Хроніка «клірингових рішень»
10.12.79 – прийняття Закону «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», стаття 8 якого гласить: «Кліринговий депозитарій для здійснення грошових розрахунків щодо цінних паперів зобов’язаний користуватися послугами, що надають розрахункові банки на підставі відповідного договору, типова форма якого затверджується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку і Національним банком України».
31.03.99 – правління НБУ постановою № 159 приймає Положення про особливості ліцензування, регулювання та аналізу діяльності спеціалізованих (розрахункових) банків. Документом встановлено досить жорсткі економічні нормативи для розрахунково-клірингових закладів.
Серпень 1999 року – Price Waterhouse Coopers разом з МФС оголошують про проведення тендеру на визначення розрахункового банку для проведення гарантованих розрахунків у МФС.
10.12.99 – Спостережна рада МФС приймає рішення про затвердження Приватбанку та ПУМБа в якості розрахункових банків. Цим же документом Спостережна рада підтверджує бажання співробітничати з НБУ щодо виконання одиничних розрахунків.
20.01.2000 – «заюстовані» та вступили в силу:
– Постанова НБУ № 497 «Про затвердження Тимчасового положення про вимоги до розрахункового банку і Типового договору про грошові розрахунки за операціями з цінними паперами»;
– рішення Держкомісії з цінних паперів та фондової біржі «Про порядок взяття на облік в ДКЦПФБ банку як розрахункового».
15.02.2000 – банк «Кліринговий дім» звертається до МФС з пропозицією стати розрахунковим банком депозитарію.
Березень 2000 року – Рада МФС вирішує прийняти до відома пропозиції «Клірингового дому».
6.6. Позабіржова фондова торгова система
Торгівля цінними паперами може здійснюватися не тільки у приміщенні біржі, а й за її межами, на позабіржовому ринку. Позабіржовий ринок можна поділити на дві частини: організаційно оформлений (торговельні системи) та неорганізований («вуличний», дилерський ринок).
Таблиця 6.1
Основні відмінності біржового та позабіржового ринку цінних паперів
Біржовий ринок
Позабіржовий ринок
Продаж цінних паперів, які випускає держава та перепродаж акцій престижних фірм
Розміщення серед дрібних інвесторів перших випусків цінних паперів емітентів
Офіційне котирування цінних паперів здійснюють уповноважені державні заклади та спеціальні органи
Ринкове котирування, що здійснюється банком і компаніями.
Переважно брокерський.
Переважно дилерський
Обороти біржового ринку в 5-10 раз менші, ніж позабіржового
У 5-10 раз перевищують обороти біржового
Перевага фондових бірж і торгово-інформаційних систем (ТІС) полягає в наступному:
– прозорість операцій з купівлі-продажу цінних паперів, яка дозволяє уникнути багатьох зловживань, скандалів, що пов’язані з процесами перепродажу пакетів акцій підприємств;
– забезпечення виконання угод за стандартними правилами і вимогами;
– уніфікація всіх контрактів та орієнтація на цивілізовані норми, що дозволяє працювати на фондовому ринку і вітчизняним, і іноземним підприємствам;
– можливість для торговців цінними паперами одержати цілий комплекс послуг, що супроводжують операції з купівлі-продажу цінних паперів (таких, як інформаційні, депозитарні);
– можливість більш дієвого та ефективного контролю за проведенням операцій на фондовому ринку з боку держави в особі ДКЦПФР.
Значення дилерського ринку в різних країнах різне. У деяких торгівля поза біржею не відіграє суттєвої ролі, в інших її навіть заборонено, наприклад, у Німеччині. В Україні з 1 січня 1999 року всі операції з акціями інвестиційно привабливих підприємств повинні здійснюватися тільки на організованих ринках.
Водночас у багатьох країнах на дилерському ринку обертається значна кількість цінних паперів. Найбільшого розвитку «вуличний» ринок набув у США та Канаді.
На позабіржовому ринку продаються облігації та акції, не включені до біржового списку. Ціни на ньому, як правило, встановлюються в ході переговорів між продавцем і покупцем. На цьому ринку посередником є дилер, що виступає як агент в угоді з клієнтом.
Дилери, як правило, спеціалізуються по-різному: одні торгують акціями, інші – облігаціями корпорацій, ще інші – державними цінними паперами. Вони купують певну кількість цінних паперів як запас, який потім розпродують, виходячи з ринкової кон’юнктури.
Дилери можуть займати на ринку цінних паперів довгі і короткі позиції. Якщо дилер сформував запас цінних паперів з метою наступного перепродажу, то за біржовою термінологією це означає, що він займає довгу позицію. Проте за умов сприятливої ринкової ситуації дилер може продавати цінні папери, навіть не маючи їх на руках. У таких ситуаціях кажуть, що на ринку зайнято коротку позицію.
Дилери на «вуличному» ринку можуть укладати угоди, домовляючись один з одним навіть телефоном. Якщо угоди укладаються з доручення клієнта, то останньому надсилають письмове повідомлення, а з його рахунку знімають гроші у разі купівлі цінних паперів чи списують цінні папери у разі їх продажу.
Отже, типова операція з цінними паперами виконується за наступною схемою: отримавши замовлення від покупця, уповноважений представник інвестиційно-дилерської фірми перевіряє, чи включено замовлені цінні папери в біржовий список. Якщо так, замовлення передається трейдеру – представнику фірми на біржі, якщо ні – включається механізм «вуличного» ринку.
На кінець 1998 року в Україні переважав позабіржовий неорганізований ринок, на ньому здійснювалось близько 98 % угод.
В Україні вторинний ринок цінних паперів, зокрема «вуличний», має ще досить стихійний характер.
Позабіржову фондову торговельну систему (ПФТС) зареєстровано як асоціацію повноправних учасників – організаційно оформлену систему торгівлі цінними паперами.
Ідея такої асоціації виникла давно, але втілилася у життя лише за проектом USAID щодо розвитку ринків капіталу та з допомогою компанії «Barents group».
Особливістю фондового ринку і є розвиток Позабіржової фондової торговельної системи, яка працює через електронну торговельно-iнформацiйну мережу. Вона об’єднала 84 торгівця цінними паперами (16 банків, 68 небанківських установ). Перші торги на ПФТС відбулися 5 липня 1996 року
Сьогодні ПФТС об’єднує 298 учасників (85 банківських установ, 85 інвестиційних та брокерсько-дилерських компаній). На 1 січня 1999 року обсяги торгів у системі становили 3124,29 тис. грн., а в ПФТС котируються цінні папери 83 підприємств та облігації.
ПФТС – єдина торговельна система, де налагоджено вторинний обіг цінних паперів. У її лістингу (на середину 1999 року) – 252 емітенти. Здебільшого котируються акції відкритих акціонерних товариств, які виникли на основі колишніх державних підприємств. В обігу перебувають також цінні папери емітентів, заснованих приватним капіталом. Не з усіма з них регулярно здійснюються угоди, але брокер зобов’язаний підтримувати відповідні котировки таких паперів. Крім того, досить активним є вторинний ринок облігацій внутрішньої державної позики.
Доступ до ПФТС у торговому режимі надається членам Асоціації, що виконують членські обов’язки, підтримують працюючий капітал у розмірі, еквівалентному не менше ніж 25 000 доларів, мають у штаті не менше двох сертифікованих уповноважених осіб і відповідну угоду з Технічним центром ПФТС. Торгівля цінними паперами проводиться в режимі реального часу з обов’язковою індикацією цінового та кількісного котирування цінних паперів, а також інформації про ціну та обсяги виконаних угод. Котирування у ПФТС тверде. Привабливою рисою ПФТС є те, що вона може надавати інформацію про деталі укладених угод не лише учасникам, а й розрахунковим банкам, реєстраторам та іншим установам, які беруть участь в обслуговуванні торговельних угод.
Крім того, сьогодні більшість угод пов’язана зі зміною структури капіталу, а не із спекуляцією. Іншими словами, заінтересовані інвестори купують великі чи навіть контрольні пакети акцій тільки для того, щоб мати вплив на акціонерне товариство. На ринок такі цінні папери, як правило, більше не повертаються.
Хоч ПФТС ще не має елементарних інститутів, властивих ринкам розвинених країн, вона працює в режимі реального часу, тобто угоди укладають у день торгів. Якщо брокер вводить у систему інформацію про купівлю-продаж цінних паперів, він уже повинен укласти угоду саме за такою ціною. Й цьому і полягає принцип «поставка проти платежу». У системі нормального ринку це легко робити через депозитарій та кліринговий банк. Але за відсутності таких структур повністю запровадити цей принцип неможливо. Такий механізм у ПФТС тільки розробляється на основі певних банківських операцій. Головне завдання – забезпечити належну динаміку зростання кількості угод у системі.
Сьогодні ПФТС є однією з найбільш динамічно розвинених систем фондової торгівлі в Україні (табл. 6.2).
Таблиця 6.2
Обсяги торгів на ПФТС, млн. грн.
Період
1996 рік
1997 рік
1998 рік
Обсяг торгів
3,124
350,543
338,54
Частка ПФТС у загальному обсязі торгів на організованому ринку цінних паперів за 1998 рік становила близько 66 %, а на вторинному ринку – навіть досягла 87,39 % від загального обсягу торгів. На вторинному ринку тільки корпоративних цінних паперів ПФТС здійснювала 98,99 % від загального обсягу торгів.
Протягом 1998 року в ПФТС переважала торгівля акціями – 206,9 млн. грн. На підприємства чотирьох галузей промисловості – енергетики, металургії, хімічної та нафтової промисловості – припадало 90 % обсягу торгів.