– назва того, кому або за наказом кого платіж повинен здійснитися;
– дата і місце складання векселя;
– підпис платника (векселедавця).
– назва – «переказний вексель»;
– проста і нічим не обумовлена згода сплатити певну суму;
– зазначення строку платежу;
– зазначення місця, в якому повинен відбуватися платіж;
– найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен здійснитися;
– назва того, хто повинен платити (платника);
– дата і місце складання векселя;
– підпис того, хто видає документ.
Документ, у якому відсутній будь-який із реквізитів, не має сили простого або переказного векселя, за винятком наступних випадків:
а) вексель, строк платежу за яким не вказано, розглядається як такий, що підлягає оплаті за пред’явленням;
б) при відсутності особливого зазначення місце, позначене поруч із назвою платника (місце складання документа – для простого векселя), вважається місцем платежу та одночасно місцем проживання платника (векселедавця – для простого векселя);
в) вексель, в якому не вказано місце його складання, визнається підписаним у місці, позначеному поруч із назвою векселедавця.
Порядок випуску та обігу векселів визначається КМ України.
Відповідно до чинного законодавства розрізняються:
– видача (емісія) векселя боржником на користь кредитора як забезпечення заборгованості такого боржника перед кредитором;
– видача (емісія) векселя боржником на користь кредитора як підтвердження заборгованості такого боржника перед кредитором;
– передача векселя боржником на користь кредитора у забезпечення своїх зобов’язань перед таким кредитором.
Забезпечення. Забезпечуватися може певне основне зобов’язання (оплата вартості придбаного товару за договором купівлі-продажу, оплата процентів за користування кредитом або повернення кредиту).
Відповідно до Цивільного кодексу в Україні існує декілька способів забезпечення зобов’язань:
– неустойка (штраф, пеня);
– застава;
– поручительство.
Крім того, зобов’язання між громадянами можуть забезпечуватися задатком, а зобов’язання між юридичними особами – гарантіями.
Вексель дійсно виконує функцію забезпечення, оскільки, включаючи майнові права вимоги, може бути закладеним з метою забезпечення виконання певних зобов’язань (наприклад, погашення кредиту, виданого банком). Але: закладено, а не передано в «забезпечення».
На практиці часто говорять про передачу векселя в «забезпечення» за здійсненою угодою купівлі-продажу (поставки), маючи на увазі оформлення звичайної відстрочки оплати.
5.2. Документарна та бездокументарна форма цінних паперів
Випуск цінних паперів – це зареєстрована в установленому порядку сукупність цінних паперів одного емітента з одним державним реєстраційним номером, що можуть мати різні умови емісії, але надають покупцям однакові права. Цінні папери випускаються у документарній та бездокументарній формі.
Цінний папір у документарній формі – це сертифікат, що містить реквізити відповідного виду цінних паперів певної емісії, дані про кількість цінних паперів та засвідчує сукупність прав, наданих цими цінними паперами. Сертифікат цінного паперу обов’язково повинен містити наступні реквізити: назва цінного паперу (для акцій – «сертифікат», для облігацій – «облігація»); код за ЄДРПОУ; назву та місцезнаходження емітента; серію і номер сертифіката; дату випуску; тип та категорію цінного паперу; ім’я власника; кількість цінних паперів; номінальну вартість цінного паперу; підпис керівника емітента; печатку емітента; реквізити реєстру утримувача.
Цінний папір у бездокументарній формі – це засвідчення права власності на цінний папір через обліковий запис. Його здійснює реєстратор або зберігач цінних паперів, який в установленому порядку фіксує майнове право в безпаперовій формі. Випуск цінних паперів у бездокументарній формі оформляється глобальним сертифікатом емісії. Глобальний сертифікат оформляється на весь випуск цінних паперів у бездокументарній формі, який засвідчує право власника на здійснення операцій із цінними паперами цього випуску в Національній депозитарній системі. Глобальний сертифікат емісії повинен містити наступні дані: реєстраційний номер; дату і місце оформлення сертифіката; офіційне найменування та місцезнаходження емітента; вид та категорію цінних паперів; номінальну вартість одного цінного паперу; зареєстрований статутний фонд емітента; обсяги емісії; права власників на управління й одержання доходу та інші права, іншу інформацію.
Документарні цінні папери можуть бути знерухомлені власником у зберігача шляхом їх фізичної передачі зберігачу і зарахування їх відповідної кількості на рахунок власника (депонента) у зберігача.
У подальшому обіг цінних паперів здійснюється учасниками депозитарної системи, які ведуть записи за рахунками в цінних паперах.
Зразок оформлення документів для відкриття рахунка у цінних паперах.
ДАТА ПРИЙОМУ АНКЕТИ "_____"_________200__ р.
заповнюється спеціалістом зберігача
Анкета рахунка у цінних паперах.
1. Особа
1.1. Організаційно-правова форма:
1.2. Коротка назва:
1.3. Повна назва:
1.4. ЄДРПОУ:
1.5. ЗКНГ:
1.6. Країна реєстрації:
1.7. Статутний фонд:
1.8. Статус – депонент
2. Розпорядник
2.1. Прізвище, ім’я, по батькові:
2.2. Посада:
2.3. Документ:
2.4. Серія:
2.5. Номер
2.6. Ким виданий:
2.7. Дата видачі:
3. Розпорядник
3.1. Прізвище, ім’я, по батькові:
3.2. Посада:
3.3. Документ:
3.4. Серія:
3.5. Номер:
3.6. Ким виданий:
3.7. Дата видачі:
4. Юридична адреса
4.1. Країна:
4.2. Індекс:
4.3. Область:
4.4. Місто:
4.5. Район:
4.6. Вулиця:
4.7. Будинок:
5. Поштова адреса
5.1. Країна:
5.2. Область:
5.3. Місто:
5.4. Район:
5.5. Вулиця:
5.6. Будинок:
5.7. Офіс: Індекс:
5.8. а/с:
6. Дані державної реєстрації
6.1. Документ:
6.2. Серія:
6.3. Номер:
6.4. Ким виданий:
6.5. Дата видачі:
7. Банківські реквізити
7.1. Назва установи банку:
7.2. МФО:
7.3. Рахунок:
8. Додатково
8.1. Форма одержання виписки: факс; особисто
9. Зв’язок
9.1. Телефон:
9.2. Факс:
9.3. Е-mail:
Голова Правління
ВАТ
5.3. Первинний і вторинний ринок цінних паперів
Сукупність функцій ринку цінних паперів в економіці можна поділити за двома групами: постійні, властиві стабільній стаціонарній системі акціонерних відносин господарювання, i тимчасові, притаманні періоду становлення акціонерних форм організації виробництва i фондового ринку внаслідок разових глибинних змін у системі відносин власності на капітал.
До постійних функцій ринку цінних паперів необхідно віднести:
– інвестиційну;
– власницько-стимулюючу;
– оперативного реагування i переливу капіталів.
До тимчасових функцій належать:
– приватизаційна;
– антиінфляційна.
Потрібно зазначити, що як постійні, так i тимчасові функції фондового ринку послідовно взаємопов’язані між собою i визначають роль ринку цінних паперів в економіці країни та його значення у процесі відтворення.
Проте в Україні повноцінне виконання зазначених функцій ускладнюється рядом обставин, пов’язаних із сучасним етапом реформування економічної системи країни. Специфіка становлення i розвитку українського ринку цінних паперів, якщо її розглядати з точки зору динаміки відтворення на макроекономічному рiвнi, проявляється в тому, що вони збіглися з фазою звуженого процесу відтворення i такого, що постійно звужується. Щодо розвитку ринку цінних паперів, то він характеризувався досить значними показниками зростання.
Деяке уповільнення темпів падіння виробництва все ще дозволяє реалізувати програму узгодженого розвитку як фондового, так i виробничого секторів. Подальше ж зменшення обсягів відтворення при випереджаючому зростанні ринку цінних паперів загрожує призвести до повного краху останнього. Адже, врешті-решт, на ринок реально надходитиме низькоякісний товар.
Світова практика свідчить, що якість будь-якого фінансового товару тим вища, чим краще він забезпечений результатами ефективного функціонування емітента. Загальноприйнята схема залучення грошових коштів юридичних i фізичних осіб наступна: накопичення – інвестування в цінні папери виробничих, фінансових, муніципальних i державних органів. Вона успішно функціонує лише при реальному відтворенні. Тобто коли ринок цінних паперів повноцінно виконує одну із своїх важливих функцій – функцію перерозподілу капіталів, що забезпечує безперервне переливання коштів між двома підрозділами виробництва, тимчасово вiльнi кошти постійно шукають місця найвигіднішого застосування. Поряд з цим, у самих підрозділах відтворення виділяються лідери, якi пропонують найперспективніший i найякісніший товар – цінні папери.
Ринок капіталу є інститутом, що забезпечує здійснення довгострокових інвестицій фірм, урядів та домогосподарств. Він поділяється на кредитний ринок та ринок цінних паперів із диференціацією останнього щодо того чи іншого фінансового інструменту.
Ринок цінних паперів відрізняється від інших, перш за все, специфічним характером свого товару:
– не маючи своєї власності, може мати високу ринкову ціну;
– право на одержання доходу і зобов’язання цей дохід виплачувати;
– за допомогою цінних паперів можна одержати доступ до реальних цінностей або забезпечити перехід від одного суб’єкта до іншого;
– цінні папери – це засіб, який забезпечує рух капіталу від галузей виробництва, де є його надлишок до галузей, яким він більш необхідний.
Первинним ринком цінних паперів є економічний простір, який цінний папір проходить від емітента до першого покупця.
На первинному ринку будь-яка особа, що має необхідний статус, може одержати додатковий капітал шляхом випуску своїх облігацій.
Акціонерні товариства можуть випустити облігації не більше 25 % від розміру статутного фонду підприємства. Рішення про випуск облігацій підприємства, в якому визначаються умови випуску і порядок розміщення облігацій, приймається емітентом і оформляється протоколом. Протокол повинен містити наступні дані: назву емітента облігацій; розмір його статутного фонду; види господарської діяльності і дані службових осіб емітента; назву аудиторської фірми, що його контролює; дані про розміщення раніше випущених цінних паперів; мету випуску та види облігацій; суму емісії та номінальну вартість облігації; порядок випуску облігацій та сплати доходів за ними.