Залишаєтьсявідкритим питання щодо визначення чистого запозичення чи кредитування навіть у теоретичному плані. Розроблена класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) поки що не використовується в економічній практиці- Згідно з Методологією СНР вся національна система бухгалтерського та фінансового обліку мас бути приведена у відповідність з міжнародними стандартами. Тому вдосконалення методології власної СНР та "й запровадження в економічну практику — цс відповідальне перспективнезавдання. Його вирішенняпов'язане також із входженням України до проекту міжнародних зіставлень ООН (ПМС ООН) та Європейського проекту.
Розділ ІІ.
Основні макроекономічні показники
Система національних рахунків передбачає обчислення багатьох макроекономічних показників. Первинним із них є валовий випуск.
2.1 Валовий випуск (ВВ) — це сукупна ринкова вартість товарів та послуг, вироблених за рік резидентами країни в базових цінах. При цьому підбазовими цінами розуміють ціни, які складаються Із собівартості та прибутку і не включають в себе продуктові податки (акцизний збір, податок на додану вартість, лгито та ін.).
Відповідно до прийнятої в СНР (1993 р.) трактовки меж виробничої діяльності, ВВ включає:
1) усі товари, незалежно від місця їх використання;
2)послуги, що надаються іншим шституційнимодюпщям, та ін.
Розрізняють два типи валового випуску: ринковий і перипковий.
Ринковий ВВ включає:
1) товари і послуги, що реалізуються шляхом продажуабо бартеру;
2) товари і послуги, що надаються працівникам якоплата праці внатуральній формі;
3)товари і послуги, що виробляються одним підрозділом даного підприємства, який знаходиться на самостійному балансі, і надаються іншим підрозділам цього ж підприємства для використання у виробництві;
4)готову продукцію і незавершене виробництво, якінадходять у запаси матеріальних оборотних засобів увиробника і призначені для ринкового використання.
Неринковий ВВ включає:
1)товари і послуги, що вироблені економічнимиодиницями для їх власного кінцевого споживання і нагромадження;
2) товари і послуги, що надаються безкоштовно іішіимшституцшиим одиницям і суспільству в цілому;
3)продукцію і незавершене виробництво, що призначені для неринкового використання і надходять до запасів матеріальних оборотних коштів у виробника.
Нова СНР (1993 р.) з метою визначення ВВ передбачає •використання такої формули:
ВВ = РП + З1 – З2,
де РП — вартість реалізованої продукції;
31—вартість продукції, що спрямована у запаси, включаючи і незавершене виробництво, за цінами на момент спрямування її у запаси;
32 — вартість продукції, що була використана із запасів, за пінами на момент її використання.
Відповідно до такого підходу щодо визначання ВВ до вартості виробленої продукції як і до величини створених доходів не повинен включатися так званий «холдинговий прибуток», обумовлений інфляцією та іншими випадковими факторами за час знаходження товарів на складі підприємства. Ця вимога пов'язана з тим, що нова СНР (1993 р.) передбачає урахування основних положень концепції доходу Дж. Хікса.
Валовий випуск неринкових послуг, що надаються секторами органів державного управління і некомерційних організацій, які обслуговують домашні господарства, визначається як сума втрат на виробництво. Такі розрахунки здійснюються за формулою:
ВВ = МВ + ОП +А +(П - С)
де МВ — витрати на придбання товарів та послуг для
проміжного споживання;
ОП — оплата праці працівників;
А — споживання основного капіталу (амортизація);
(П – С) — чисті інші податки па виробництво, тобто
Інші валові податки за мінусом субсидій. Валовий випуск організацій банківської системи від їхньої посередницької діяльності визначають за формулою:
ВВ = В1 – В2,
де В1 – відсотки, отриманібанками від розміщення залучених ресурсів;
де В2 – відсотки, сплачені банками за залучені вільні фінансові ресурси.
Валовий випуск страхових компанії! визначають за формулою:
ВВ = СП – СВ + В - ТСР
де СП – страхові премії, що надійшли до страхових компаній;
СВ – страхові відшкодування, що сплачені страховими компаніями;
В – відсотки, отримані страховими компаніями від інвестованих страхових технічних резервів у цінні папери або інші ліквідні фінансові інструманти;
ТСР – приріст технічних страхових резервів. Центральне місце серед макроекономічних показників займає валовий внутрішній продукт (ВВП). Що ж таке ВВП?
