2) Економічні: загальна характеристика економіки, ємність фондового ринку, характеристика банківської сфери, стабільність національної валюти, ринкова та інвестиційна інфраструктура, інформаційна відкритість і традиційність, податки і тарифи, вартість робочої сили, доступ до факторів виробництва.
3) Соціально-психологічні: соціальний рівень розвитку суспільства, рівень кваліфікаційної підготовки робочої сили, доступ до факторів виробництва.
1.5. Інвестиційна сфера України
Відтік національного капіталу за кордон став найбільш поширеною і визначальною рисою сучасної економіки України. Іноземні інвестори знають про це краще за нас, тому ніхто не буде інвестувати економіку, де більше половини доходу розкрадається і вивозиться за кордон.
Відомо, що за чотири роки приватизації обсяг інвестицій в економіку України скоротився в 4 – 5 разів, а фізичне зношення основних засобів досягло 50 %, що є однією з причин спаду виробництва. За надійністю інвестування Україна займає 143 місце серед 170 країн світу. Тому в першу чергу постає питання про створення сприятливого інвестиційного клімату для вітчизняних та іноземних інвесторів.
Внаслідок корупції і невмілого керівництва економікою інвестиції, що фінансуються через міжнародні позики, нерідко стають непродуктивними. Спостерігається тенденція неповернення (розкрадання) кредитів, наданих під гарантії уряду. Доходи від таких «інвестицій» є низькими, їх не вистачає для покриття процента та основної суми боргу. Це призводить до невиконання зобов’язань за взяті позики і ще більше погіршує привабливість інвестиційного середовища.
Україні за останні три роки не вдалося отримати мінімально необхідний рівень інвестицій, а потреба у них, за різними оцінками, сягає 40 – 50 млрд. дол. США. Порівняно з іншими країнами з перехідною економікою Україна отримує найменше іноземних інвестицій від міжнародних фінансових організацій. Якщо для прикладу взяти Міжнародну фінансову корпорацію, то Україна в 1996 році отримала лише кредит у розмірі 10 млн. дол., тоді як десять європейських країн із перехідною економікою – понад 141 млн. дол. Складний інвестиційний клімат країн із перехідною економікою виступає причиною незначних інвестицій з боку міжнародної фінансової корпорації, тому їх діяльність обмежується технічною і консультаційною допомогою.
Коротка характеристика умов інвестування в Україні зводиться до наступного.
1. Успадкувавши від адміністративної системи метод розподільчих принципів, кошти «не продаються», як це відбувається при ринкових відносинах, а продовжують розподілятися Національним банком через комерційні банки шляхом надання кредитів, які, в свою чергу, різко піднімають ставку процента, штучно стимулюючи інфляцію. Якщо проаналізувати трьохрічну практику надання кредитів, то можна помітити наступну тенденцію: державні кошти через кредитування в безготівковій формі надходять на рахунки приватних підприємств, які потім потрапляють до приватних кишень у вигляді готівки. Комерційні банки надавали кредити державним підприємствам під великі проценти, а останні здійснювали відшкодування процентів за рахунок зростання собівартості, а, значить, через підвищення цін, які, в свою чергу, відшкодовувалися з кишені громадян. Такий механізм спрацьовує і сьогодні, тільки меншою мірою, оскільки держава все більше контролює рух фінансових коштів через Національний банк та інші засоби.
2. Економічні процеси в Україні мають кримінальну спрямованість., а тіньовий характер розподільчих і перерозподільчих відносин підриває всю систему зацікавленості, надійності та перспективності розвитку інвестиційної діяльності.
3. Закони про інвестиційну діяльність ні формально, ні змістовно не відповідають вимогам і потребам потенційних інвесторів в умовах ринкової економіки. Надто велика лібералізація економіки в умовах нерозвиненості державного регулювання, низької виконавчої дисципліни і відповідальності призвела до появи анархії і невизначеності в економіці.
4. Низький рівень державного управління призводить до надмірного втручання державних службовців у процес інвестування з метою задоволення власних потреб.
5. Основою такого явища, як тіньовий експорт капіталу, що зменшує вітчизняні інвестиційні можливості, є недовіра власників капіталів до економічного режиму, бажання приховати їх від непомірного оподаткування та посягань кримінальних структур.
6. Акумулювання вітчизняного капіталу за кордоном створює головну проблему – повернення їх у вигляді інвестицій в Україну. Це явище має суперечливу властивість. З одного боку, власники капіталу зацікавлені в поверненні коштів, оскільки норма прибутку в Україні з урахуванням можливостей офіційної і тіньової економіки значно перевищує норму прибутку від використання коштів за кордоном. З іншого – тіньовий характер капіталу стримує його повернення внаслідок високого ступеня ризику, що пов’язано з необхідністю обґрунтування характеру походження коштів, які використовуються для особистих цілей, закупівлі дорогої техніки, автомобілів, нерухомості тощо.
7. В Україні відсутня програма державного стимулювання іноземного інвестора через механізм участі в приватизації, який в Україні спрямований лише на приватизацію як на процес зміни власника, тоді як питання інвестицій залишаються поза увагою.
Питання для перевірки засвоєних знань
1. Дайте визначення та розкрийте сутність інвестицій.
2. Від яких факторів залежить обсяг інвестицій?
3. За якими ознаками класифікуються інвестиції?
4. Назвіть загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності в Україні.
5. Які складові частини входять до інвестиційного ринку?
6. Розкрийте зміст поняття «інвестиційний цикл» та дайте характеристику його трьох основних періодів.
7. Назвіть склад інвестиційного комплексу.
8. Дайте характеристику тендерних торгів.
9. Охарактеризуйте систему відносних показників інвестиційної привабливості.
10. Назвіть фактори, які утворюють інвестиційний клімат.
11. Охарактеризуйте умови інвестування в Україні.
Тести для проведення контролю
1. Інвестиції – це:
а) усі види майнових цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької діяльності, в результаті якої створюється прибуток;
б) усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інші види діяльності, в результаті якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект;
в) вкладення грошових коштів, цінних паперів, нерухомого майна в об’єкти підприємницької діяльності з метою збільшення капіталу;
г) вкладення технічних, технологічних та інших знань в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку, право користуватися землею.
2. Інвестиційна діяльність – це сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави, спрямованих на:
а) отримання доходу або прибутку;
б) реалізацію інвестиційних програм;
в) реалізацію інвестиційних програм з метою отримання доходу або прибутку;
г) вкладення коштів в об’єкти інвестування, розташовані в територіальних межах даної країни.
3. Інвестиційний ринок складається із:
а) ринку об’єктів реального інвестування та фондового ринку;
б) фондового ринку, ринку нерухомості, ринку інструментів фінансового інвестування;
в) ринку об’єктів приватизації, ринку об’єктів реального інвестування та грошового ринку;
г) ринку об’єктів реального інвестування та ринку інструментів фінансового інвестування.
4. Виберіть найбільш повну відповідь. З метою визначення інвестиційної привабливості використовуються наступні загальноекономічні показники:
а) рентабельність, стан сировинної бази;
б) розмір земельної площі, яку займає підприємство, кількість контрактів із постачальниками, загальний обсяг чистого і балансового доходу;
в) залишкова та відновлювальна вартість основних фондів, стан сировинної бази, загальний обсяг чистого та балансового доходу, рентабельність, розмір земельної площі, яку займає підприємство;
г) рентабельність, кількість замовників продукції, стан сировинної бази.
Глава 2. Суб'єкти інвестиційної діяльності
2.1. Класифікація суб’єктів інвестиційної діяльності.
2.2. Економічні засади взаємодії різних груп інвесторів.
2.3. Держава як суб’єкт інвестиційної діяльності.
2.4. Державне регулювання інвестиційної діяльності.
2.5. Організаційна структура та форми діяльності інвестиційних компаній.
2.6. Розвиток інвестиційних компаній в Україні.
Ключові слова: суб’єкти інвестиційної діяльності, учасники інвестиційної діяльності, класифікація інвесторів, стратегічний інвестор, портфельний інвестор, державний інвестор, держава-інвестор, інвестиційна концесія, регулювання інвестиційного процесу, реструктуризація, кредитна експансія, державний кредит, інвестиційні банки, інноваційний фонд, інвестиційні компанії, акції.
2.1. Класифікація суб’cктів інвестиційної діяльності
До суб’єктів інвестиційної діяльності віднесено інвесторів та учасників інвестиційної діяльності, які забезпечують здійснення інвестицій.
Суб’єктом інвестиційної діяльності є інвестор, який приймає рішення про вкладення власних, позикових або залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування. Іншими словами, інвестор відмовляється від задоволення нагальних потреб у розрахунку на очікуване задоволення їх у майбутньому, але вже в більших розмірах.
Суб’єктами інвестиційної діяльності (інвесторами та учасниками) можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних країн, а також держави в особі урядів.
Учасники інвестиційної діяльності – громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора. Інвестор визначає мету, спрямованість та обсяги інвестицій і залучає для їх реалізації на договірних засадах будь-яких учасників інвестиційної діяльності, в тому числі й шляхом організації конкурсів і торгів. Держава і посадові особи не вправі втручатися в договірні відносини учасників інвестиційної діяльності понад своєї компетенції.