2) величезні комп’ютерні банки інформації, приведені у відповідність із сучасними вимогами;
3) використання сучасної теорії портфеля цінних паперів (MPT – Modern Portfoto Theory) у формі моделей для вибору цінних паперів портфеля.
Комп’ютери допомогли розвинути аналітичні способи, за якими аналітики можуть одержувати інформацію і проводити дослідження.
З ростом можливостей комп’ютера збільшилось використання сучасної теорії портфеля (СТП). Використовуючи СТП для вибору інвестиційних засобів, інвестор або менеджер бажає отримати кількісні дані про конкретні цінні папери.
На основі можливостей певної регресивної моделі аналітик може передбачити або оцінити майбутні коефіцієнти для акцій, залишковий ризик, темп росту дивідендів і ставку дисконту для вибраних вкладником або менеджером акцій даної компанії. Такий аналіз дозволяє скласти різноманітний і вигідний портфель цінних паперів.
Сучасна теорія портфеля розглядає й урізноманітнення цінних паперів, але в основному подає оптимальні методи розміщення. Одним із найпростіших засобів сучасної теорії портфеля (СТП), є метод урізноманітнення, який дозволяє інвестору зменшити до мінімуму ризик. Також СТП дозволяє інвесторам здійснити набір цінних паперів у портфелі з вищим доходом.
Припущення сучасної портфельної теорії. СТП припускає, що ринок є ефективний. Це означає, що всі учасники ринку мають доступ до інформації, одержують однакову інформацію, мають вільний доступ і вихід з ринку. Фундаментальний же припускає, що ринок є неефективним і більший дохід можна отримати, купуючи недооцінені цінні папери.
СТП припускає, що інвестори:
– неохоче сприймають ризик, тобто не люблять його. Ризик визначається несталістю норми доходу або основного капіталу;
– надають перевагу вищій нормі доходу над нижчою;
– намагаються максимально збільшити доходи і до мінімуму зменшити ризик. Іншими словами, намагаються одержати найвищі доходи на одиницю ризику.
СТП припускає, що всі рішення будуть прийматися на основі очікуваної норми доходу та очікуваного ризику або очікуваного стандартного відхилення норми доходу.
СТП вимагає певного співвідношення цінних паперів у портфелі. Ця вимога була розроблена Гаррі Марковіцем. Він припустив, що, знаючи коефіцієнт кореляції, відношення однієї акції до іншої, можна визначити комбінацію фондів, яка забезпечить найнижчий ризик для даного рівня доходу.
СТП стверджує, щоб зменшити ризик, інвестор повинен додати інші цінні папери до свого портфеля. Іншими словами, ризик зменшується при збільшенні кількості цінних паперів у портфелі.
СТП припускає, що:
– завданням інвестора є ефективний набір цінних паперів, який забезпечить найвищий дохід при найнижчому рівні ризику;
– норма доходу і ризик за цінними паперами обчислюється за певний період часу.
– ризикові цінні папери можуть додаватися, вилучатися з портфеля на будь-яку суму.
Основою СТП є гіпотеза ефективного ринку.
8.3. Методики оцінки вартості фінансових інструментів
Оцінка ефективності окремих фінансових інструментів інвестування здійснюється на основі порівняння обсягу інвестиційних затрат, з одного боку, та грошового потоку від реалізації цих інструментів – з іншого.
Оцінка вартості акцій. Капіталізована вартість визначає ринкову вартість акцій акціонерного товариства:
де КВА. – капіталізована вартість акцій;
Q – кількість емітованих акцій;
Ар – ринкова вартість акцій.
Віддача акціонерного капіталу показує темп зростання вкладеного акціонерами капіталу:
де ВАК. – віддача акціонерного капіталу;
П – сума чистого прибутку;
Пр – відсотки за користування позиковими коштами;
КА – балансова вартість акціонерного капіталу;
КВ.А.–— капіталізована вартість акцій.
Балансова вартість однієї акції є бухгалтерським підтвердженням забезпеченості кожної емітованої акції капіталом акціонерного товариства:
де Аб – балансова вартість однієї акції;
КА – балансова вартість акціонерного капіталу;
Р – розмір страхового (резервного) фонду;
Q – кількість емітованих акцій.
Співвідношення ринкової і балансової вартості акцій – це узагальнюючий показник, що свідчить про успіх (невдачу) корпорації:
де Са – співвідношення ринкової і балансової вартості акцій;
Ар – ринкова вартість акції;
Аб – балансова вартість акції.
Прибуток на акцію робить можливою оцінку розміру доходів, що спрямовуються на споживання і нагромадження та припадають на одну акцію:
де ПА – прибуток на акцію;
П – сума чистого прибутку;
Пр – відсотки за користування позиковими коштами;
Q – кількість емітованих акцій.
Дивідендна віддача акції показує розмір доходу, що спрямовується на поточне споживанню акціонерів, у відношенні до ринкової вартості акції:
де ДА – дивідендна віддача акції;
Д – розмір нарахованого дивіденду;
Ар – ринкова вартість акції.