2.2 Валовий внутрішній продукт – це сукупна ринкова вартість кінцевої продукції та послуг, що вироблені резидентами країни за рік. Кінцева продукція – це та частка валового випуску, яка виходить із сфери виробництва і спрямовується на невиробниче споживання, інвестування (нагромадження) та експорт. Це означає, що при обчисленні ВВП не враховується проміжна продукція, тобто продукти та послуги, використання в процессі виробництва. Включення до складу ВВП проміжної продукції означало б повторний рахунок, тому що вартість проміжної продукції вже входить до складу кінцевої продукції та послуг. Проміжне споживання включає:
1) витрати сировини, матеріалів, палива, енергії, насіння, кормів, продуктів харчування, мадикаментів, спецодягу та інш.;
2) оплату робіт і послуг, що надаються іншими одиницями окремим одиницям або особам (ремонт, послуги транспорту, зв’язку, обчислювальних центрів, комунальні послуги, послуги реклами, юристів, страхування тощо);
3) витрати на відрядження у частині оплати проїзду і готелів та ін.
До складу проміжного споживання відносять також оплату послуг фінансових посередників (банків). Їх величина визначаеться у загальних рисах як різниця між відсотками, отриманими і сплаченими фінансовими посередниками, і відноситься до усіх їхніх клієнтів (підприємств, домашніх господарств, резидентів неризидентів). Згідно з діючою методикою загальна величина послуг фінансового посередництва відноситься до проміжного споживання окремої умовної одиниці, валовий випуск якої дорівнює нулю. А тому сума валової доданої вартості, створена галузями і секторами економіки, повинна "бути зменшена на цю величину.
Особливість показника ВВП полягає в тому, що термін «валовий» означає включення до його складу споживання основного капіталу (амортизації). У принципі для точного вимірювання результатів економічної діяльності потрібно було б виключити з ВВП не тільки проміжігу продукцію, а й споживання основного капіталу, яке з економічної точки зору с також проміжним споживанням. Але в економічній практиці дуже важко розрахувати споживання основного капіталу так, як цього потребують принципи СНР, тобто за відновною вартістю. Це пов'язано з тим, що дані бухгалтерського обліку про споживання основного капіталу не відповідають вимогам СНР. У бухгалтерському обліку амортизація основних фондів обчислюється, як правило, за первісною вартістю, а не за відновною. Крім того, амортизація в бухгалтерському обліку може бути розрахована на основі методів прискореної амортизації, які є неприйнятнимив СНР. Отже, якщо можна було б отримати дані про споживання основного капіталу у відповідності до вимог СНР, то можна було б розрахувати більш об'єктивний показник результату економічної діяльності —чистий внутрішній продукт. Через викладені вище обставини в економічній практиці найбільш широкого застосування набув показник ВВП.
Для обчислення ВВП використовують три методи: виробничий, метод кінцевого використання (Іа витратами) і розподільчий метод (за доходами).
1. Згідно з виробничим методомВВП обчислюється як сума валової доданої вартості всіх галузей економіки плюс продуктові податки за мінусом субсидії. Цс можна подати у вигляді формули:
ВВП = ∑ (ВВ - МВ) + (ПП - С),
ВВ — валовий випуск окремих галузей;
МВ —матеріальні витрати окремих галузей;
ПП — продуктові податки;
С — субсидії;
(ПП – С) — чисті продуктовіподатки. Як бачимо, ринкова вартість ВВП, розрахованого виробничим методом, пов'язана з обчисленням валового випуску (ВВ) і проміжного споживання (МВ) товарів та послуг. Визначення цих елементів ВВП було розглянуто раніше.
Податки на продукти — це податки, які стягуютьсяпропорційнодо кількості або вартості товарів і послуг, що виробляються, продаються або імпортуються підприємствами-резидснтами. До них відносять такі податки, як податок на додаиу вартість (ПДВ), акцизи, податки па окремі види послуг (на послуги транспорту, зв'язку, страхування, рекламу, дозвілля, спортивні заходи та ід.), мито тощо.
Субсидії на продукти — це субсидії, що надаються підприємствам-резидентам із державного бюджету з метою відшкодування постійних збитків, які виникають у зв'язку з тим, що продажна ціна па окремі види продукції складається нижче від середніх витрат виробництва; субсидії на експорт і імпорт та ін.
У таблиці 1 наведені дані про БВП України, обчислений виробничим методом.
2. Згідно з методом кінцевого використання (за витратами) ВІЗО обчислюється як сума окремих елементів сукупних втрат, здійснених всередині країни і пов'язаних зі створенням кінцевого продукту та послуг. Для цього використовують таку формулу: