7) Держава фінансує НДДКР переважно на стадії фундаментального дослідження, а приватний бізнес – на стадіях прикладних НДДКР.
Сектор комерційного підприємства є головним джерелом НДДКР, що вкладає засоби в більшість країн ОЕСР. Його роль відрізняється гостро по всім країнам, від понад 75% в Японії і Люксембурзі до менш ніж 35% в Греції і Польщі. Останніми роками, його роль зросла злегка в головних регіонах ОЕСР до 55% в ЄС і 66% в Сполучених штатах.(Табл.2.3)
Таблиця 2.3 НДДКР за джерелом фінансування, 2007р.
Бізнес сектор | Інші (інші нац.джерела + сектор закордон) | Держава | |
Російська федерація | 29,5 | 7,9 | 62,6 |
Греція (2005) | 31,1 | 22,1 | 46,8 |
Польща | 34,3 | 7,1 | 58,6 |
Словаччина | 35,6 | 10,5 | 53,9 |
Португалія (2005) | 36,3 | 8,5 | 55,2 |
Нова Зеландія | 40,1 | 17,2 | 42,7 |
Італія (2006) | 40,4 | 11,3 | 48,3 |
Естонія | 41,6 | 12,7 | 45,6 |
Угорщина | 43,9 | 11,7 | 44,4 |
Пд. Африка (2005) | 43,9 | 17,9 | 38,2 |
Норвегія | 45,3 | 9,9 | 44,9 |
Чілі (2004) | 45,7 | 9,8 | 44,5 |
Мексика (2005) | 46,5 | 8,2 | 45,3 |
Іспанія (2006) | 47,1 | 10,4 | 42,5 |
Велика Британія | 47,2 | 23,5 | 29,3 |
Австрія | 47,7 | 16,7 | 35,6 |
Туреччина | 48,5 | 4,5 | 47,1 |
Канада | 49,4 | 19,2 | 31,4 |
Ісландія | 50,4 | 10,9 | 38,8 |
Нідерланди(2003) | 51,1 | 12,7 | 36,2 |
Франція (2006) | 52,4 | 9,1 | 38,4 |
Чехія | 54,0 | 4,9 | 41,2 |
ЄС27 | 55,0 | 10,9 | 34,1 |
Австралія (2006) | 57,2 | 4,4 | 38,4 |
Ірландія (2006) | 59,3 | 10,6 | 30,1 |
Данія (2005) | 59,5 | 12,9 | 27,6 |
Бельгія (2005) | 59,7 | 15,7 | 24,7 |
Словенія | 60,3 | 5,9 | 33,8 |
Швеція (2005) | 63,9 | 11,7 | 24,4 |
ОЕСР | 64,5 | 7,7 | 27,8 |
США | 66,4 | 5,8 | 27,7 |
Німеччина (2006) | 68,1 | 4,2 | 27,8 |
Фінляндія | 68,2 | 7,8 | 24,1 |
Швейцарія (2004) | 69,7 | 7,6 | 22,7 |
Китай | 70,4 | 5,0 | 24,6 |
Корея | 73,7 | 1,5 | 24,8 |
Ізраїль (2005) | 75,4 | 6,8 | 17,8 |
Японія | 77,7 | 6,7 | 15,6 |
Люксембург (2005) | 79,7 | 3,7 | 16,6 |
Складено автором за:даними ОЕСР http://www.oecdilibrary.org/oecd/sites/sti_scoreboard-2009
Ми можемо побачити, що найбільше фінансує комерційний сектор НДДКР у Люксембурзі, Японії, Ізраїлі, що свідчить про розвиненість країн у сфері наукових робіт.
Засновано на понятті живого "відгуку", бізнес-фінансування НДДКР виявляється більш мінливим, ніж інші джерела фінансування в більшості країн. Проте, в Австрії, Ірландії, Італії і Португалії, фінансування НДДКР бізнес-структурами стійкіше, ніж фінансування від інших джерел. У цих країнах, результатом поточної кризи може стати зменшення фінансування НДДКР урядом, якби тільки недавні стимулюючі пакети, сконцентровані на НДДКР, здійснені, подібно в разі Португалії.
8) Чим більше країна витрачає на НДДКР, тим вища схильність до патентування. Тимчасові дані за 2008 показують істотне уповільнення діяльності патентування в більшості країн ОЕСР. Число патентів майже подвоїлося за минулі 20 років, не дивлячись на уповільнення на початку 2000-х. У 2007, ОЕСР оцінив приблизно в 52 000. Сполучені штати, Японія і Німеччина, - три найвинахідливіші країни, за ними слідують Корея і Франція. Істотне підвищення відбулося в Азії, з середнім приростом 33% в Китаї і 20% в Індії і Кореї від 2000.
Є сильна позитивна кореляція між числом патентів і бізнес фінансованими витратами на НДДКР: чим більше країна витрачає на НДДКР, тим вища схильність до патентування. Нідерланди мають найсильнішу патентовану інтенсивність від усіх країн ОЕСР (240 патентних сімей на мільярд доларів США у фонди НДДКР, вкладений у промисловість), на останніх місцях - Швейцарія (186), Японія (164) і Німеччина (163). Країни з перехідною економікою, як наприклад Бразилія і Китай мають невелику кількість патентів відносно НДДКР. [47]
9) Сучасний стан ліцензійної торгівлі дозволяє виділити деякі групи країн у залежності від їхньої ролі в міжнародній ліцензійній торгівлі.(Табл. 2.4.)
Таблиця 2.4. Групи країн в залежності від їхньої ролі в міжнародній ліцензійній торгівлі
№ | Назви країн | Країни-учасники | Основна характеристика |
1. | Промислово розвинені країни з домінуючим експортом ліцензій | США | Експортна спрямованість ліцензійної торгівлі має історичний характер і відбиває науково-технічний потенціал країни. Сумарні витрати на НДДКР у США перевищують аналогічні витрати у Великобританії, Німеччині, Японії, Франції та Італії разом узятих. Держава бере на себе більшу частину витрат на проведення фундаментальних наукових досліджень |
2. | Промислово-розвинені країни з переважним експортом ліцензій | Великобританія, Швейцарія | Обидві країни проводять політику, спрямовану на стимулювання експорту ліцензій. Торгівля ліцензіями у Швейцарії базується, по-перше, на спеціалізації у виготовленні високоякісної продукції для машинобудування, приладобудування, електротехніки і т.д., а по-друге, - на створенні великої кількості філій і дочірніх фірм при відносно невеликих можливостях промислового використання нових технологій |
3. | Промислово –розвинені країни з переважним імпортом ліцензій | Німеччина, Японія | Країни цієї групи широко використовують закордонний досвід і технічні знання для оснащення ведучих галузей передовою технологією і прискорення власних науково-технічних розробок і не прагнуть до балансування надходжень і платежів по ліцензійних угодах. Прикладом успіху цієї політики є широка експансія ринку в 70-іі рр. західногерманського «фольксвагена» і японських автомобілів, що в умовах енергетичної кризи успішно застосовували придбані ліцензії для створення мало- і мікролітражних автомобілів |
4. | Країни, що розвиваються, з експортно-імпортною спрямованістю ліцензійної торгівлі | Аргентина, Бразилія, Мексика, Індія, Туреччина | Ці країни цілеспрямовано здійснюють закупівлю іноземних технологій для вирішення великих економічних проблем, а еспортують ліцензії в основному в сусудні держави |
5. | Країни, що розвиваються, з імпортною спрямованістю ліцензійної торгівлі | Таїланд, Алжир, Панама й ін. | Ці країни здійснюють закупівлю нових технологій переважно у виді супутніх ліцензій при будівництві промислових об’єктів. |
Складено автром за: Групування країн за обсягами ліцензування //books.com.ua/3/index.htm
Іноземний досвід та існуюча практика засвідчують, що під впливом інноваційних процесів змінюється і структура економіки. У світі зростає частка розумової праці порівняно із фізичною. За останні 100 років у США частка фізичної праці в сукупних витратах праці знизилася від 90 до 10%.
Висновки: сучасними тенденція міжнародної торгівлі ПІВ є наступні:
1. Продавцями і покупцями на міжнародному ринку об’єктів ІВ є переважно розвинені країни.
2. Під час світової кризи обсяги міжнародної торгівлі ПІВ падають з меншим темпом, ніж обсяги світового ВВП.
3. Збереження лідерства розвинутих країн серед країн-заявників.
4.Зростання частки міжнародних компаній Японії, Китаю, Німеччини на ринку ІВ.
5. Фінансування НДДКР є передумовою створення об’єктів ІВ та торгівлею ними.
6. Відповідність НДДКР бізнес-циклам.
7. Держава фінансує НДДКР переважно на стадії фундаментального дослідження, а приватний бізнес – на стадіях прикладних НДДКР.
8. Чим більше країна витрачає на НДДКР, тим вища схильність до патентування.
9. Сучасний стан ліцензійної торгівлі дозволяє виділити деякі групи країн у залежності від їхньої ролі в міжнародній ліцензійній торгівлі.
2.2. Регулятивні механізми міжнародної торгівлі ПІВ
Необхідність створення механізмів міжнародної торгівлі, пов’язаних з охороною прав інтелектуальної власності, виникла у зв’язку зі стрімким розповсюдженням в міжнародному торговельному обігу копій та аналогів товарів, які законно захищені патентами, товарними знаками, авторськими правами. Недостатня ефективність національних систем охорони прав інтелектуальної власності призвела до значних диспропорцій у торгівлі та використовувалась деякими країнами в протекціоністських цілях. Підробка товарів та послуг, перетворившись у міжнародний бізнес, стала охоплювати дедалі ширший спектр товарів, причому створених як у розвинених країнах, так і у країнах, що розвиваються. Подібна практика стала причиною величезних фінансових втрат для промисловості ряду розвинених країн внаслідок недоотримання значної частини прибутку від експорту фірм-виробників оригінальної продукції. Все це призвело до необхідності регуляювання міжнародної торгівля обєктами ІВ на національному та наднаціональному рівнях.
Основні принципи державного регулювання економічних відносин в галузі інтелектуальної власності базуються на загальноприйнятих у світовій практиці підходах, суть яких зводиться до таких основних методів регулювання:
· вплив на систему ліцензування прав на об'єкти промислової власності (видача примусових ліцензій, надання прав на використання об'єктів промислової власності в режимі відкритої ліцензії тощо);
· економічні санкції за порушення прав патентовласників і авторів;
· надання податкових пільг на різні види інноваційної діяльності;
· цільове державне фінансування інноваційних програм і проектів.
Міжнародна договірна практика реалізується через різні міжнародні конвенції, угоди, економічні й регіональні союзи, міжурядові двосторонні і багатосторонні договори з питань інтелектуальної власності й науково-