– непридатний для використання при виборі альтернативних проектів;
– не показує фактичну величину чистих вигод.
Індекс прибутковості (PI) є відношенням суми наведених ефектів (різниця вигод і поточних витрат) до величини інвестицій:
,
де К – величина інвестицій.
РІ тісно пов’язаний з NPV. Якщо NPV позитивна, то й РІ > 1, і навпаки. Якщо РІ > 1, проект ефективний, якщо РІ < 1 – неефективний.
Правила використання критеріїв
У цьому розділі розглядався процес прийняття рішень щодо доцільності капітальних вкладень, базуючись на результатах п’яти методів, які порівнювалися для виявлення їх позитивних та негативних сторін. Може скластися враження, що підприємству слід застосовувати лише один метод у процесі прийняття рішення. Однак практично всі рішення щодо доцільності капіталовкладень аналізуються за допомогою комп’ютерного забезпечення. Тому не так важко розрахувати та проаналізувати результати всіх методів, бо кожен із них забезпечує того, хто приймає рішення, необхідною інформацією.
Метод періодів окупності пропонує інформацію про ризик та ліквідність проекту. Триваліший період окупності означає, що:
1) доступ до інвестиційних грошей (фондів) буде закритий на декілька років, отже, проект неліквідний;
2) надходження грошових потоків очікується протягом тривалого часу – проект досить ризикований.
Метод NPV важливий, бо дає прямий вимір грошового прибутку (вигоди) акціонерів на основі теперішньої вартості проекту. Тому показник NPV є найкращім засобом виміру прибутковості. Показник IRR також вимірює прибутковість, але вона виражена у процентному відношенні. Дехто з тих, хто приймає рішення, вважають це за краще. IRR містить інформацію щодо «граничної норми безпеки» проекту, якої немає у NPV. MIRR притаманні всі властивості NPV. Це найкраще припущення ставки реінвестування. При її застосуванні не виникає проблеми мультиплікації норми прибутку.
Різні методи пропонують різні типи інформації. Їх легко розрахувати, тому їх необхідно розглядати у сукупності під час прийняття рішень. Було б нерозумно ігнорувати інформацію, яку несе кожний із вищезгаданих методів.
Питання для перевірки засвоєних знань
1. Охарактеризуйте фінансово-математичні інструменти інвестиційного проектування.
2. Допишіть формулу розрахунку теперішньої вартості грошей та охарактеризуйте її:
.
1. Наведіть визначення дисконту.
2. Як розрахувати вплив інфляції при визначенні майбутньої і теперішньої вартості грошей?
3. У яких випадках, пов’язаних із інвестиційною діяльністю, враховується інфляція?
4. Дайте характеристику критеріїв та методів оцінки інвестиційних проектів.
5. Які показники належать до кількісних факторів оцінки ефективності інвестиційних проектів?
6. Розкрийте суть якісного діагностичного аналізу.
7. Наведіть класифікацію кількісних методів оцінки інвестиційних проектів.
8. Охарактеризуйте облікову норму дохідності.
9. Як розраховується дисконтна цінність інвестиційного проекту?
10. Як розраховується внутрішня норма рентабельності?
Джерело капіталу
Частка (питома вага) компоненту капіталу
Ефективна вартість компоненту капіталу (%)
Середньозважена вартість капіталу (%)
Довгострокові облігації
0,30
3,69
1,11
Привілейовані акції
0,10
8,40
0,84
Звичайні акції
0,60
15
9
Усього
10,95
СЗВК = 0,30 х 3,69% + 0,10 х 8,4% + 0,60 х 15% = 10,95
11.4. Аналіз беззбитковості та цільове планування прибутку
Класифікація витрат. Загальні витрати підприємства (незалежно від того, чи включаються вони до собівартості продукції) можна поділити на змінні та постійні.
Змінні витрати – це витрати, які прямо пропорційно залежать від обсягу виготовленої продукції. До їх складу входять:
– витрати на сировину, матеріали, енергію, комунальні послуги;
– комісійні з продаж (якщо вони залежать від обсягу продаж);
– заробітна плата робітникам ( при умові, що вона залежить від обсягу виробництва).
Постійні ж витрати не залежать від зміни обсягів виробництва. До їх складу входять:
– витрати на амортизацію будівель та обладнання;
– витрати на оренду та лізинг;
– сплата процентів за кредитами;
– заробітна плата службовців та інших працівників, якщо вона не залежить від обсягу рівня виробництва;
– загальні адміністративні витрати.
Поділ витрат на постійні та змінні дещо умовний. Більшість витрат можуть бути названі умовно-постійними (умовно-змінними). Наприклад, витрати на утримання та експлуатацію обладнання можуть включати витрати на плановий ремонт, який не залежить від обсягів виробництва, або заробітну плату деяких категорій робітників, яка може включати фіксований гарантований мінімум.
Зв’язок між постійними та змінними витратами у релевантному періоді можна представити у вигляді таблиці 11.2.
