Ефект доходу та ефект заміщення на товарному ринку (стр. 3 из 8)

Водночас закон попиту не діє в умовах ажіотажного попиту (тобто значного додаткового попиту понад нормального, зумовленого очікуванням значного підвищення ціни товару або у випадку його зникнення з обігу), для окремих рідкісних, дорогих і невідтворюваних товарів (картини, антикваріат тощо), а також із "переключенням" попиту споживачів на якісніші й дорожчі товари (наприклад, масова закупівля масла замість маргарину).

Мал. 1.1. Крива попиту Мал. 1.2. Крива пропозиції

В останньому випадку частково має місце ефект престижного попиту (описаний американським ученим Т.Вебленом), згідно з яким купівля товарів здійснюється за престижними цінами — цінами на вироби високої якості (причому із зростанням цін на дорогі товари, які виготовляють престижні фірми, попит на них до певної межі може зростати).

Водночас економічну теорію доцільно викладати методом переходу від простішого до складного. Для цього скористаємося вдалим описом моделей та їх графічним зображенням у праці К.Еклунда (мал. 1.1., мал. 1.2).

На вертикальній осі (мал. 1.1.) зображено ціну сорочок (чим вище, тим дорожче), а на горизонтальній осі — величину попиту (чим далі вправо, тим більший попит). Кожна точка на кривій попиту відповідає кількості сорочок, яку споживачі хочуть купити за відповідну ціну. З рухом по лінії донизу ціна знижується, а попит споживачів зростає.

Ситуацію на ринку з боку пропозиції відображено на мал. 1.2. Як і у випадку з попитом на сорочки, їх пропозиція також зумовлена дією низки факторів, основними з яких є:

1) витрати виробництва;

2) мета фірми, від якої значною мірою залежатиме рівень цін (якщо фірма прагне завоювати нові ринки збуту, ціни можуть бути нижчими);

3) наявність або відсутність конкурентів на ринку, зростання яких зумовлює збільшення пропозиції незалежно від цін товарів, політики та ін.

4) рівень технології (досконаліша технологія здешевлює виробництво);

5) рівень податків (їх підвищення зменшує можливість підприємств збільшувати виробництво);

6) ціни на інші товари (при зниженні цін, наприклад на свинину, можливе збільшення виробництва яловичини).

Для спрощення передбачається, що на певному короткому проміжку часу технологія виробництва, продуктивність праці не змінюються й існує досконала конкуренція (наявність багатьох продавців, кожен з яких окремо не може впливати на процес ціноутворення). Лінія пропозиції показує, що для збільшення кількості сорочок ціна повинна зростати. Кожна точка на лінії з рухом униз показує ту кількість сорочок, яку товаровиробники згодні виготовити за відповідну ціну. Таку прямо пропорційну залежність виражає закон пропозиції в міру зростання цін (і рівності всіх інших умов).

Мал. 1.3. Рівновага

Перехід до складнішої моделі взаємозв'язку передбачає зіставлення інтересів виробників і споживачів відповідно до пропозиції й попиту і пошук місця їх оптимального поєднання. Графічно така ситуація зображена на мал. 1.3.

Обидві лінії (попиту і пропозиції) перетинаються в точці, яка відповідає значенню кількості сорочок (К₁) та ціни (Р₁).За такої кількості цих товарів і ціни на них виробники і споживачі можуть одночасно досягти поставленої мети. За такої ціни споживач оцінює для себе корисність нової сорочки рівновеликою витратам на неї. З боку виробника максимальний дохід (тобто сума, яку фірма може отримати від продажу додаткових сорочок) дорівнюватиме максимальним (граничним) витратам на їх виробництво. Така оптимальна ціна називається ціною рівноваги. У марксистській політичній економії синонімічним поняттям є ціна виробництва (за умов рівності попиту і пропозиції), про що докладно йтиметься далі.

Водночас описана ситуація з одним товаром означає досягнення лише часткової рівноваги. Зміна витрат виробництва або співвідношення попиту і пропозиції на даний товар зумовлює певні зміни в цінах інших товарів. Якщо ж у стані рівноваги перебуває вся система цін, то спостерігається загальна рівновага на ринку. Засобом її дослідження є рівноважний метод (пошук економічної системи у стані рівноваги, статики). Хоча ціна рівноваги влаштовує покупця і продавця, така рівновага здебільшого негативно впливає на рух економічної системи, оскільки у цьому випадку товаровиробники значною мірою втрачають стимули до ведення конкурентної боротьби, а отже, стимули до виробництва.

Важливою особливістю ціноутворення під впливом нецінових факторів є зростання ціни за умов підвищення попиту за незмінної пропозиції або скорочення пропозиції за незмінного попиту і навпаки. Надлишок пропозиції при встановленні ціни рівноваги призводить до зниження ціни, а її дефіцит – до підвищення ціни. В умовах дефіциту виникає "чорний ринок".

Коли окремий індивід або виробник намагається збільшити свій дохід, то він у своєму раціональному розрахунку зіставляє корисність і витрати. Він постійно має справу зі зростаючими витратами, граничними доходами, що зменшуються, граничною корисністю, граничним продуктом. Гранична корисність — це вигода, яку отримує індивід, від споживання ще одного товару або послуги. Граничні доходи — це доходи, отримані підприємством від продажу додаткової одиниці товару. Граничний продукт — це додаткова продукція, виготовлена ще одним додатковим працівником. Усі ці граничні показники зіставляються з граничними (або маргінальними) витратами, зумовлені додатковими витратами або відмовою від певних благ. Відповідно до цього фірма розширює випуск товарів доти, поки граничні витрати зрівняються з ціною продукції, або якщо додаткова одиниця продукції обходиться їй дешевше, ніж ціна продажу. Взаємозв'язок між додатковими витратами ресурсів (капіталу, землі, трудових ресурсів) і збільшенням обсягів виробництва виявляється у дії закону спадної віддачі.

Існують, проте, два підходи до визначення реального доходу, пов'язані з іменами англійського економіста Дж. Хікса і російського математика і економіста Е.Е. Слуцького. Згідно Хіксу, різні рівні грошового доходу, що забезпечують один і той же рівень задоволення, тобто що дозволяють досягти однієї і тієї ж кривої байдужості, представляють однаковий рівень реального доходу. Згідно Слуцькому, лише той рівень грошового доходу, який достатній для придбання одного і того ж набору або комбінації товарів, забезпечує і незмінний рівень реального доходу. Підхід Хікса більшою мірою відповідає основним положенням порядкової теорії корисності, тоді як підхід Слуцького має та перевага, що дозволяє дати кількісне рішення задачі на основі статистичних матеріалів. Спочатку розглянемо версію, запропоновану Хіксом. А потім надам особливості рішення, запропонованого Слуцьким.

2. ЕФЕКТ ЗАМІНИ І ЕФЕКТ ДОХОДУ ПО ХІКСУ

2.1.1. ЗАКОН ПОПИТУ

Як основний засіб аналізу Хікс використовує так звані криві байдужості. Апарат кривих байдужості був запропонований ще в кінці XIX в. англійським економістом і статистиком Ф. Еджуортом 1881, р. На його думку, такі криві повинні представляти геометричне місце крапок, що характеризуються однаковим рівнем корисності. Проте в концепції Еджуорта апарат кривих байдужості грав порівняно невелику роль. Криві байдужості використовувалися також відомим італійським економістом В. Парето, причому трактування цих кривих (поверхонь) в його роботах істотно змінилося: Парето запропонував бачити в них просто віддзеркалення якихось заздалегідь заданих смаків і переваг споживача.

Роблячи «чищення» теоретичних понять, накопичених до цього часу буржуазними теоріями вартості, Хікс пропонує повністю відмовитися від використання одіозного принципу убуваючої граничної корисності (адже питання про те, наскільки реалістична подібна гіпотеза, як наголошується в книзі, просто не піддається перевірці за допомогою наукових методів). Для опису ринкової поведінки споживачів досить використовувати слабкішу передумову - принцип убуваючої граничної норми заміщення. Сам вибір цієї передумови обгрунтовується, по суті, методом «підгонки завдання під відповідь»: теоретична модель повинна дати опис ринкової рівноваги, а стійка рівновага можлива лише на тій ділянці кривої байдужості, на якій гранична норма заощадження зменшується.

За допомогою апарату кривих байдужості Хіксу вдалося наочно і чітко розмежувати ефект заміщення і ефект доходу (аналітичний опис цих ефектів містився ще в опублікованій за двадцять років до виходу статті Хікса-Аллена роботі Слуцького про бюджет споживача). Роздільний теоретичний аналіз ефекту заміщення і ефекту доходу дозволяє відмежувати вплив, що надається на індивідуальний попит коливаннями відносних цін від впливу, пов'язаного із зміною реального доходу. З часу публікації книги «Вартість і капітал» таке розмежування широко використовується в теоретичних і прикладних економічних дослідженнях (у ряді робіт ці ефекти носять назву «хіксианських»).

Вирази алгебри, що характеризують зміну цін і ефект заміщення, мають протилежні знаки: підвищення цін завжди пов'язане з скороченням, а зниження цін - з розширенням попиту (при певних (додаткових) передумовах це еквівалентно так званому основному закону попиту А. Маршалла, проте маршалловський аналіз не дозволяв виділити ефект доходу, оскільки гранична корисність грошей (для споживача) передбачалася постійною).