Смекни!
smekni.com

Місце України в міжнародній торгівлі продуктами ІВ (стр. 11 из 13)

o посилення взаємодії освіти та науки, створення університетів дослідницького типу на базі провідних вищих навчальних закладів;

3.Забезпечення розвитку системи фінансово-кредитної підтримки реалізації конкурентоспроможних науково-технічних та інноваційних програм і проектів шляхом:

o забезпечення розвитку мережі спеціалізованих небанківських інноваційних фінансово-кредитних установ, їх ефективної діяльності та розширення прав зазначених установ на участь у створенні корпоративних інвестиційних фондів;

o упровадження механізму страхування ризиків під час реалізації високотехнологічних інноваційних проектів;

o створення умов для інвестування венчурного капіталу у високотехнологічні інноваційні проекти;

o упровадження механізму надання на конкурсній основі грантової підтримки вченим та утворюваним ними малим інноваційним підприємствам за рахунок державних та інших коштів, а також сприяння міжнародному науково-технічному співробітництву, в рамках якого надається така підтримка.

4. Забезпечення розвитку виробничо-технологічної інноваційної інфраструктури - підтримкамалого інноваційного бізнесу, економічні стимули розвитку наукових парків

5. Забезпечення розвитку ефективної інформаційно-аналітичної та експертно-консалтингової інфраструктури інноваційної діяльності.

6. Створення умов для трансферу технологій та підвищення ефективності охорони прав інтелектуальної власності шляхом:

o формування та забезпечення розвитку ефективної системи капіталізації результатів інтелектуальної діяльності;

o впровадження ефективного механізму трансферу технологій;

7. Упровадження відповідно до норм Європейського Союзу та СОТ прозорого та ефективного механізму стимулювання та державної підтримки провадження науково-технічної та інноваційної діяльності суб'єктами господарювання шляхомнадання державної підтримки для реалізації інвестиційних та інноваційних програм і проектів за пріоритетними напрямами інноваційної діяльності, зокрема здешевлення банківських кредитів, наданих для реалізації таких проектів;

8. Забезпечення підтримки та захисту національного виробника шляхом:

o сприяння експорту вітчизняної інноваційної продукції на світовий ринок;

o надання фінансової підтримки для патентування об'єктів промислової власності за кордоном;

9.Формування позитивного ставлення до інновацій у суспільстві шляхом:

o популяризації інноваційної діяльності через засоби масової інформації;

o упровадження навчальних програм, спрямованих на виховання у дітей та молоді творчого мислення та позитивного ставлення до інновацій.

Реалізація Концепції здійснюється шляхом розроблення кожні три роки плану заходів щодо розвитку національної інноваційної системи та забезпечення його виконання. [7]

Висновки: основними напрямками вдосконалення інноваційної системи України є підвищення результативності вітчизняного сектору наукових досліджень і розробок, забезпечення розширеного відтворення знань, забезпечення розвитку системи фінансово-кредитної підтримки, забезпечення розвитку виробничо-технологічної інноваційної інфраструктури, підвищення ефективності охорони прав інтелектуальної власності, формування позитивного ставлення до інновацій.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ III

1.Ринок ІВ в Україні слаборозвинутий. Це зумовлено недостатнім фінансуванням державою інноваційних процесів та НДДКР, а також недосконалою правоохоронною системою з питань захисту продуктів ІВ. Загальна частка України на світовому ринку ПІВ становить не більше 0,05-0,1%, що є надзвичайно мало.

2. Основні тенденції розвитку ринку ІВ України характеризуються низькою інноваційною активністю промислового виробництва, внутрішній попит на продукцію ІВ залишається низьким унаслідок високої конкурентоспроможності зарубіжних країн, у високотехнологічному комплексі не завершене формування сучасних великих науково-виробничих структур, скорочуються обсяги науково-дослідних робіт, зменшення кількості поданих заявок на винаходи до Держдепартаменту інтелектуальної власності та ін.

3. Удосконалення системи регулювання прав інтелектуальної власності в Україні має ґрунтуватись як на його універсальних напрямах (система протидії недобросовісній конкуренції, забезпечення захисту об’єктів інтелектуальної власності в інформаційних мережах, удосконалення оцінки вартості їх прав в міжнародній торгівлі), так і спеціальних, що обумовлені недосконалістю законодавчо-нормативної бази щодо розподілу прав у сфері охорони і використання результатів науково-технічної діяльності, незначний попит національної промисловості на продукцію винахідницької діяльності, занепад патентних підрозділів підприємств тощо. Розвиток національної системи регулювання прав інтелектуальної власності буде відбуватися в умовах посилення впливу багатосторонніх домовленостей ТРІПС. Також напрямками вдосконалення інноваційної системи України є підвищення результативності вітчизняного сектору наукових досліджень і розробок, забезпечення розширеного відтворення знань, забезпечення розвитку системи фінансово-кредитної підтримки, забезпечення розвитку виробничо-технологічної інноваційної інфраструктури, підвищення ефективності охорони прав інтелектуальної власності, формування позитивного ставлення до інновацій.