Коефіцієнт «ціна-дохід» характеризує зв’язок між ринковою вартістю акції і доходом, що вона приносить. Якщо порівнювати цей показник щодо акцій кількох підприємств, найбільш інвестиційно привабливими будуть акції з найменшим коефіцієнтом:
де Кц/д – коефіцієнт «ціна-дохід»;
Ар – ринкова вартість акції;
Пд – прибуток на акцію.
Коефіцієнт платіжності показує, яка частка прибутку спрямовується на виплату дивідендів:
де kпл – коефіцієнт платіжності;
Д – розмір нарахованого дивіденду;
ПА – прибуток на акцію.
Коефіцієнт забезпеченості привілейованих акцій дозволяє оцінити забезпеченість привілейованих акцій чистими активами емітента, а отже, визначити ступінь захищеності капіталу інвестора:
де kз, – коефіцієнт забезпеченості привілейованих акцій;
rак – чисті активи акціонерного товариства;
Qпp – кількість емітованих привілейованих акцій.
Коефіцієнт ліквідності акцій характеризує можливість продажу акцій конкретного емітента:
де kл – коефіцієнт ліквідності акцій;
Vnpon – загальний обсяг пропозиції акцій;
Упрод — реальний обсяг продажу акцій.
Коефіцієнт «пропозиції-попиту» свідчить про співвідношення цін пропозиції та попиту:
де kп/n – коефіцієнт «пропозиції-попиту»;
Цпроп – ціна пропозиції акцій;
Цпоп – ціна попиту на акції.
Коефіцієнт обігу акцій дозволяє визначити обсяг обігу акцій конкретного емітента і є різновидом показників ліквідності:
де Коб – коефіцієнт обігу акцій;
Упрод – реальний обсяг продажу акцій;
КВА – капіталізована вартість акцій.
Розрахункова вартість акцій обчислюється залежно від способів виплати дивідендів для випадків, коли:
– дивіденди постійні;
– дивіденди постійно зростають;
– розмір дивідендів змінюється в різних періодах.
Вартість акцій з постійними дивідендами обчислюється за формулою:
де Апост – розрахункова вартість акції з постійними дивідендами (привілейовані акції);
Д – дивіденд;
g – рівень дохідності акції даного типу.
Вартість акцій, дивіденди на які постійно зростають, розраховується за моделлю М. Дж. Гордона:
де Апост, зрост – розрахункова вартість акцій з дивідендами, що постійно зростають;
До – останній виплачений дивіденд;
Ді – дивіденд, що очікується у наступному році;
tд – темп зростання дивіденду.
Вартість акцій, розмір дивідендів на які змінюється в різних періодах:
де Азмін – розрахункова вартість акцій, розмір дивідендів на які змінюється;
Ді...Дп – дивіденди у роках прогнозу;
В – вартість акцій у постпрогнозний період;
п – кількість років прогнозування.
Оцінка вартості облігацій. Для характеристики якостей облігацій використовуються наступні показники.
Прямий дохід на облігацію – визначає залежність доходу на облігацію від норми відсотка та її ринкової вартості:
де До – прямий дохід на облігацію;
Нпр – норма відсотка;
Он – номінальна вартість облігації;
Ор – ринкова вартість облігації.
Ціна конверсії – ціна, за якою облігація може конвертуватися в акцію.
Конверсійна премія характеризує вигоди (збитки) інвестора за конвертацію облігацій в акції:
де П.к. – конверсійна премія;
Ар.к. – ринкова вартість акції на момент випуску конвертованої облігації;
Ок – ціна конверсії.
Коефіцієнт конверсії показує кількість акцій, отриманих в обмін на конвертовану облігацію:
де Кк – коефіцієнт конверсії;
Он.к. – номінальна вартість конвертованої облігації;
Ок – ціна конверсії.
Вартість конвертованої облігації обчислюється як добуток ринкової вартості акцій та коефіцієнта конверсії:
Во.к. = Ар kk,
де Во.к. – розрахункова вартість конвертованої облігації;
Ар – поточна ринкова вартість акції;
kk – коефіцієнт конверсії.
Оцінка похідних цінних паперів. Вартість інвестиційного сертифіката визначається, виходячи з доходів від фондових цінностей, в які вкладає кошти інвестиційний фонд, виручки і витрат від операцій інвестиційного фонду на ринку цінних паперів:
де Віс. – розрахункова вартість інвестиційного сертифіката;
f – функціональна залежність;
Д – дивіденди та проценти, що припадають на один інвестиційний сертифікат;
V – виручка інвестиційного фонду від операцій з цінними паперами у розрахунку на один інвестиційний сертифікат;
З – витрати інвестиційного фонду на управління портфелем цінних паперів у розрахунку на один інвестиційний сертифікат.
Вартість варанта залежить від кількості акцій, на які обмінюється варант, а також від поточної ринкової вартості акції та визначеної для варанта ціни акції:
де Ввар – розрахункова вартість варанта;
Ар – поточна ринкова вартість акції;
Авар – ціна акції, яку визначив емітент для варанта;
Qвар – кількість акцій, які обмінюються на варант.
Вартість опціону визначається, виходячи з оцінки дії наступних чинників: дивіденди на акцію; співвідношення поточної ринкової вартості акції з ціною акції, визначеною в опціоні; термін дії опціону; безпечна відсоткова ставка; ступінь ризику: