Смекни!
smekni.com

Аналіз сучасного стану розвитку системи споживчої кооперації (стр. 3 из 7)

На основі вертикальної кооперації можливе об'єднання сільськогос­подарських, споживчих, кредитних, зберігаючих, переробних кооперативів з метою створення господарських систем із завершеним технологічним циклом, наприклад, виробничо-збутових, агропромислово-торговельних, постачальницько-збутових кооперативних об'єднань. Виходячи з досвіду багатьох країн не виключена можливість інтеграції споживчої та кредитної, сільськогосподарської і кредитної кооперації.

Об'єднання кооперативів у спілки, союзи, ліги, асоціації на базі горизонтальної кооперації та інтеграції створюють багатомірну структуру, схематичне зображення якої подано на рис. 1.1.

Рис.1.1. Типова організація

Успішний розвиток кооперативного сектору економіки неможливий без активної державної підтримки і правового захисту кооперації. Осно­вними напрямами державної політики щодо стратегічного розвитку коопе­ративного сектору слід визнати:

• створення умов для розвитку всіх типів кооперації;

• активізацію діяльності кооперативів, посилення ролі кооперативного сектору в реалізації соціальної політики й економічному зростанні;

• державну підтримку і правовий захист кооперації;

• сприяння реформуванню одержавлених кооперативних організацій. Для посилення ролі кооперативного сектору потрібно також розвивати

кооперативи в межах соціально-економічних, національних і регіональних програм, більш тісно поєднувати завдання кооперації з проблемами суспіль­ства, активна державна підтримка кооперації.

Державна підтримка і правовий захист кооперації включатимуть:

• правове забезпечення розвитку кооперативного сектору;

• надання кооперативам статусу неприбуткових підприємств;

• диференціацію податків, оптимізацію ціноутворення;

• спрощені умови кредитування;

• реструктуризацію заборгованості, відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням кооперативами соціальних, економічних функцій, які належать державі;

• сприяння соціальному обслуговуванню членів кооперативів;

• забезпечення правового захисту майна кооперативів, а також гарантій;

• невтручання в їхню господарську і соціальну діяльність. Нормативно-правове забезпечення розвитку кооперативного сектору

повинно передбачити вдосконалення Законів України "Про кооперацію", "Про сільськогосподарську кооперацію", "Про кредитні спілки" і "Про спо­живчу кооперацію" та розробку Законів "Про виробничу кооперацію", "Про аграрний ринок України", "Про кооперацію у сфері соціально-культурних послуг", "Про внутрішню торгівлю", "Про кооперативні банки" тощо.

Враховуючи природу, демократичний характер кооперації, її співро­бітництво та взаємодію з державними органами доцільно здійснювати на основі угод. При цьому укладання генеральних угод варто практикувати на рівнях центральних органів влади з Національним кооперативним альянсом, спілками, асоціаціями, лігами. Па регіональному рівні більш широко слід практикувати комплексні угоди і спільні програми.

Об'єднання різних типів кооперативів, оформлення кооперативного сектору економіки, активна державна підтримка дозволять:

• ефективно координувати розвиток різних типів кооперативів;

• зберегти базові кооперативні принципи і впроваджувати інші прин­ципи, специфічні для національної економіки;

• забезпечувати державний захист і підтримку кооперації;

• посилювати взаємодію кооперативів у створенні загальної інфра­структури;

• підвищувати ефективність функціонування кооперативів;

• посилювати конкурентні переваги кооперації;

• захищати інтереси кооперації, посилювати соціальний захист коопе­раторів;

• розширювати міжнародне кооперативне співробітництво.

Таким чином, стратегічний розвиток кооперативного сектору націо­нальної економіки базуватиметься на різних видах кооперації, серед яких споживча кооперація відіграватиме провідну роль. Його розвиток здійснить­ся еволюційно, комплексно і узгоджено з іншими секторами багатоукладної економіки.

1.2. Економічні, соціальні і правові зсади діяльності споживчої кооперації України в сучасних умовах.

В умовах трансформації економіки України в ринок споживчій кооперації належатиме значна роль. Це зумовлено кількома факторами.

По-перше, політичними. Становленням політичних партій та громадських рухів в Україні відбувається за умов стрімкого зростання соціальної напруженості, що призводить до девальвації демократичних цінностей в очах значної частини населення. Відтак особливого значення для згуртування українського суспільства навколо демократичних вартостей набуває діяльність позапартійних і надпартійних інститутів, які зорієнтовані на вічні загальнолюдські вартості – такі, як людина, наука, релігія, мистецтво, кооперація.

