За рік з відстаючого комбінат став прибутковим, ліквідував заборгованість перед бюджетом з виплати заробітної плати, суттєво підвищив оплату праці своїм працівникам і використав понад ЗО тис. грн. на технічне переозброєння виробництва.
Добре працюють також Дрогобицькийплодоконсервний завод Львівської облспоживспілки, Очаківський хлібозавод і підприємство „Жовтневі ковбаси" Миколаївської облспоживспілки, виробничі кооперативні підприємства на Рівненщині, Коростенського району на Житомирщині, Городищенського — на Черкащині, Сакського — в Криму. Такі приклади можна привести по багатьох інших областях. На превеликий жаль, позитивний досвід роботи цих підприємств не набув масового поширення. Практично згорнули кооперативне виробництво в Дніпропетровській, Івано-Франківській, Кіровоградській і Луганській облспоживспілках. Тут річний випуск товарів народного споживання становить лише 4—6 млн. гривень.
Значною мірою це обумовлено суб'єктивними факторами. У багатьох випадках програми розвитку виробничих підприємств системи розроблені облспоживспілками формально. Вони складені без вивчення кон'юнктури місцевих ринків, не враховують можливості реалізації виробленої продукції, асортимент і ціни на неї. В них не визначені питання комплексної модернізації виробництва та джерела фінансування технічного переоснащення виробничих процесів.
Правлінням споживспілок потрібно внести зміни і доповнення в програми розвитку кооперативної промисловості з урахуванням комплексного вирішення питань, а також входження у цьому році України до Світової організації торгівлі у 2005 році.
Зовнішньоекономічна діяльність. Важливим джерелом отримання валютних коштів для технічного переоснащення матеріально-технічної бази системи є зовнішньоекономічна діяльність. Постійно використовують можливості експортно-імпортних операцій Кримспоживспілка, Рівненська, Хмельницька, Волинська та Черкаська облспоживспілки, які минулого року відвантажили за кордон продукції на півтора—два мільйони гривень кожна.
Водночас, маючи достатні ресурси продукції, яка користується попитом, практично не займаються зовнішньоекономічною діяльністю в Дніпропетровській, Житомирській, Івано-Франківській, Кіровоградській, Миколаївській, Полтавській та Чернівецькій облспоживспілках. Правлінням усіх без винятку споживспілок необхідно здійснити конкретні кроки для поліпшення зовнішньоекономічної діяльності. Налагодити постійні ділові зв'язки із зарубіжними партнерами. Запропонувати їм широкий асортимент продукції. Отримані валютні кошти використовувати для закупки потрібних системі обладнання і технологій.
В доповіді голови правління укоопспілки на зборах Ради Укоопспілки 23 лютого 2005 року відмічалась, що всупереч певним об’єктивним, стримуючим факторам споживча кооперація за останні роки зробила істотні кроки щодо стабілізації фінансового стану системи. Минулого року 90 відсотків кооперативних організацій і підприємств спрацювали без збитків. У цілому по Укоопспілці отримано більше 20 мільйонів гривень прибутку. Позитивного фінансового результату досягнуто в торгівлі і громадському харчуванні. Майже на третину зросли в обороті власні кошти. Помітно скоротилися непродуктивні втрати.
Це свідчить про те, що переважна більшість правлінь спілок і споживчих товариств, керівників кооперативних підприємств стають на шлях забезпечення ефективного господарювання, економії та примноження кооперативних коштів.
Проте в діяльності кооперативних організацій і підприємств є чимало не вирішених питань, прорахунків в роботі та невикористаних резервів і можливостей, які вкрай негативно позначаються на ефективності господарювання.
Насамперед, це стосується майже тисячі збиткових кооперативних підприємств, які торік принесли системі понад 20 мільйонів гривень збитків. Невиправдано велика кількість таких підприємств у Волинській, Житомирській, Миколаївській, Сумській, Херсонській і Черкаській облспоживспілках та Кримспоживспілці.
З метою підвищення доходності кооперативних організацій і підприємств, потрібно забезпечити жорсткий контроль за витрачанням кооперативних коштів. Неприпустимо, коли за рівних умов та обсягів діяльності витрати обертання суб'єктів господарювання суттєво різняться.
Так, Чернігівська облспоживспілка за практично рівного з Вінницькою спілкою обороту роздрібної мережі витратила коштів на його забезпечення в 1,3 разу більше вінницьких кооператорів. Транспортні витрати тут також у два рази більші, ніж у вінничан. Аналогічні приклади можна навести по інших споживспілках в торгівлі, громадському харчуванні, заготівлях.
У значній кількості споживспілок фактична собівартість продукції, виробленої підприємствами кооперативної промисловості, перевищує обсяги її реалізації. Передусім це стосується Черкаської, Івано-Франківської, Сумської, Закарпатської, Житомирської та Харківської споживспілок.