ВИСНОВКИ

У курсовій роботі проведено теоретичне узагальнення та дано вирішення наукового завдання щодо визначення ролі інтелектуальної власності в розвитку міжнародного торговельно-економічного співробітництва та розробки напрямів удосконалення національних систем регулювання прав інтелектуальної власності в умовах глобальної торгової системи. Результати дослідження дозволяють зробити наступні висновки:

1. Інтелектуальна власність - це законодавчо закріплені права на результати інтелектуальної діяльності людини у різних сферах суспільного життя, та відповідна система економічних відносин. При всіх своїх характеристиках інтелектуальна власність має економічну вартість. Вона відкриває нову ринкову можливість або являє загрозу, в залежності від того, хто нею розпоряджається. Сьогодні, найчастіше інтелектуальна власність стає важливим активом підприємства, який дозволяє нарощувати прибутки, отримувати довготривалі конкурентні переваги, покращувати свої позиції на внутрішньому та зовнішньому ринках та ін. Необхідною умовою реалізації цих економічних переваг або ефектів від використання інтелектуальної власності є правовий захист.

2. Інтернаціоналізація прав інтелектуальної власності історично обумовлена формуванням міжнародного ринку товарів, поглибленням міжнародного поділу праці, інтенсифікацією торговельно-економічних відносин між розвиненими країнами, в першу чергу європейськими. Сучасна міжнародна система регулювання пов’язаних з торгівлею прав інтелектуальної власності в своєму розвитку пройшла п’ять етапів: початок гармонізації національних законодавств (1883–1914); стагнація міжнародного співробітництва (1915–1950); перегляд та доповнення міжнародних угод (1951–1970); зростання масштабів та динамізація багатостороннього співробітництва (1971–1994); глобальна інституціоналізація шляхом імплементації та апробації Угоди ТРІПС (1995 –теперішній час).

2. Глобальними чинниками інтернаціоналізації інтелектуальної власності є підвищення темпів розвитку інноваційної діяльності; загострення міжнародної конкуренції; підвищення ролі нематеріальних активів в інтенсифікації інноваційної діяльності; інформатизація суспільства, поглиблення міжнародного поділу праці та збільшення кількості бізнес-структур, що розташовані на територіях декількох країн; зміни в характері процесу створення об’єктів інтелектуальної власності. Їх системна дія обумовлює макрорівневі (збільшення обсягів трансферу прав інтелектуальної власності, розвиток міжнародного ринку ліцензій, виникнення нових об’єктів інтелектуальної власності тощо) та мікрорівневі (поширення практики недобросовісної конкуренції, прискорення комерціалізації інтелектуальної власності, підвищення значущості товарних знаків та фірмових найменувань тощо) прояви інтернаціоналізації інтелектуальної власності. Сукупність перших виступає імперативами створення торгових політик країн, а других – орієнтирами для розробки міжнародних корпоративних стратегій.

3. За даними звіту Світового економічного форуму «TheGlobalCompetitivenessIndex 2009–2010: ContributingtoLong-TermProsperityamidtheGlobalEconomicCrisis» США зберігає свою першість на рингу інновацій незважаючи на після кризовий стан економіки. Це досягається переважно за рахунок відмінної співпраці університетів та науковців з приватним сектором у сфері НДДКР.

4. Ключовими тенденціями розвитку світових ринків інтелектуальної власності в умовах глобалізації торговельно-економічної діяльності є зростання та динамізація торгівлі роялті та ліцензійними послугами, значне підвищення витрат на придбання ліцензій порівняно з витратами на НДДКР, концентрація ліцензійної торгівлі в промислово розвинених країнах (США, Японія, Велика Британія та Німеччина) та наукомістких галузях виробництва (інформаційні технології, органічна хімія, телекомунікації тощо), поява нових потужних суб’єктів ринку з країн ЄС (Італія, Франція) та Азії (Китай, Корея). Сучасними тенденціями міжнародної торгівлі ПІВ є наступні: суб’єктами виступають переважно промислово розвинені країни світу; збільшується участь країн, що розвиваються; групування країн за обсягами ліцензування; країни-власники об’єктів ІВ отримують основну частку надприбутків, а ті країни, що тиражують створені іншими технології, отримують прибутки на порядок менші; активізація експорту-імпорту об’єктів ІВ вимагає сприяння з боку держави та оперативного фінансування приватним сектором; чим більше країна витрачає на НДДКР, тим вища схильність до патентування; важлива роль ТНК та ін.