У роботі підкреслюється, що визначення конкурентоспроможності регіону багато дослідників намагаються розглядати з різних точок зору. На сьогоднішній день існує, принаймні, чотири групи таких точок зору. Зрозуміло, що цим переліком підходів до визначення конкурентоспроможності регіону не вичерпується весь спектр точок зору, але саме в них згруповані думки найбільш загальні й поширені. Доведено, що проблема конкурентоспроможності регіону може бути зведена в своїй основі до визначення конкурентних переваг і (чи) конкурентних позицій, тому що конкурентоспроможність, конкурентні переваги і конкурентні позиції є взаємозалежними і взаємовизначеними поняттями. У формалізованому відношенні конкурентні переваги і конкурентні позиції становлять собою факторну ознаку, а конкурентоспроможність – результативну. Порівняльні переваги регіональної економічної системи дозволяють знаходити найбільш конкурентні позиції, фактори привабливості окремих територій, кількісна і якісна оцінка яких набуває особливого значення для підтримки конкурентної боротьби. У цьому зв’язку можна запропонувати наступне визначення терміна “регіональні конкурентні позиції”, відповідно до якого під регіональними конкурентними позиціями запропоновано вважати процеси використання наявних на даній території сукупних факторів, перетворених на продукцію, роботи і послуги, що забезпечують території відмітні риси й особливості порівняно з іншими територіями, що виявляються в зовнішній і внутрішній компетенції й у динамічних здібностях реалізовувати граничні (критичні) переваги.
Встановлено, що є різні думки з приводу того, яка система показників повинна використовуватися для оцінки конкурентоспроможності регіональних економічних систем. У роботі підкреслено, що існуюча система показників конкурентоспроможності регіонів не дозволяє повною мірою оцінити стан і перспективи розвитку регіонів у їхній конкурентній боротьбі, тому що використовуються для цього різні показники, що істотно “розріджує” саму суть регіональної конкуренції. Визначено, що однією з причин недостатньої об’єктивності показників конкурентоспроможності регіонів є відсутність обґрунтованих критеріїв і міри регіональної ефективності їх функціонування. У даному випадку мова повинна йти про відмітні ознаки, на підставі яких можуть визначатися оцінки (критерії), і межі, за якими зміна кількісних характеристик спричиняє зміну якості об’єкта чи навпаки (міри).
Розділ 2. Аналіз потенційної конкурентоспроможності регіонів України. У розділі виконано аналіз регіональних конкурентних переваг та позицій.
Аналіз показників не тільки економічного і соціального розвитку регіонів, але їхньої конкурентоспроможності покликаний забезпечити вирішення принаймні двох основних задач: 1) визначення рівня інтегральної оцінки розвитку регіонів з метою віднайдення “лідерів” і “аутсайдерів”; 2) побудови сітки економічного районування країни з комплексу основних характеристик. Результати експрес-аналізу основних показників, які поміщаються в статистичних щорічниках, дозволили виявити, що близько 150 показників даються в регіональному зрізі. При цьому визначено, що для оцінки регіональних конкурентних переваг, яку одержують на основі порівняння інформації про дані, що характеризують наявні ресурси (природні, трудові, матеріальні, організаційні, наукові та інформаційні (комунікаційні)), такими показниками можуть бути використано не більше двох десятків. Методичні підходи, покладені в основу визначення оцінки регіональних конкурентних переваг, містять у собі встановлення рангу кожної області за конкретним видом ресурсу (щорічно, за останній п’ятирічний період) і виведення підсумкової оцінки (якщо у цьому виникає потреба), на підставі якої можна достатньо обґрунтовано стверджувати: чи має той чи інший регіон конкурентні переваги. Така схема ранжирування дозволяє умовно групувати регіони і визначати, наскільки кожний з них забезпечений відповідними ресурсами і якою є тенденція їхніх змін.
У дисертації було проведено ранжирування всіх областей України за показниками конкурентних переваг. Із одержаних результатів у табл. 1 представлені показники щодо Донецької області.
Таблиця 1
Показники конкурентних переваг Донецької області (ранг) *
| Показники | Роки | ||||
| 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | |
| 1. Природні ресурси | |||||
| – територія | 11-12 | 11-12 | 11-12 | 11-12 | 11-12 |
| – посівні площі сільгоспкультур | 7 | 7 | 8 | 8 | 7 |
| – площа земель лісового фонду | 20 | 20 | 20 | 20 | 20 |
| 2. Люди (трудові ресурси) | |||||
| – наявне населення | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 |
| – працездатне населення (у віці 15-70 років) | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 |
| 3. Матеріальні фактори | |||||
| – вартість основних засобів | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 |
| 4. Форми та методи організації виробництва | |||||
| – кількість суб'єктів ЄДРПОУ | 2 | 2 | 2 | 2 | 2 |
| – кількість малих підприємств | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 |
| – кількість об'єктів, що змінили форму власності | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 |
| 5. Наука і освіта | |||||
| – кількість загальноосвітніх навчальних закладів | 2 | 2 | 2 | 2 | 2 |
| – кількість ВУЗів ІІІ-ІV рівня акредитації | 2 | 2 | 2 | 2 | 3 |
| 6. Інформація (комунікаційні й транспортні системи) | |||||
| – довжина залізниць | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 |
| – довжина автомобільних доріг | 5-6 | 5-6 | 5-6 | 5-6 | 5-6 |
| – кількість міжнародних таксофонів телефонної мережі загального користування | 4 | 4 | 3 | 2 | 1 |
*Складено і розраховано за матеріалами статистичних збірників Державного комітету статистики України.