Перед правліннями споживспілок і споживчих товариств ставиться завдання глибоко проаналізувати підсумки господарсько-фінансової діяльності кооперативних підприємств, виявити причини допущених збитків та марнотратства. Забезпечити надійний контроль за використанням коштів, ліквідувати наявні недоліки та вжити заходів до підвищення ефективності господарювання.
В системі допускаються суттєві прорахунки при здачі кооперативного майна в оперативну оренду. Зокрема мають місце значні коливання ставок орендної плати за рівнозначні об'єкти. Окремі організації і підприємства у ставки орендної плати за користування майном включають комунальні, експлуатаційні та інші витрати. Нерідко отримана орендна плата використовується не за призначенням.
Для забезпечення ефективного управління майном треба своєчасно вносити зміни і доповнення в договори оренди, переглядати ставки орендної плати з урахуванням інфляції та змін тарифів. Чітко визначати напрями використання коштів, що надходять від оренди, спрямувати їх насамперед на ремонт, реконструкцію та модернізацію підприємства. Ні в якому разі не допускати витрачання цих коштів на покриття збитків від безгосподарності.
Першочерговим завданням правлінь кооперативних організацій є питання оздоровлення фінансів, закріплення позитивних зрушень, що відбулися в системі у розрахунках і платежах.
Сьогодні в усіх споживспілках поточні зобов'язання покриваються оборотними активами. Проте в ряді спілок зроблено далеко не все для використання наявних резервів поліпшення розрахунково-платіжної дисципліни. Так, в Івано-Франківській, Миколаївській, Рівненській, Сумській та Хмельницькій облспоживспілках покриття поточних зобов'язань оборотними активами залишається критичним, близьким до рівня неплатоспроможності.
Не стали предметом постійної уваги правлінь кооперативних організацій Житомирської, Кіровоградської, Миколаївської та Херсонської облспоживспілок питання скорочення простроченої дебіторської заборгованості. В цих регіонах не лише не забезпечили, стягнення боргів, а навпаки —допустили їх приріст. Нині 20 відсотків загальної суми простроченої дебіторської заборгованості по системі припадає на Кіровоградську і Херсонську облспоживспілки.
У комплексі завдань зміцнення фінансового стану важливе місце займає питання ефективного використання матеріально-технічної бази системи.
Насамперед визначення оптимальних розмірів постійного капіталу необхідного для виконання статутних завдань. Передусім мова йде про остаточне вирішення долі законсервованих кооперативних об'єктів, частка яких у загальній вартості майна становить 22 відсотки. Надалі не можна допускати, щоб кооперативне майно на півмільярда гривень роками залишалося мертвим капіталом.
Нині 30—40 відсотків основного капіталу законсервовано в Херсонській, Тернопільській і Полтавській облспоживспілках. Сплачуються податки на землю, витрачаються кошти на охорону, а об'єкти руйнуються та розтягуються.
Аналогічна ситуація і з п'ятьмастами об'єктами незавершеного будівництва. На сьогоднішній день у них відвернуто 80 млн. гривень кооперативних коштів, у тому числі по 6—10 мільйонів у Хмельницькій, Вінницькій і Дніпропетровській облспоживспілках.
Завдання полягає в тому, щоб забезпечити безумовне виконання рішень XIX з'їзду споживчої кооперації України щодо законсервованих об'єктів та незавершеного будівництва. У них чітко визначено, що при неможливості ефективного використання цих основних фондів вони повинні бути переведені в оборотний капітал, який спрямовується на модернізацію діючих об'єктів.
В доповіді С.Г. Бабенка підкреслювалось, що значна кількість кооперативних організацій не повною мірою використовує таке джерело поповнення капітальних інвестицій, як амортизаційні відрахування.
Коефіцієнт нарахування амортизації, близький до нормативних п'яти відсотків, забезпечується лише в Рівненській обл-споживспілці. У Закарпатській, Миколаївській, Чернівецькій, Івано-Франківській і Одеській облспоживспілках він не перевищує півтора відсотка. Тут замість детального аналізу усіх статей витрат та здійснення предметної роботи щодо їх скорочення вдалися до найлегшого — зниження нормативного рівня амортизаційних відрахувань.
Викладене дозволяє зробити ряд висновків..
По-перше, споживча кооперація витримала випробування системної кризи періоду переходу до ринкової економіки, зберегла в основному свій потенціал, організаційну єдність і функціональну цілісність.
По-друге, новий етан розвитку споживчої кооперації слід вважати етапом економічного зростання, гармонійного поєднання соціальних та економічних засад, соціальної орієнтації кооперативної діяльності, посилення соціальної місії споживчої кооперації.
По-третє, споживча кооперація стає ядром кооперативного сектору економіки, важливою складовою багатоукладної економіки країни, помітним інститутом громадянського суспільства.
По-четверте, перспективний розвиток споживчої кооперації в умовах ринкового середовища, жорсткої конкуренції, глобалізації та інтернаціоналізації економіки неможливий без науково обгрунтованої стратегії.
[1]Цит. по: Історія споживчої кооперації України/ За ред. С.Г. Бабенко, Я.А. Гонча рука. – Львів, 1996, с. 363.