- скорочуються обсяги науково-дослідних робіт. Протягом 1996-2006 рр. їх обсяг скоротився з 1,38 до 1,0 % ВВП.
- загрозливою є товарна структура українського експорту: його обсяги формуються переважно за рахунок сировинних галузей. На відміну від розвинутих країн, у яких 85-90 % приросту ВВП забезпечує виробництво та експорт наукомісткої продукції, частка України на ринку обєктів ІВ продукції, загальні оцінки якого складають 2,5-3 трлн дол., становить приблизно 0,05-0,1 %.
- тенденція зменшення кількості поданих заявок на винаходи до Держдепартаменту інтелектуальної власності.
- велика тривалість терміну розгляду заявок на патенти і винаходи:тривалість розгляду заявки на винаходи 1,5-3 роки, а заявка на знаки для товарів і послуг розглядається 1,5-3,5 роки.
В Україні створено сучасну законодавчу базу щодо захисту прав інтелектуальної власності, яка узгоджується із загальновизнаними на міжнародному рівні підходами до забезпечення такого захисту, зокрема з вимогами Угоди про торговельні аспекти прав
інтелектуальної власності (далі — Угода ТРІПС) Світової організації торгівлі (СОТ). У рамках міжнародних вимогзабезпечується реалізація основних положень законодавства Україниу зазначеній сфері. Правовідносини у сфері інтелектуальної власності регулюються
окремими положеннями Конституції України,Цивільного кодексу України (передусім нормами йогокниги четвертої "Право інтелектуальної власності"), Кримінального, Митного кодексів України, Кодексу Українипро адміністративні правопорушення та ряду
процесуальних кодексів, нормами 10 спеціальних законів у сферіінтелектуальної власності, близько 100 підзаконних актів.
Одним із положень, яке мала виконати Україна з приводу ІВ – це виконання положення Угоди ТРІПС у повному обсязі з дати вступу до СОТ.Відповідно довимог частини III Угоди TRIPS "Захист прав інтелектуальної власності" Україна зобов'язується забезпечити на своїй території дію таких процедур, які дозволяють здійснювати заходи, що запобігають порушенню законодавства у сфері охорони прав інтелектуальної власності та їх недопущення. Стаття 41 Угоди TRIPS зазначає, що законодавство України повинно мати норми, що дозволяли б удатися до ефективних дій, спрямованих проти будь-якого порушення прав інтелектуальної власності, включаючи термінові заходи для запобігання порушень і правові санкції на випадок подальших порушень. Угода TRIPS передбачає захист прав інтелектуальної власності за допомогою адміністративних процедур, цивільно-правові способи захисту прав, а також карні процедури і штрафи, що можуть бути застосовані до порушників прав.
Після прийняття Верховною Радою України законопроекту “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової охорони інтелектуальної власності” національне законодавство в сфері інтелектуальної власності істотно наближене до норм Угоди ТРІПС.
Одним з важливих напрямків роботи митних органів України є боротьба з контрафактною (піратською) продукцією, запобігання порушенням та неправомірному використанню прав інтелектуальної власності, а також виготовленню, зберіганню, розповсюдженню, переміщенню через митний кордон України товарів, що порушують права інтелектуальної власності.Під час митного оформлення художньої стрічки «Аватар» для демонстрації її в Україні було сплачено 400 тис. грн., після закінчення його прокату додатково буде сплачено ще близько 1,5 млн.грн. роялті.
Висновки: ринок ІВ в Україні слаборозвинутий. Це зумовлено недостатнім фінансуванням державою інноваційних процесів та НДДКР, а також недосконалою правоохоронною системою з питань захисту продуктів ІВ. Загальна частка ПІВ на світовому ринку становить не більше 0,05-0,1%. Що є надзвичайно мало. Основні тенденції розвитку ринку ІВ України характеризуються низькою інноваційною активністю промислового виробництва, внутрішній попит на продукцію ІВ залишається низьким унаслідок високої конкурентоспроможності зарубіжних країн, у високотехнологічному комплексі не завершене формування сучасних великих науково-виробничих структур, скорочуються обсяги науково-дослідних робіт, зменшення кількості поданих заявок на винаходи до Держдепартаменту інтелектуальної власності та ін.
3.2. Напрямки вдосконалення участі України в міжнародній торгівлі ПІВ.
Основною метою української економіки є пошук нової якості розвитку, що забезпечує підвищення ефективності й конкурентоспроможності матеріального й інтелектуального виробництва, високі та стійкі темпи зростання. Досягнення цієї масштабної, але реальної мети вимагає кардинальних змін у соціально-економічному розвиткові на основі цілеспрямованої національної інноваційної стратегії, що спирається на програму технологічної модернізації України.[18,394]
Україна має вагомий інтелектуальний потенціал, але не навчилася створювати на його основі капіталізовані активи. Тому науково-технічному співтовариству України необхідно навчитися перетворювати своє вміння правильно мислити і застосовувати практичні навички ефективного одержання інтелектуальної ренти з виробленої знаннями вартості. Капіталізація інтелекту є перетворенням кваліфікації кадрів у ліцензії і сертифікати, знань – у права інтелектуальної власності, а репутації – у бренди та фінансові гарантії.
Як переконує досвід багатьох країн, державні зусилля в цих умовах мають бути спрямовані на створення механізму ефективної капіталізації інтелектуального потенціалу та формування інститутів інноваційної економіки. Інститути інноваційної економіки поширюють комерційні можливості використання інновацій, створюють основи для формування й реалізації мотивації до одержання прибутку не тільки за рахунок впровадження інновацій її розробникам – реалізації економічного потенціалу нововведень у власному виробництві, а й за рахунок продажу окремих прав інтелектуальної власності зацікавленим покупцям.
Рівень, характер, стан мотивації інституту інтелектуальної власності до інноваційної діяльності, укладення угод купівлі-продажу прав на нововведення визначають обсяги, склад, механізми, тенденції розвитку ліцензійної торгівлі, які мають враховувати інститути інноваційної економіки при розробці власної ліцензійної політики виходу на сучасний інноваційний ринок, для побудови оптимального механізму комерційного використання можливостей, наданих нововведеннями.
За здійснення політики у сфері інтелектуальної власності в Україні відповідає Міністерство освіти і науки України, при якому створений Державний Департамент інтелектуальної власності, який є урядовим органом державного управління, що уповноважений представляти, реєструвати і підтримувати на території України права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки, географічні зазначення, топографії інтегральних мікросхем, а також здійснювати реєстрацію об'єктів авторського права: творів літератури і мистецтва, комп'ютерних програм, баз даних та інших об’єктів авторського права.
На державному рівні застосовуються прямі та непрямі методи регулювання вивозу та ввозу ПІВ через певні інституційні структури.
Пряме державне регулювання здійснюється органами експортного контролю, методами митного та прикордонного контролю. Непряме здійснюється в більшості країн через державну систему реєстрації патентів та торговельних знаків.
На нашу думку, Україні доцільно використати європейський досвід, який передбачає реалізацію прав на результати науково-технічної діяльності через забезпечення інтересів суспільства й національної промисловості в тих випадках, коли для підтримки НДДКР залучаються бюджетні ресурси. Тому законодавчо необхідно визначитися з підтримуваними урядом формами співробітництва між вітчизняною промисловістю і наукою. [35]
Результати аналізу економічного зростання країн - лідерів рейтингів конкурентоспроможності свідчать про необхідність формування та забезпечення розвитку національної інноваційної системи як безальтернативного шляху реалізації системної та послідовної державної політики, спрямованої на активізацію інноваційних процесів, забезпечення технологічного розвитку та оновлення національної економіки.
Національна інноваційна система - це сукупність законодавчих, структурних і функціональних компонентів (інституцій), які задіяні у процесі створення та застосування наукових знань та технологій і визначають правові, економічні, організаційні та соціальні умови для забезпечення інноваційного процессу.
Основними напрямками розвитку національної інноваційної системи є:
1. Підвищення результативності вітчизняного сектору наукових досліджень і розробок з метою посилення його ролі у забезпеченні інноваційного розвитку національної економіки шляхом:
o інтеграції вітчизняного сектору наукових досліджень і розробок до світової інноваційної системи, сприяння розвитку міжнародного партнерства у сфері науково-технічної та інноваційної діяльності;
o збільшення частки наукових та науково-технічних досліджень, спрямованих на створення нових видів інноваційної продукції;
o орієнтації національних товаровиробників на створення високотехнологічної конкурентоспроможної та екологічно чистої продукції;
o врахування кон'юнктури світового ринку під час визначення пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки та інноваційної діяльності.
2. Забезпечення розширеного відтворення знань на основі інтеграції діяльності вищих навчальних закладів, академічних та галузевих наукових установ шляхом:
o концентрації ресурсів на пріоритетних напрямах розвитку науки і техніки та інноваційної діяльності, створенні умов для організації високотехнологічного виробництва в Україні;