Таблиця 11.2
Зв’язок між обсягом виробництва та величиною постійних і змінних витрат
Обсяг виробництва
Змінні витрати
Постійні витрати
Сумарні
На одиницю продукції
Сумарні
На одиницю продукції
Збільшується
Збільшуються
Не змінюються
Не змінюються
Зменшуються
Зменшується
Зменшуються
Не змінюються
Не змінюються
Збільшуються
Аналіз беззбитковості капіталовкладень. Аналіз беззбитковості (або аналіз «витрати – прибуток – обсяг виробництва») – це аналітичний підхід до вивчення взаємозв’язку витрат та доходів при різних рівнях виробництва.
Мета аналізу беззбитковості – визначення обсягу продукції, для якого обсяг виручки від продаж дорівнює витратам. Коли обсяг продажів нижчий цієї точки, фірма зазнає збитків, а в точці, де виручка дорівнює витратам, фірма веде бізнес беззбитково.
Точкою беззбитковості (Break-even point) називається ситуація, за якої загальні доходи дорівнюють загальним витратам.
Обсяг продаж у точці беззбитковості є вартістю беззбиткових продаж, а ціна одиниці продукції в цьому разі є беззбитковою ціною продаж. Якщо виробнича програма включає різноманітні продукти, то для будь-якого беззбиткового обсягу продаж існуватимуть різні варіанти цін на вироби, але не буде єдиної беззбиткової ціни.
Аналіз беззбитковості передбачає наступні припущення:
– не враховуються зміни виробничих запасів з періоду в період (обсяг виробництва дорівнює обсягу продаж);
– постійні операційні витрати однакові для будь-якого обсягу виробництва;
– змінні витрати змінюються пропорційно обсягу виробництва, а, отже, загальний обсяг витрат також змінюється пропорційно обсягу виробництва;
– ціна продукту вважається постійною величиною протягом циклу проекту;
– частка продажу продукту в обсязі виручки не змінюється;
– незмінні витрати вважаються постійними.
Точка беззбитковості (ВЕР) у натуральному виразі розраховується за формулою:
.
Маржинальний дохід — це різниця між виручкою від реалізації продукції та змінними витратами на її виробництво. Величина маржинального доходу повинна покривати постійні витрати та забезпечувати необхідне значення прибутку:
МД = V- Сзмін ,
де МД – маржинальний дохід;
V – виручка від реалізації;
Сзмін – змінні витрати.
Маржинальний доход на одиницю продукції – це різниця між ціною одиниці продукції та середніми змінними витратами на одиницю продукції. Його величина незмінною, доки не зміниться ціна і змінні витрати на одиницю продукції.
Для розрахунку точки беззбитковості в грошових одиницях постійні витрати відносять до коефіцієнту маржинального доходу. Це відношення маржинального доходу від реалізації одиниці продукції до її ціни.
Точка беззбитковості (ВЕР) у вартісному виразі розраховується за формулою:
= ,
де Cпост – постійні витрати; Cзмін – змінні витрати; V – обсяг реалізації.
Коефіцієнт маржинального доходу – це відношення маржинального доходу на одиницю продукції до ціни за одиницю продукції:
Кмд = .
Збільшення обсягу продажів після проходження точки беззбитковості призводить до збільшення маржинального доходу і маси прибутку.
Маса прибутку після проходження порогу рентабельності = Кількість товару, проданого після проходження BEP х
Приклад. Фірма виробляє один вид продукції, яку реалізує за ціною 50 грн. за одиницю. Змінні витрати на одиницю – 20 грн., загальні постійні витрати – 2400 грн. Потрібно визначити точку беззбитковості у грошовому та натуральному показниках.
Рішення. Маржинальний дохід на одиницю 50 - 20 = 30 грн. Точка беззбитковості у натуральних одиницях: 2400 : 30 = 800 одиниць продукції.
Коефіцієнт маржинального доходу 30 : 50 = 0,6.
Точка беззбитковості у грошових одиницях: 2400 : 0,6 = 4000 грн.
Сутність аналізу беззбитковості повністю розкривається при графічному зображені (рис 11.1).
Вертикальна відстань між лініями АВ та АС на рисунку характеризує сукупні змінні витрати виробництва даного обсягу випуску продукції, а вертикальна відстань між лініями ОХ та АС відображає сукупні витрати виробництва даного обсягу випуску продукції. Якщо продукція не реалізується, сукупні витрати дорівнюють ОА. Якщо обсяг випуску дорівнює Х, сукупні витрати дорівнюють величині СХ = ХВ+ ВС. Лінія ОD показує величину доходів за різного обсягу продаж. Перетин ліній ОD та АС визначає точку беззбитковості ВЕР , у цій точці сукупний дохід дорівнює сукупним витратам. Будь-яка різниця по вертикалі між лініями ОD та АС праворуч від ВЕР показує прибутки при даному обсязі виробництва, ліворуч – збитки, бо в цьому разі сукупні витрати перевищують сукупний доход.
Рис. 11.1. Графічне зображення методу беззбитковості
Цільове планування прибутку. Продовженням аналізу беззбитковості є цільове планування прибутку. Головною метою цього аналізу є визначення обсягу продаж, при якому підприємство отримає запланований прибуток.
Запланований обсяг реалізації у натуральному виразі розраховується за формулою: