Звичайне кредитування – це програма stand-by та програма розширеного кредитування EFF.
Пільгове кредитування – механізм розширеного фінансування структурної перебудови ЕSAF та механізм фінансування системних перетворень STF.
Компенсаційне та надзвичайне кредитування – CCFF.
Додаткове резервне кредитування – SRF.
Стенд-бай (stand-by agreement) – угода про резервні кредити між МВФ та країною-членом цієї організації, яка надає додаткові права позики до вже наявних у неї в таких ситуаціях, як тимчасова криза платіжного балансу.
Транш (від фр. franche – допомагати) – частковий платіж великої грошової суми. У МВФ перші 25 % позики називаються золотим або резервним траншем. Отримання наступних траншів кредиту, як правило, пов’язано з успішним виконанням попередніх.
Три міфи про наслідки дефолту.
1. Зарубіжні активи країни, що відмовилася платити борг, неминуче потрапляють під арешт.
2. Усі потенційні кредитори відмовляться від співробітництва з недобросовісними боржниками.
3. Режим міжнародної торгівлі щодо боржника стане більш жорстким.
Єдине, що настає реально і неминуче, – це втрата інтересу кредиторами до подальшого інвестування необов’язкового боржника.
Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) був створений 25.05.90 на основі міжурядових угод щодо сприяння проведення реформ в країнах Центральної Європи в умовах переходу до ринкових відносин (штаб-квартира в Лондоні). ЄБРР є комерційним банком, і тому умови його кредитування відрізняються від умов кредитування МВФ та МБРР.
У своїй діяльності ЄБРР керується наступними принципами.
1. Банк не повинен конкурувати з іншими організаціями.
2. Банк спеціалізується на сприянні проведення реформ у країнах з плановою економікою
3. Кошти вкладаються, головним чином, у приватний сектор, причому тільки в певні галузі (об’єкти енергетики, агропромислового комплексу, реконструкція металургійних комбінатів).
До основних напрямів фінансової підтримки належать:
– надання прямих кредитів і участь у спільному (з іншими кредиторами) фінансуванні;
– інвестування акціонерного капіталу підприємств приватного і державного сектора;
– гарантоване розміщення цінних паперів, випущених як підприємствами приватного, так і державного сектора;
– забезпечення вказаним підприємствам доступу до внутрішніх і міжнародних ринків капіталу шляхом надання гарантій, фінансових консультацій;
– надання або участь у позиках і здійснення технічного сприяння для реконструкції та розвитку інфраструктури.
Вимоги ЕБРР до тих, хто прагне отримати кредити.
1. Зацікавлений у кредиті чи представник банку повинні підготувати економічну модель використання і повернення кредиту (бізнес-план).
2. Кредит видається під заставу, що перевищує суму кредиту в 1,5 – 2 рази.
3. Зацікавлена сторона повинна ввійти до проекту з власним капіталом у співвідношенні 70:30.
4. Розмір власних активів підприємства не повинен перевищувати 2,5 млн. дол. США.
5. Мінімальна сума кредиту, яка може виділятися по лінії ЄБРР, складає 50 тис. дол., максимальна – 2,5 млн. дол.
Відмінності між МВФ та Світовим банком
Більшість людей має лише приблизне уявлення про те, чим займаються ці організації, і мало хто може сказати, чим і як вони відрізняються. Навіть ініціатор їх створення Джон Мейнард Кейнс, якого багато хто вважає найвидатнішим економістом ХХ століття, визнав на першому урочистому засіданні Міжнародного валютного фонду, що його здивували назви: він вважав, що Фонд необхідно було б назвати банком, а Банк – фондом. Плутанина була вже тоді.
Світовий банк і МВФ, відомі як Бреттон-Вудські інституції (за назвою містечка у Нью-Гемпширі, США), які були створені у липні 1944 року представниками 44 країн, є двома тісно пов’язаними установами, що підтримують світову економічну та фінансову системи. Не є випадковим те, що було створено дві установи, а не одну. Міжнародне співтовариство свідомо прагнуло встановити поділ праці, створюючи дві організації. Фахівці, що мають справу з МВФ і Світовим банком, знають, що це зовсім різні установи. Для решти світу тонкощі поділу праці ще більш таємничі, ніж сама діяльність даних організацій.
Схожість між Світовим банком і МВФ ще більше заплутує ситуацію. При поверховому підході ці установи мають чимало спільного. Обидві належать урядам країн-членів, які ними управляють. Китайська Народна Республіка – країна, чисельність населення якої значно більша, ніж інших країн світу, є країною-членом, як і найбільш промислово розвинена держава – Сполучені Штати Америки. Справді, більшість країн світу входить до обох інституцій. Діяльність як Світового банку, так і МВФ пов’язана з економічними питаннями і спрямована на розвиток та зміцнення економік країн їх членів. Співробітники обох установ часто беруть участь у міжнародних конференціях, говорячи тією самою малозрозумілою мовою економіки і заяв про розвиток, або ж у засобах масової інформації з’являються матеріали про їх переговори з міністрами фінансів чи іншими членами урядів щодо таємничих програм економічної структурної перебудови. Обидві інституції проводять щорічні спільні збори, які широко висвітлюються службами новин. Як Світовий банк, так і МВФ мають штаб-квартири у Вашингтоні, де в поглядах на їх діяльність та на відмінності між ними існує майже така ж плутанина, як і в будь-якому іншому місці земної кулі. Впродовж багатьох років вони розташовувалися в одному будинку. Навіть сьогодні, знаходячись на протилежних сторонах вулиці недалеко від Білого Дому, ці дві установи мають спільну бібліотеку та інші заклади, регулярно обмінюються даними з економіки, інколи організовують спільні семінари, постійно проводять зустрічі з обміну інформацією та час від часу посилають спільні місії до країн-членів.
Однак, незважаючи на ці та інші спільні риси, Світовий банк та МВФ – це різні організації. Основна відмінність полягає у тому, що Банк є, перш за все, організацією розвитку, а МВФ – кооперативною організацією, яка прагне підтримувати належну систему міждержавних платежів і розрахунків. Кожна з цих установ має власні цілі, структуру, отримує фінансування з різних джерел, надає допомогу різним категоріям країн-членів і намагається досягти своєї мети, використовуючи власні специфічні засоби
Мета. Міжнародне співтовариство у Бреттон-Вудзі визначило завдання Світового банку, яке виражає його офіційна назва – Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), визначаючи його основним обов’язком фінансування економічного розвитку. Наприкінці 40-х років Банк надав перші позики на фінансування реконструкції зруйнованих війною економік країн Західної Європи. Після того, як країни, що отримали ці позики, досягли певного рівня економічної самостійності, Банк змістив основну увагу на допомогу найбіднішим країнам світу, яким він, починаючи з 40-х років, позичив понад 330 млрд. доларів США. Найголовніша мета Світового банку – сприяння економічному та соціальному прогресу країн, що розвиваються, допомога у підвищенні продуктивності так, щоб їх населення змогло жити краще й повноцінніше.
Для МВФ міжнародна спільнота визначила іншу мету. Створення МВФ було відповіддю на невирішені фінансові проблеми, які призвели до виникнення і затягування Великої депресії у США в 30-ті роки: раптові, непередбачувані зміни обмінних курсів національних валют та небажання держав дозволити обмін власної валюти на іноземну. Створений як добровільна кооперативна організація МВФ залучає до членства у ньому країни, що готові заради очевидних власних інтересів певною мірою поступитися національним суверенітетом і відмовитися від діяльності, що шкодить іншим державам-учасницям. Правила даної установи, викладені в Статтях Угоди МВФ, підписаної усіма її членами, становлять кодекс поведінки. Цей кодекс простий – він зобов’язує усі країни-члени дозволяти вільно й без обмежень обмінювати свої валюти на іноземні; інформувати МВФ про плановані зміни в їх фінансовій та монетарній політиці, які можуть впливати на економіку інших держав-членів та, наскільки це можливо, модифікувати цю політику, спираючись на поради МВФ, щоб врахувати інтереси усіх членів організації. Щоб допомогти країнам дотримуватися кодексу поведінки, МВФ розпоряджається спільним грошовим фондом, з якого держави-члени можуть брати позики, коли опиняються у скрутному становищі. Проте надання позик, на відміну від Світового банку, не є основним завданням МВФ. Його першочергове й найголовніше завдання полягає у спостереженні за монетарною та курсовою політикою країн-членів та нагляді за дотриманням кодексу поведінки. Оскільки МВФ зобов’язаний, за задумом, забезпечувати впорядковане та стабільне світове економічне зростання, він є ворогом несподіваних змін. Фонд отримує регулярні звіти про економічну політику й плани країн-членів, які він обговорює, коментує та повідомляє усім країнам-членам, щоб вони могли відреагувати, маючи повну інформацію про факти та чітке розуміння того, як їх власна внутрішня політика може вплинути на економіку інших країн. МВФ переконаний, що основною умовою світового процвітання є упорядкована монетарна система, яка сприяє розвитку торгівлі, створенню робочих місць, розширенню економічної діяльності та підвищенню рівня життя в усьому світі. Згідно з установчим
завданням, МВФ повинен наглядати за цією системою і підтримувати її.
Структура. МВФ є невеликою організацією (близько 2 300 співробітників) і, на відміну від Світового банку, не має філій та дочірніх установ. Більшість його співробітників працює у штаб-квартирі у Вашингтоні, хоча три невеликих офіси розташовані в Парижі, Женеві та Нью-Йорку при ООН. За професійним складом співробітники МВФ переважно економісти або фахівці з питань фінансів.
Структура Банку дещо складніша. Світовий банк складається з двох основних організацій – Міжнародного банку реконструкції та розвитку і Міжнародної асоціації розвитку (МАР). Крім того, з Банком пов’язані (хоча юридично і фінансово незалежні від нього) Міжнародна фінансова корпорація, яка мобілізує фінансування приватних підприємств у країнах, що розвиваються, Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів та Багатостороннє агентство гарантій інвестицій. Група Світового банку, кількість співробітників якої становить понад 10 000 чоловік, майже втричі перевищує МВФ; вона має понад 40 офісів в усьому світі, хоча 95 % персоналу працює у штаб-квартирі Банку у Вашингтоні, округ Колумбія. До числа працівників Банку входить широке коло фахівців: економісти, інженери, спеціалісти з містобудування, агрономи, статистики, юристи, керівники портфельних проектів, особи, що займаються оформленням позик, експерти, що дають оцінку проектам, а також фахівці у сфері телекомунікацій, водопостачання і каналізації, перевезень, освіти, енергетики, сільського будівництва, охорони здоров’я тощо.