Розміри інкубаторно-птахівницьких станцій залежать від потреби господарств і населення в добовому молодняку, проте вони повинні бути не менше 90 тис. яєць одночасного закладання.
Для підвищення економічної ефективності спеціалізовані птахівницькі господарства повинні застосовувати елементи маркетингу у своїй діяльності на всіх стадіях виробництва, переробки і збуту продукції. Маркетинг передбачає вивчення попиту на певні види продукції з метою його задоволення. Починати треба з вивчення ринку птахівницької продукції, на який поставлятиметься продукція конкретного підприємства. На основі цього можна визначитися в можливих обсягах виробництва продукції кожного виду і з'ясувати резерви зростання її обсягів.
Важливим моментом є визначення каналів реалізації кожного виду продукції птахівництва. Більш ефективною є реалізація її підприємством через фірмові магазини, ларкі та на ринках. Можлива також реалізація через оптові торговельні організації. Потрібно наперед визначати рівень цін реалізації кожного виду продукції і за календарними періодами, а також можливий рівень прибутковості.
1.2 Система показників статистики тваринництва
За видами тварин виділяють такі галузі тваринництва: скотарство (розведення великої рогатої худоби), свинарство, птахівництво, вівчарство, козівництво, конярство, кролівництво, звірівництво, бджільництво, шовківництво, собаківництво. Усередині галузей диференціація ведеться залежно від характеру і призначення продукції, наприклад молочне і м’ясне скотарство; сальне і беконне свинарство; вовняне, м’ясне і шубне вівчарство і т.д.
Водночас статистика тваринництва займається визначенням валового виходу продуктів забою сільськогосподарських тварин і птиці, тобто м’яса, сала, субпродуктів, шкір, хутряної сировини, рогів і копит, щетини, пуху та інших продуктів, пов’язаних із забоєм худоби. Це пояснюється такими практичними розуміннями.
По-перше, основне призначення скотарства, свинарства і значною мірою вівчарства і птахівництва — це вирощування і відгодівля тварин для забою їх на м’ясо. Тому при вивченні тваринництва першорядне значення має визначення забійного контингенту тварин, тобто тієї їх частини, що йде для забою на м’ясо.
Птицю обліковують по видах (кури, гуси, качки, індики та ін.) і також поділяють на дорослих і молодняк. Молодняк курей несучих порід переводять в доросле стадо у віці 150 днів, молодняк курей м’ясних і м’ясо-яєчних порід — у віці 180 днів, гусей та індиків — у віці старші 5 місяців і качок — у віці старші 3 місяців. З групи дорослої птиці окремо виділяють стадо несучок, незалежно від того, чи одержують яйця від них на момент обліку, чи ні.
Статистична інформація створюється, передається і зберігається у вигляді показників. Показник - одне із основних понять статистики, узагальнююча характеристика суспільних явищ і процесів, в якій поєднуються кількісна і якісна визначеність їх.
Якісно визначений статистичний показник складається з моделі кількісної сторони явища, що вивчається, і числового значення.
Вірогідність статистичної інформації залежить від того, наскільки об'єктивно статистичний показник відображає соціально-економічну суть
явища чи процесу, що вивчається. У вірогідності виділяють два аспекти - адекватність і точність.
За способом обчислення розрізняють первинні і похідні (вторинні) показники. Первинні визначають зведенням даних статистичного спостереження і подають у формі абсолютних величин. На базі первинних обчислюються похідні показники першого порядку, а при порівнянні останніх маємо похідні показники другого порядку.
За ознакою часу показники поділяють на інтервальні і моментні. Інтервальні характеризують явище за певний час (день, декаду, місяць, рік). До моментних відносяться показники, що дають кількісну характеристику явищ на певний момент часу.
Статистика тваринництва визначає обсяги продуктів забою худоби і птиці, оскільки основне призначення м'ясного скотарства, свинарства, значною мірою вівчарства і птахівництва полягає у вирощуванні худоби й птиці для забою на м'ясо.
Слід мати на увазі й те, що частину худоби і птиці забивають на м'ясо безпосередньо в господарствах, і тому статистика промисловості не має даних про обсяг виробництва м'яса. Облік обсягу виробництва м'яса статистикою тваринництва дає змогу оцінити внесок кожного господарства у виробництво м'яса.
Розмір виробництва кожного виду продукції тваринництва в натуральному вираженні визначають окремо. Натуральні показники виробництва окремих продуктів тваринництва, як правило, не підсумовуються.
Основними натуральними показниками обсягу виробництва продукції тваринництва, яку одержали в результаті нормальної життєдіяльності тварин, є валовий надій молока, валовий настриг вовни, валовий збір яєць. Валове виробництво цих продуктів залежить від кількості худоби і птиці та рівня їхньої продуктивності.
Дані про кількість і склад поголів'я сільськогосподарських тварин мають важливе значення для оцінки стану й розвитку тваринництва, характеристики процесу відтворення їх і продуктивності, визначення розмірів окремих видів продукції тваринництва та його виробничого напряму.
У статистиці облік кількості тварин здійснюють диференційовано за видами, віком і статтю, господарським і виробничо-економічним призначенням, породами.
До основних видів сільськогосподарських тварин відносять велику рогату худобу, свиней, овець, кіз і коней. Окремо здійснюють облік птиці, кролів, хутрових звірів, бджіл, риб.
Розділ II. Статистичне вивчення показників статистики реалізації худоби і птиці
2.1 Статистичні групування та їх види
Групування - це розподіл безлічі одиниць досліджуваної сукупності по групах відповідно до істотним для цієї групи ознакою. Метод угрупування дозволяє забезпечувати первинне узагальнення даних, подання їх у більш впорядкованому вигляді. Завдяки угрупованню можна співвіднести зведені показники за сукупністю в цілому з зведеними показниками по групах. З'являється можливість порівнювати, аналізувати причини відмінностей між групами, вивчати взаємозв'язку між ознаками. Групування дозволяє робити висновок про структуру сукупності і про роль окремих груп цієї сукупності. Саме угруповання формує основу для подальшого зведення та аналізу даних.
Ознаки, за якими проводиться угруповання, називають групувальними ознаками. Групувальна ознака іноді називають підгрунтям угруповання. Правильний вибір істотної групувальної ознаки дає можливість зробити науково обгрунтовані висновки за результатами статистичного дослідження. Групувальні ознаки можуть мати як кількісний вираз (обсяг, дохід, курс валюти, вік і т.д.), так і якісний (форма власності підприємства, стать людини, галузева приналежність, сімейний стан і т.д.).
При визначенні числа груп, як правило, враховуються завдання дослідження, обсяг сукупності і види ознак, які беруться в якості підстави угруповання. Наприклад, за кількісною ознакою вік населення може бути розбите на самі різні групи. Їх число буде залежати від поставлених завдань. Наприклад, це можуть бути групи за віком працездатного населення; економічно активного населення і т.д.
Якщо береться, припустимо, такий якісний ознака, як освіта, то груп буде рівно стільки, скільки існує ступенів або профілів освіти. В освіті сходами груп буде шість (неповна середня; середня; неповна середня спеціальна; спеціальна середня; неповна вища; вища). За профілем освіти кількість груп може збігатися або з кількістю професійних груп, або з кількістю сфер освіти (гуманітарна; інженерно-технічне; природничо).
Якщо для побудови угруповання використовується тільки одна ознака, то таке групування називають простим, якщо угруповання проводиться за кількома ознаками, його називають складним. Складне угруповання буває або комбінаційним, або багатомірним.
Якщо груп виявляється багато і вони включають мале число одиниць, то групові показники можуть стати ненадійними. Тому альтернативою комбінаційної угруповання є багатовимірна угруповання, яке здійснюється за комплексом ознак одночасно. Її застосування вимагає використання електронної обчислювальної техніки. За допомогою спеціально розроблених електронних програм формуються однорідні групи на підставі близькості з усього комплексу ознак.
Групування, в результаті якого виділяють однорідні групи або типи явищ, як вираз конкретного суспільного процесу називаються типологічними. Прикладом типологічних групувань може бути поділ підприємств за характеристикою видів власності, групування країн за економічним розвитком.
Структурними групуваннями називаються групування, які характеризують розподіл одиниць однотипної сукупності за будь-якою ознакою. Типологічні і структурні групування дуже близькі один до одного: типологічні групування виділяють самі типи, а структурні – вказують питому вагу окремих типів у загальній масі.
Аналітичні групування – це групування, які визначають взаємозв'язок між різними ознаками одиниць статистичної сукупності. За допомогою такого групування можна виявити певні взаємозв'язки між факторними і результативними ознаками. Наприклад, залежність між рівнем кваліфікації працівника та його заробітною працею. Аналітичні групування є дуже складними і для того, щоб зрозуміти, як вони будуються, необхідно чітко виділити факторні і результативні ознаки в досліджуваному явищі.
2.2 Ряди розподілу вибіркової сукупності, їх характеристика та графічне зображення
Найважливішою частиною статистичного аналізу є побудова рядів розподілу (структурної угруповання) з метою виділення характерних властивостей і закономірностей досліджуваної сукупності. Залежно від того, яка буде ознака (кількісна або якісна), взята за основу групування даних, розрізняють відповідно типи рядів розподілу.