Споживчі товариства і спілки та їх підприємства мають право відкривати на свій вибір у будь-якій установі банку розрахункові та інші рахунки, включаючи валютні, вільно розпоряджатися коштами, що є на цих рахунках.
Списання коштів з рахунків споживчого товариства, спілок та їх підприємств може проводитися тільки за їх згодою або за рішенням судових органів.
Споживчі товариства, спілки та їх підприємства мають право одержувати в установах банків, у підприємств і організацій позички та несуть повну відповідальність за додержання кредитних договорів та розрахункової дисципліни.
Прийнятий Закон сам по собі не забезпечував суттєвих змін у діяльності споживчої кооперації. Був потрібний чіткий механізм його реалізації.
В короткий термін були розроблені і затверджені ряд важливих документів, зокрема “Про удосконалення діяльності кооперативних підприємств і організацій відповідно до Закону України “Про споживчу кооперацію”; “Про основні принципи закріплення внутрісистемних відношень права власності в споживчій кооперації України”; “Про затвердження примірних статутів кооперативних організацій”; “Про договірні взаємовідносини між організаціями споживчої кооперації”; “Про спільні підприємства споживчої кооперації України” тощо. Цей процес не припиняється і в наш час, про що буде іти мова в подальших розділах дипломної роботи.
Можна з певністю стверджувати, що Закон України “Про споживчу кооперацію” повернув поняттю кооперації той зміст, який вбачає у ньому міжнародна спільнота і МКА зокрема.
Це дозволи споживчій кооперації України стати повноправним учасником світового кооперативного руху. 27-30 жовтня 1992 року у роботі ХХХ конгресу МКА в Токіо взяла участь делегація України. На засіданні Виконкому МКА Центральні спілку споживчих товариств України було прийнято до МКА, який об’єднував на той час 194 національні і 9 міжнародних спілок із 82 країн, нараховуючи понад 660 млн. індивідуальних членів. Вступ до Альянсу відкрив кооператора України шлях до міжнародних зв’язків. Одночасно Укоопспілка взяла зобов’язання дотримуватися основних принципів світового кооперативного руху.
Закон України “Про споживчу кооперацію” цілком відповідає вимогам МКА. Він порвав з радянською спадщиною трактування кооперативного руху як додатна до державної економіки і гармоніює з загальними принципами кооперації.
На відміну від колишньої Концепції Кооперації Радянського Союзу, Закон “Про споживчу кооперацію” не дозволяє державним чиновникам втручатися у справи кооператорів. Роль держави обмежується контролем за дотриманням кооперативами чинного законодавства України.
Власність споживчої кооперації України перебуває під контролем держави і має статус “колективної”, а не приватної, що, втім також допускається МКА. Так, у листі від 3 листопада 1994 р. організаціями споживчої кооперації країн СНД і Балтії Президент МКА пан Ларс Маркус писав:”... кооперативна власність створена зусиллями кількох поколінь в інтересах загального блага. Тому належить виявляти особливу турботу в тому, щоб зберегти і примножити неподільні фонди кооперації як загальне надбання”[1].
З метою забезпечення ефективного функціонування кооперативної власності, захисту майнових прав та інтересів пайовиків у повній відповідності до одного із основних принципів міжнародного кооперативного руху щодо формування колективного громадського капіталу ХVІ з’їзд споживчої кооперації України (березень 1994 р.) затвердив концепцію розмежування власності в споживчій кооперації.
На основі Концепції вищі органи управління закріпили неподільну частину статутних фондів споживчих товариств і спілок (не менше 51% загальної їх суми), тобто Колективний громадський капітал за юридичними особами системи. Він виступає гарантом цілісності споживчої кооперації і використовується на зальні блага всіх пайовиків, як нинішніх, так і майбутніх.
Подільна ж частина статутного фонду підприємств Укоопспілки, Кримспоживспілки, обласних, районних споживспілок, споживчих товариств була закріплена за пайовиками, які отримали відповідні свідоцтва на свою частку в майні товариств.
Перед споживчими товариствами та спілками гостро стоїть питання відновлення втрачених в результаті інфляційних процесів обігових коштів і пайового капіталу, формування нових фінансових ресурсів.
З метою суттєвого розширення майнових прав пайовиків, підвищення їх економічної зацікавленості і залучення до активної участі в управлінні кооперативною економікою Рада Укоопспілки внесла зміни і доповнення до Положення про порядок розмежування і закріплення власності, а також прийняла ряд якісно нових нормативних документів стосовно діяльності господарюючих суб’єктів системи.
Зокрема було врегульовано механізм залучення задов________ пайових внесків для:
· участі в другому етапі розмежування і закріплення власності споживчої кооперації;
· формування фінансових ресурсів кооперативних підприємств і організацій;
· поновлення статутного капіталу діючих підприємств пайовиками, які прийняли рішення стати їх співвласниками;
· створення нових кооперативних підприємств та госпрозрахункових відособлених підрозділів (ГВП).
Водночас відпрацьовано методологічні аспекти мобілізації внутрішніх резервів та запровадження антикризових методів і механізмів виходу споживчої кооперації України із фінансової скрути.
Таки чином, економічні, національні і правові заходи діяльності споживчої кооперації України базуються на Законі України “Про кооперацію”, “Про споживчу кооперацію”, Указ Президента України “Про заходи щодо розвитку кооперативного руху та посилення його ролі в реформуванні економіки України на ринкових засадах”, “Про основні засади розвитку соціальної сфери села”, рішення ХІХ з’їзду споживчої кооперації.
В даний момент розроблений проект Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про споживчу кооперацію”. Законопроект внесений Кабінетом Міністрів на розгляд Верховної Ради.
1.3. Загальний стан спраного розвитку споживчої кооперації України та його соціально-економічна оцінка.
Споживча кооперація функціонує як соціально-економічна система. З усіх складових кооперативного сектору економіки вона є найбільш структуризованою та організаційно оформленою.
Нині споживча кооперація об'єднує понад 1,0 млн. членів споживчих товариств і спілок і забезпечує трудову зайнятість 123 тне. осіб. Вона охоплює понад 2000 споживчих товариств і 270 районних та обласних спілок. Потужний економічний потенціал споживчої кооперації — понад 30 тне. торговельних об'єктів, 1500 переробних підприємств, 340 заготівельно-збутових підприємств та інших об'єктів.
Валовий оборот основних галузей діяльності споживчої кооперації перевищує 3,5 млрд.грн. на рік.
Кооперативна діяльність спрямована не лише на задоволення матеріальних потреб населення, а й на соціальну перебудову села, економічну стабілізацію, відродження демократії, міжнародне співробітництво.
Перехід до ринкової економіки, який супроводжувався глобальними кризовими явищами, негативно позначився на розвитку споживчої кооперації: звузилися масштаби її діяльності, знизилася віддача економічного і соціального потенціалу, погіршився соціально-економічний стан, суттєво послабилася її соціальна місія.
Для зупинення цих процесів в споживчій кооперації проведені глибокі реформи і перетворення, широкомасштабні заходи, які базуються на сучасних кооперативних теоріях, наукових рекомендаціях і прогнозах.
В умовах ринкової трансформації суспільства Укоопспілка викопала своє основне завдання: зберегла цілісність системи, призупинила кризові явища в системі, не допустила розвалу споживчої кооперації.
Цьому сприяло також наукове супроводження всіх заходів, направлених па збереження кооперативно! власності, із залученням провідних науково-дослідних установ та навчальних закладів Укоопспілки.
Наступна діяльність Укоопспілки буде спрямована на сприяння розвитку й захисту прав та інтересів споживчих товариств і їх членів, представлення їх інтересів у державних та інших органах, міжнародних організаціях, надання інформаційних, правових та інших послуг.
Відповідно до рішень XVIII(позачергового) з'їзді/ споживчої кооперації України глибокої реформи зазнала кооперативна власність і вся сукупність відносин власності споживчої кооперації.
Посилилася соціальна місія споживчої кооперації — вона стає пріоритетною в розпитку кооперації. У зв'язку з цим розгорнуто реформу соціальної бази, підвищується роль інституту членів споживчих товариств і спілок, на програмній основі розвивається кадровий потенціал, більш відчутними стали соціальна підтримка і соціальний захист кооперативів.
Глибокі зміни відбуваються в галузевій структурі споживчої кооперації. Поряд з традиційними прискорено розвиваються нові види економічної діяльності — побутові та соціально-культурні послуги, банківська справа, інвестиційна та інноваційна діяльність, страхування, зовнішньоекономічна діяльність. Якісно оновлюється сфера торгівлі за рахунок нових типів підприємств роздрібної торгівлі, відродження кооперативного опту, впорядкування ринків. Посилюються зв'язки заготівельно-переробного комплексу з АПК.
Споживча кооперація стає ринкові орієнтованою системою. У пій впроваджуються ринкові методи господарювання, формуються ринкові механізми, широко використовуються методи конкурентної боротьби, зростає підприємницька активність. Усе це дозволяє розширити масштаби господарської діяльності й покращити результативні показники. Можна стверджувати, що споживча кооперація подолала системну кризу і вийшла на траєкторію економічного зростання.