б) без встановленого строку обігу, що засвідчує внесення певного паю до статутного фонду акціонерного товариства, дає право на участь в управлінні та отримання частки прибутку у формі дивідендів а також на участь у розподілі майна у випадку ліквідації товариства;
в) з установленим строком обігу, що засвідчує внесення певного паю до статутного фонду акціонерного товариства, дає право на участь в управлінні та отримання частки прибутку у формі дивідендів;
г) без установленого строку обігу, що засвідчує внесення благодійного внеску у розвиток акціонерного товариства і дає право на отримання частини прибутку.
2. Облігації – це:
а) термінові боргові зобов’язання з фіксованим процентом, за допомогою яких держава, місцеві органи влади мобілізують фінансові ресурси;
б) безстрокові боргові зобов’язання з фіксованим процентом, за допомогою яких держава мобілізує фінансові ресурси;
в) безповоротна допомога, за допомогою якої держава, місцеві органи влади, а також підприємства мобілізують фінансові ресурси;
г) термінові боргові зобов’язання з фіксованим процентом, за допомогою яких держава, місцеві органи влади, підприємства та фізичні особи мобілізують фінансові ресурси.
3. До постійних функцій ринку цінних паперів необхідно віднести:
а) інвестиційну, власницько-стимулюючу, приватизаційну;
б) антиінфляційну, приватизаційну;
в) інвестиційну, власницько-стимулюючу, оперативного регулювання і переливу капіталу;
г) приватизаційну, антиінфляційну.
4. Який відсоток облігацій від розміру статутного фонду можуть випускати акціонерні товариства:
а) до 40 %;
б) не більше 50 %;
в) не менше 30 %;
г) не більше 25 %.
5. Емітент – це:
а) фізична особа, яка від власного імені випускає цінні папери і бере на себе зобов’язання виконати умови, що випливають з умов їх випуску;
б) юридична особа, яка поширює цінні папери на первинному і вторинному ринках;
в) юридична особа, яка від власного імені випускає цінні папери та бере на себе зобов’язання виконати умови , що випливають з умов їх випуску;
г) фізичні та юридичні особи, які поширюють цінні папери на первинному ринку.
6. Інститути ринку цінних паперів
6.1. Біржі в сучасній ринковій інфраструктурі.
6.2. Функціонування бірж в Україні.
6.3. Депозитарії та зберігачі, реєстратори.
6.4. Національна депозитарна система.
6.5. Клірингова система.
6.6. Позабіржова фондова торгова система.
Ключові слова: біржа, лот, касові угоди, котирування, стан ринку, інфляція, ринок в абсолютній рівновазі, ринок у певній рівновазі, лімітний курс, ринок, що обмежений в рівновазі, ринок, що обмежений попитом або пропозиціями, ринок без котирування, депозитарій, зберігач, реєстратор, Національна депозитарна система, прямі учасники, опосередковані учасники, розрахунково-клірингова діяльність, емісія цінних паперів, депозитарний договір, клірингова система, дилер, позабіржовий ринок цінних паперів.
6.1. Біржі в сучасній ринковій інфраструктурі
Біржі посідають особливе місце в інфраструктурі сучасної ринкової економіки. У сучасному розумінні фондова біржа – це організований ринок цінних паперів, що працює за принципами:
– перевірки якості і надійності цінних паперів;
– встановлення на основі аукціонної торгівлі єдиного курсу на однакові цінні папери одного емітента;
– гласності біржових операцій.
Як особливий інститут цінних паперів біржі сприяють накопиченню, розподілу і перерозподілу капіталу. Усього у світі існує близько 200 бірж, об’єднаних у Міжнародну федерацію фондових бірж.
Фондові біржі організовуються, як правило, у вигляді приватних акціонерних товариств (США, Великобританія) або публічно-правових інститутів (Франція, Італія, Швейцарія, Німеччина). Робота біржі та діяльність її членів регламентується статутом, внутрішніми правилами та інструкціями. Щоб стати членом біржі, потрібно купити місце у її власника. Після цього з’являється можливість брати участь у торгах, використовувати привілеї, які надає біржа.
У кожній країні з розвиненою ринковою економікою фондова біржа займає важливе місце як інструмент перерозподілу грошового капіталу в різноманітні галузі економіки. Однак її значення може бути більшим або меншим залежно від національного ринку позикового капіталу, розгалуженості кредитно-фінансової системи, масштабів грошових накопичень та їх впливу на відтворювальний процес. Так, біржі Західної Європи відстають від бірж США та Японії за обсягом угод і біржовою капіталізацією. Біржова капіталізація цінних паперів у США становить 35 % загальносвітової, відповідно в Японії – 32,4 %, Західній Європі –26,5 %, у т. ч. в Англії – 10,2 %, ФРН – 3,6 %, Франції – 3,5 %.
Положення фондової біржі, її роль у мобілізації грошового капіталу також залежать від ступеня її інтеграції в сучасний механізм державного регулювання. Тому національні особливості фондових бірж мають важливе значення для характеристики грошово-кредитної системи кожної країни.