Аналіз показників конкурентних переваг засвідчив про те, що Донецька область має найвищі показники за людськими (чисельність населення) ресурсами і матеріальними факторами. При цьому встановлено, що конкурентні переваги практично за всіма елементами продуктивних сил мають найбільш розвинені регіони. Аналіз регіональних конкурентних переваг дозволив зробити висновок, що окремі показники є незмінними, інші – відрізняються змінним характером, а треті – мають потребу в доповненні й зміні. Таким чином, наявна в статистичних щорічниках інформація не дозволяє з високим рівнем точності визначати регіональні конкурентні переваги.
У дисертаційній роботі основним науковим інструментом, що дозволяє встановлювати конкурентні позиції регіонів, використана система послідовно обчислених індексів того самого явища з постійною базою порівняння. Прийом, покладений в основу даного методичного підходу (обчислення базисних індексів), дозволяє побачити, з якою інтенсивністю використовуються різні фактори виробництва (елементи продуктивних сил) на території даного регіону, і спробувати установити, наскільки ці фактори впливають на кінцеві результати (показники) суспільного виробництва, чи наскільки від цих факторів залежать кінцеві результати суспільної діяльності. Був проведений аналіз регіональних конкурентних позицій всіх областей України. У табл. 2 представлені показники, що характеризують конкурентні позиції Донецької області.
Таблиця 2
Показники конкурентних позицій Донецької області *
| Показники | Роки | ||||
| 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | |
| 1. Природні ресурси | |||||
| - базисні індекси обсягів продукції промисловості | 1,0 | 1,04 | 1,23 | 1,39 | 1,29 |
| - базисні індекси виробництва продукції сільського господарства | 1,0 | 1,00 | 0,77 | 1,02 | 1,04 |
| - базисні індекси виробництва продукції лісового господарства | 1,0 | 0,97 | 0,83 | 2,30 | 3,17 |
| 2. Люди: | |||||
| - коефіцієнти народжуваності | 6,2 | 6,5 | 7,0 | 7,6 | 7,7 |
| - коефіцієнти смертності | 16,6 | 17,1 | 17,3 | 17,5 | 18,0 |
| - рівень зареєстрованого безробіття | 2,6 | 2,7 | 2,5 | 2,3 | 1,9 |
| 3. Засоби виробництва | |||||
| - базисні індекси вкладення інвестицій в основний капітал | 1,0 | 1,03 | 1,31 | 1,95 | 2,59 |
| - зміна частки продукції малих підприємств у загальних обсягах реалізованої продукції (робіт, послуг) | 4,8 | 4,4 | 4,1 | 2,8 | 3,3 |
| 4. Наука і освіта: | |||||
| - базисні індекси змін чисельності учнів у загальноосвітніх школах | 1,0 | 0,94 | 0,88 | 0,82 | 0,76 |
| - базисні індекси зміни чисельності студентів ВНЗ III–IV рівнів акредитації | 1,0 | 1,05 | 1,13 | 1,19 | 1,22 |
| 5. Інформація (комунікаційні й транспортні системи): | |||||
| - базисні індекси вантажообігу автомобільного транспорту | 1,0 | 1,18 | 1,32 | 1,37 | 1,49 |
| 6. Зведений показник: | |||||
| - базисні індекси виробництва валової доданої вартості | 1,0 | 1,11 | 1,33 | 1,99 | 2,54 |
*Складено і розраховано за матеріалами статистичних збірників Державного комітету статистики України.
Результати аналізу регіональних конкурентних позицій дали змогу визначити, що залучення до процесу суспільного виробництва наявних елементів продуктивних сил (факторів виробництва) має достатньо суперечливий характер: по-перше, більш інтенсивно використовуються окремі фактори на невеликих за розмірами територіях; по-друге, між окремими показниками використання елементів продуктивних сил існує зворотна залежність; по-третє, відсутність у статистичних щорічниках необхідної інформації не дозволяє одержувати більш повну картину регіональних конкурентних позицій.
Розділ 3. Науково-методичне забезпечення формування системи показників регіональної конкурентоспроможності. У розділі запропонована концептуалізація системи показників, обґрунтовано класифікацію факторів та визначено критерій ефективності регіональної конкурентоспроможності.