства (таб. 3.9).

Таблиця 3.9

Початкові дані за звітній рік

Показники	Значення показника
Об’єм реалізації продукції, тис.грн.	545
Постійні витрати, грн.	7673
Змінні витрати	30720
Ціна за 1 тону цементу, грн.	100
Змінні витрати на 1 т цементу, грн.	56,4

Для визначення порогу рентабельності графічним способом використовується наступна послідовність:

Пряма виручки від реалізації будується за допомогою крапки А:

Виручка = ціна реалізації * об'єм реалізації = 100*545000= 54,5 млн.грн

Пряма постійних витрат є горизонталлю на рівні 7673 тис.грн.

Пряма сумарних витрат будується за допомогою крапки Б:

Сумарні витрати = Змінні витрати + Постійні витрати = Змінні витрати на одиницю товару * Об'єм реалізації + Постійні витрати = 56,4 * 545200 + +7673000=38422,28 тис.грн.

Пряму змінних витрат можна спочатку побудувати і окремо, а потім просто підняти її на висоту постійних витрат.

На рис. 3.4 наочно видно розташовані зони можливого прибутку і збитків. Об'єм реалізації 175 986 тон і виручка від реалізації 17598600 грн. відповідає порогу рентабельності. Саме при такому об'ємі реалізації виручка в точності покриває сумарні витрати і прибуток рівний нулю.

Кожна наступна тонна цементу, продана починаючи з 175986 тон, приноситиме прибуток. Таким чином, за допомогою порогу рентабельності визначається період окупності витрат. Чим меньше поріг рентабельності, тим швидше окупаються витрати і навпаки - високий поріг рентабельності уповільнює окупність витрат.

виручка від реалізації

60 А

Сумарні витрат Прибуток

40 Б

31,505