США сьогодні мають розгалужену мережу, яка складається із 13 фондових бірж. Вони базуються в Нью-Йорку (дві), Чикаго, Бостоні, Сан-Франциско, Канзас-Сіті, Лос-Анджелесі, Детройті, Новому Орлеані, Далласі, Філадельфії, Цинцініані, Солт-Лейк-Сіті. Провідне становище займає Нью-Йоркська фондова біржа, на якій здійснюється більше 70 % усіх операцій з акціями. У її складі – 1366 членів, із яких 1226 представляють інтереси 523 приватних корпорацій. Близько 140 діють від власного імені. Плата за місце на біржі коливається від декількох десятків до сотень тисяч доларів. Курсова вартість акцій Нью-Йоркської біржі постійно зростає.
Друге місце за значенням у США займає Американська фондова біржа (Нью-Йорк). Однак вона, як і інші периферійні біржі, орієнтується на Нью-Йоркську фондову біржу за основною масою руху вартості акцій. У той же час, регіональні фондові біржі здійснюють, в основному, котирування акцій невеликих місцевих приватних компаній. Особливості мережі американських фондових бірж полягає в тому, що тут переважно здійснюються операції з цінними паперами старих випусків (акції, приватні та державні облігації). При цьому частка операцій з державними паперами обмежена. Допущення приватних паперів на біржу можливе при наявності чистого прибутку в розмірі 1 млн. дол., а також за згодою Ради керуючих бірж та реєстрації в Комісії по операціях з цінними паперами.
Особливість Нью-Йоркської фондової біржі полягає в тому, що там існує досить диференційоване коло членів порівняно з біржами інших країн.
По-перше, це спеціалісти щодо операцій із певним цінним папером (одним чи декількома). Кожний цінний папір на біржі приписаний до певного спеціаліста, який користується монопольним правом на угоди з ним. Ці спеціалісти є ключовими фігурами в торговій справі і представляють замовлення натовпу, що торгує, конкуруючи з іншими членами біржі. Після завершення угоди вони отримують комісійні. Обов’язок спеціаліста як дилера – підтримувати на ринку той цінний папір, який за ним закріплено. Від нього вимагається купувати і продавати за власний рахунок цінний папір таким чином, щоб зводити до мінімуму дисбаланс попиту і пропозиції на нього, що іноді виникає. В інших випадках спеціалісту забороняється торгувати за власний рахунок.
На початку 90-х років на Нью-Йоркській фондовій біржі діяло 440 спеціалістів, які були об’єднані в 35 груп. Найбільша складалася із 24 спеціалістів, за якою налічувалося 125 акцій. Як правило, спеціалісти проводять угоди за власний рахунок, а за певні комісійні виконують обмежені накази інших брокерів.
По-друге, це брокери торгового залу або біржові брокери, які є членами фондової біржі і виконують замовлення своїх клієнтів, не маючи права вести операції за власний рахунок. У той же час, вони можуть виконувати доручення інших брокерів, які в силу обставин не можуть здійснювати угоди.
По-третє, біржові (зареєстровані) маклери, які проводять операції в торговому залі за власний рахунок або діють за дорученням, в якому вони мають частку (їх усього близько 30 чоловік).
По-четверте, асоційовані члени, що мають допуск в операційний зал, але не мають права укладати угоди. Як правило, це представники компаній і фірм, членів фондової біржі.
Англія. У цій країні мережа фондових бірж налічує 22 фондові біржі. Провідною є Лондонська, яка концентрує більше 60 % усіх операцій з цінними паперами всередині країни. Однак головна її особливість полягає в тому, що більше 50 % торгівлі припадає на цінні папери іноземного походження, оскільки Лондон продовжує виконувати роль одного із світових фінансових центрів. Серед інших слід відзначити фондові біржі в Глазго, Ліверпулі, Манчестері, Бірмінгемі.
У жовтні 1986 року Лондонська фондова біржа після 213 років існування вступила в новий етап. У результаті реорганізації біржа перетворилася майже в «глобальний центр торгівлі цінними паперами». Сутність проведеної реорганізації полягає в ліквідації суворої спеціалізації маклерських фірм та обмеженні їх фінансових операцій, у результаті чого члени Лондонської фондової біржі позбавляються права користуватися фіксованими комісійними за операціями з акціями та іншими цінними паперами, а іноземні інвестори отримують повну свободу щодо усіх операцій біржі. Ділова преса Заходу визначила цей захід уряду Англії як певну поступку перш за все могутнім спекулянтам із США та Японії, які ведуть широку світову торгівлю акціями за допомогою комп’ютерних мереж.
Лондонська біржа є однією із найстаріших, регламентація її діяльності почалася ще в ХVІІ ст., а офіційно вона виникла в 1773 році. Це акціонерне товариство, капітал якого складає більше 500 тис. фунтів стерлінгів. Число членів, хоч і коливається щорічно, в середньому становить майже 3,5 тис. чол., із яких близько 2,7 тис. брокерів і 800 тис. дилерів і джоберів. Останні проводять операції за власний рахунок.