Українська споживча кооперація є інституцією демократичною, з глибоко вкоріненими національними традиціями і до того ж аполітичною, такою, що орієнтується на задоволення потреб простих людей, тому система споживчої кооперації виступає союзником і однією з головних омар демократичних процесів в Україні.

По-друге, соціальними факторами споживча кооперація тісно пов’язана з вирішенням важливих соціальних проблем суспільства.

Кооперативний рух, як було показано нами в попередньому розділі дипломної роботи, за своєю природою спрямований на поліпшення життя своїх членів, опертий на органічне поєднання ефективного господарювання, дійової конкуренції з принципами взаємодопомоги.

Третій фактор: інтегрування України в світове господарство. Наша держава отримала реальний шанс увійти в світове співтовариство, як повноправний його член.

Кооперація як система, що також спрямована на інтеграцію, життєво зацікавлена у зміцненні господарських, політичних і культурних зв’язків між різними країнами.

Економічні, _________і правові засади діяльності споживчої кооперації в сучасних умовах викладені Законом України “Про споживчу кооперацію”, який був прийнятий Верховною Радою 10 квітня 1992 р.

Окремі розділи Закону присвячені споживчому товариству та спілкам споживчих товариств, власності споживчої кооперації, відносинам між державою і кооперацією, питанням діяльності споживчих товариств та їх спілок. Закон обумовлює порядок створення, реорганізації та ліквідації споживчих товариств і спілок, гарантує певні права пайовиків та передбачає їх обов’язки.

Закон став гарантом самостійності та незалежності споживчої кооперації, визнав її повноправним суб’єктом ринку, визначив її юридичний статус. Законодавчо закріпив фундаментальні принципи споживчої кооперації як масової господарської організації громадян: добровільність, доступність членства, соціальну справедливість, взаємодопомогу та співробітництво, вільне господарське функціонування на основі ринкових відносин.

У Закону обумовлені права та обов’язки пайовиків як повноправних господарів товариства. Для їх соціального захисту споживчим товариствам надано право запроваджувати різні переваги, а також пільгові умови користування послугами кооперативних підприємств, організацій та установ. Підкреслюється, що система незалежна від органів державного управління. Політичних партій. Заборонено будь-яке втручання. Що може обмежувати право споживчої кооперації або перешкодити їх здійсненню.

Законом визнано право власності споживчої кооперації. Вона недоторкана, перебуває під захистом і охороною держави. Держава гарантує дотримання прав і законних інтересів споживчої кооперації та її членів. Споживчі товариства і спілки набули повної господарської самостійності і діють на принципах самофінансування.

Економічні основи діяльності споживчої кооперації викладені в розділі V Закону.

Споживчі товариства та їх спілки самостійно розробляють програми економічного і соціального розвитку, розглядають і затверджують їх на загальних зборах (зборах уповноважених), конференціях, з’їздах, радах. Вони мають повну господарську самостійність, покривають свої витрати за рахунок заходів від своєї господарської діяльності та забезпечують збереження власності споживчої кооперації.

Споживчі товариства та їх спілки, виходячи з статутних вимог, мають право:

· створювати (реорганізувати, ліквідувати) для здійснення своїх статутних завдань будь-які підприємства, установи, організації, біржі, комерційні банки, фінансово-розрахункові центри, страхові товариства та інші об’єкти, діяльність яких не суперечить законам України;

· стати як засновником або учасники до господарських товариств, спільних підприємств, асоціацій та інших об’єднань для розв’язання економічних і соціальних завдань;

· придбати майно державних підприємств та підприємств, створених на інших формах власності, а також інше майно і майнові права;

· оформити земельні ділянки у володіння та користування.

Організації та підприємства споживчої кооперації формують товарні та матеріально-технічні ресурси за рахунок закупівель на договірних засадах у виробництв, валовій торгівлі, на біржах, аукціонах, заготівель сільськогосподарської продукції і сировини у громадян. Фермерських господарств, КСП, виробництва товарів на власних підприємствах.

Доходи споживчих товариств та їх спілок формуються за рахунок коштів, одержуваних в результаті господарської діяльності, продажу цінних паперів та інших надходжень.

Після платежів у бюджет та інших обов’язкових відрахувань прибуток розподіляється загальними зборами членів споживчого товариства та іншими колективними органами управління.

Споживчі товариства, спілки та їх підприємства самостійно або на договірних засадах встановлюють вільні ціні і тарифи на товари і продукцію, що виробляються і закуповуються ними, надані послуги; виходячи з попиту і пропозиції.