Навчальний посібник призначений для підготовки бакалаврів та магістрів усіх спеціалізацій в економічних та юридичних вузах, а також для економістів підприємств, банків, інвестиційних та фінансових компаній, які здійснюють розробку та експертизу інвестиційних проектів, спеціалістів, які приймають рішення щодо інвестування в ті чи інші фінансові інструменти.
Мета даного посібника – навчити майбутніх фахівців орієнтуватися в усіх сторонах інвестиційної діяльності на тлі правового простору, що створений в Україні, надати студентам систему теоретичних знань про способи та засоби залучення інвестиційних ресурсів і сформувати практичні навички в підготовці та реалізації інвестиційних проектів і механізмів управління ними.
Зміст і структура посібника підпорядковані реалізації поставленої мети шляхом поетапного і послідовного вирішення наступних завдань: опанування теоретичними засадами інвестиційної діяльності; отримання знань про умови, форми, методи та основні інструменти інвестиційної діяльності; опанування методикою аналізу окремих фінансових інструментів, ефективності інвестиційного портфелю; діагностика прийняття інвестиційних рішень та фінансового планування реальних інвестицій.
Навчальний посібник складається з трьох розділів та 12 глав. У першому розділі розглядаються поняття інвестицій та суб’єктів інвестиційної діяльності, подається їх класифікація, аналізуються економічний зміст інвестицій та особливості інвестиційного клімату в Україні. У другому розділі аналізуються фінансові інвестиції, охарактеризовані окремі фінансові інструменти, особливості їх випуску та обігу, методи оцінки вартості фінансових інструментів, розрахунку фондових індексів та управління інвестиційним портфелем. У третьому розділі висвітлюються питання управління реальними інвестиціями. Структура цього розділу підпорядкована логіці інвестиційного проектування.
Організаційно-економічні засади інвестування
Глава 1. Теоретичні аспекти інвестиційної діяльності
1.1. Сутність інвестицій. Структура цінностей, що належать до інвестицій.
1.2. Класифікація інвестицій. Інвестиційна діяльність.
1.3. Ринкова модель реалізації інвестиційного процесу. Механізм ціноутворення на інвестиційному ринку.
1.4. Інвестиційний клімат та фактори, що його утворюють.
1.5. Інвестиційна сфера України.
Ключові слова: інвестиції, майнові цінності, інтелектуальні цінності, валові інвестиції, чисті інвестиції, норма дохідності інвестицій, класифікація інвестицій, інвестиційна діяльність, реальні інвестиції, прямі інвестиції, інноваційні інвестиції, непрямі інвестиції, державні інвестиції, приватні інвестиції, іноземні інвестиції, спільні інвестиції, короткострокові інвестиції, довгострокові інвестиції, інвестиційний ринок, інвестиційний цикл, інвестиційний комплекс, заощадження, реальні активи, фінансові активи, інвестиційна інфраструктура, інвестор, тендерні торги, інвестиційна привабливість, інвестиційний клімат, інвестиційна сфера.
1.1. Сутність інвестицій. Структура цінностей, що належать до інвестицій
Сьогодні у складній та заплутаній системі економічних зв’язків усе частіше необхідно приймати зважені рішення щодо накопичення та інвестування. Для збереження і примноження заощаджень потрібно відмовитись від старих засобів накопичення та перейти до засобів, притаманних ринковим відносинам, що об’єднуються під загальною назвою інвестування.
У державі з командно-адміністративною економікою категорія «інвестиції» не мала місця ні в економічній теорії, ні у практиці. В останні роки це поняття почало зустрічатися в економічній літературі країн Східної Європи та СНД, що пояснюється зміною системи господарювання і переходом до ринкових відносин. Термін «інвестиції» походить від латинського слова «invest» , що означає «вкладати». У минулому більшість авторів трактувала поняття «інвестиції» як сукупність затрат, що реалізуються у формі довгострокових вкладень у галузі народного господарства (виробничі фонди), тобто інвестиції помилково ототожнювались із поняттям «капітальні вкладення».
Розглянемо сучасне тлумачення категорії «інвестиції». Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.91 дає наступне визначення: інвестиції – всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект.
Такими цінностями можуть бути: грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; рухоме і нерухоме майно (будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності); майнові права, що випливають із авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виробництва, але не запатентованих («ноу-хау»); права користування землею, водою, ресурсами, будівлями, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності [6].
Отже, в широкому розумінні інвестиції є вкладенням капіталу з метою його збільшення. При цьому приріст капіталу повинен бути достатнім, щоб компенсувати інвестору відмову від використання коштів на споживання в теперішньому періоді, винагородити його за ризик та відшкодувати збитки від інфляції в майбутньому періоді.
Інвестиції – це економічна категорія розширеного відтворення, яка є основним інструментом формування мікро- та макроекономічних пропорцій і визначає темпи економічного росту.
Таким чином, інвестиції – це те, що «відкладають» на завтрашній день, щоб мати можливість більше споживати в майбутньому. Під інвестиціями розуміють економічні ресурси, які спрямовуються на збільшення реального капіталу товариства, тобто на розширення або модернізацію виробничого апарату. Це може бути пов’язане з придбанням нових машин, будинків, транспортних засобів, а також із будівництвом доріг, мостів та інших інженерних споруд. Сюди необхідно включати і витрати на обладнання, наукові дослідження та підготовку кадрів, що є інвестиціями в «людський капітал», який на сучасному етапі розвитку економіки набуває все більшого значення, бо саме результатом людської діяльності виступають і будинки, і споруди, і машини, і обладнання, і, найголовніше, основний фактор сучасного економічного розвитку – інтелектуальний продукт, який визначає економічне положення країни у світовій ієрархії держав.
В економічному аналізі розрізняють валові та чисті інвестиції.
Валові інвестиції характеризують загальний обсяг інвестиційних коштів у певному періоді, спрямованих на відтворення (нове будівництво, реконструкція, розширення, придбання засобів виробництва), приріст товарно-матеріальних запасів, а також на підтримання діючих потужностей.
Чисті інвестиції є вкладенням коштів у виробничі фонди, що заново створюються, та виробничий апарат, що відновлюються. Вони дорівнюють сумі валових інвестицій, зменшеній на суму амортизаційних відрахувань у певному періоді.
Динаміка показника чистих інвестицій відображає характер економічного розвитку країни в розрізі співвідношення між простим та розширеним відтворенням.
Якщо сума чистих інвестицій складає від’ємну величину (тобто обсяг валових інвестицій менший суми амортизаційних відрахувань), це означає зниження виробничого потенціалу і, як наслідок, зменшення обсягу випуску продукції.
Якщо сума чистих інвестицій дорівнює нулю (обсяг валових інвестицій дорівнює сумі амортизаційних відрахувань), це говорить про відсутність економічного росту, бо виробничий потенціал залишається при цьому незмінним.
І нарешті, якщо сума чистих інвестицій є додатною величиною (обсяг валових інвестицій перевищує амортизаційні відрахування), це означає, що економіка знаходиться на стадії розвитку, бо забезпечується розширене відтворення її виробничого потенціалу.
Зростання обсягу чистих інвестицій зумовлює збільшення доходів, причому темпи зростання суми доходів значно перевищують темпи росту обсягу чистих інвестицій. В економічній теорії цей процес називається «ефект мультиплікатора».
Постає питання: від чого залежить обсяг інвестицій? Назвемо деякі з факторів, що впливають на цей показник.
• Рівень заощаджень у доходах населення. В умовах низьких доходів на душу населення основна їх частина використовується на споживання. Із зростанням доходів збільшується їх частка, що спрямовується на заощадження, які є джерелом інвестиційних ресурсів. Спостерігається пряма залежність між рівнем заощаджень і обсягом інвестицій.
• Норма дохідності інвестицій. Прибуток є основним мотивом інвестування, тому чим вища норма дохідності очікується, тим більш привабливими будуть вкладення.
• Темп інфляції. Чим вищий цей показник, тим більше буде знецінюватись майбутній прибуток від інвестицій і, відповідно, буде менше стимулів для нарощування обсягів інвестицій. Тут спостерігається зворотна залежність (виняток становлять ринок нерухомості, валютний ринок та ринок лікувальних засобів).
• Ставка банківського процента. Якщо очікувана норма чистого прибутку перевищує ставку банківського процента, то за подібних умов інвестування буде ефективним, і навпаки. Така залежність є зворотною.
• Податкова політика. При збільшенні рівня податкового тиску зменшується попит на інвестиції.
У процесі інвестиційної діяльності важливим є фактор часу. Інвестору необхідно співставляти час інвестування і час отримання прибутку або соціального ефекту. Ці два процеси можуть відбуватися в різній часовій послідовності. При їх послідовному протіканні прибуток отримується одразу після завершення інвестицій у повному обсязі. При паралельному протіканні отримання прибутку можливе ще до повного завершення процесу інвестування (на певному етапі інвестування можливий випуск продукції, що забезпечить отримання прибутку). При інтервальному протіканні між періодом завершення інвестування та отриманням прибутку проходить певний час.