Якщо дефіцит державного бюджету фінансується за допомогою випуску та розміщення державних облігацій, зростає середня ринкова ставка відсотка, що призводить до скорочення інвестицій у приватному секторі, до зменшення чистого експорту й частково до зниження споживчих витрат. Боргове фінансування бюджетного дефіциту часто розглядають як антиінфляційну альтернативу фінансуванню дефіциту за рахунок монетизації. Проте борговий спосіб фінансування не усуває загрози зростання інфляції, а лише створює термінове відстрочення для такого зростання, що характерно для багатьох перехідних економік. У випадках обов'язкового, тобто примусового розміщення державних облігацій серед комерційних підприємств і позабюджетних фондів, навіть якщо по них обіцяно достатні відсотки, боргове фінансування бюджетного дефіциту перетворюється, по суті, на механізм додаткового оподаткування.
Проблема збільшення податкових надходжень до державного бюджету виходить за межі фінансування бюджетного дефіциту, оскільки розв'язується в довготривалій перспективі на базі комплексної податкової реформи, яка спрямована на зниження ставок оподаткування та розширення бази оподаткування. Жоден із зазначених способів фінансування дефіциту державного бюджету немає абсолютних переваг перед іншими і не може розглядатися як цілковито антиінфляційний.
Бюджетний дефіцит як економічна категорія відображає співвідношення між доходами і видатками бюджету з перевищенням видатків. Бюджетний дефіцит є наслідком певного стану економічних відносин, які виникають між учасниками суспільного виробництва в процесі використання фінансових ресурсів понад їх наявну величину. Для покриття витрат понад наявну масу фінансових ресурсів застосовують грошову емісію, внутрішні й зовнішні позики.
Бюджетний дефіцит як фінансове явище виник водночас з оформленням націй і народностей у державу і запровадженням грошових відносин.
Бюджетний дефіцит тією чи іншою мірою характерний майже для всіх країн світу, у тому числі й високо розвинутих.
У зарубіжній економічній літературі розрізняють три види дефіциту бюджету.
1. Наочно-реальний - при цьому виді дефіциту його обсяг дорівнює загальним доходам від федеральних податків за вирахуванням на державні закупівлі та трансфертні платежі. Під трансфертними платежами у західних країнах розуміють фінансові ресурси, що передаються з бюджету центрального уряду до бюджетів місцевого самоврядування, а також із бюджетів територіальних одиниць вищого адміністративного рівня до бюджетів одиниць нижчого адміністративного рівня. За рахунок трансфертів у багатьох країнах формується більша частина доходів місцевих органів влади.
Наприклад, у США наприкінці 80-х років XX ст. дефіцит федерального бюджету становив близько 50 % валового національного продукту, що було найбільшою величиною за попередні роки, не пов'язані з інфляцією.
2. Структурний - цей вид дефіциту являє собою різницю між федеральними доходами: витратами при діючій фіскальній політиці (рівень оподаткування і поточних витрат) та базовому рівні безробіття. Коли економічна система переживає період спаду, а рівень безробіття підвищується понад базовий, наочно-реальний дефіцит бюджету перевищує рівень структурного дефіциту, оскільки має місце виплата допомоги на випадок безробіття та за іншими соціальними програмами, а також у зв'язку з частковим падінням доходів населення.
3. Циклічний - вираховується як різниця між наочно-реальним і структурним дефіцитами бюджетів.
Необхідно зауважити, що за останні десятиріччя окремі країни почали приймати бюджети з незначним дефіцитом, а США вперше за останні 30 років передбачено в бюджеті на 1999 р. позитивне сальдо на суму 9,5 млрд. дол.
Бюджетний дефіцит, який планувався в Україні й був затверджений Законами про Державний бюджет у 1992—1999 рр. наведено в табл.1.
| Рік | Одиниця виміру | Доходи | Видатки | Бюджетний дефіцит | ||
| в абсолютному виразі | % до видаткової частини | % до ввп | ||||
| 1992 | млн. крб. | 657 752,3 | 684 471,2 | 26 718,9 | 3,9 | |
| 1993 | млн. крб. | 4 632 428,6 | 5 615 726,7 | 17,5 | ||
| 1994 | млн. крб. | 335 067 343,3 | 335 067 343,3 | — | — | — |
| 1994 (з урахуванням підсумків 10 місяців 1994 р.) | млн. крб. | 350 844 534,4 | 468 103 556,3 | 117259 021,9 | 25,0 | |
| 1995 | млн. крб. | 1314632817,5 | 1 646 059 084,4 | 331 426 269,9 | 20,1 | |
| 1995 (з урахуванням підсумків І кв. 1995 р.) | млн. крб. | 1 486 314 953,5 | 1 860 379 093,4 | 374 064 139,9 | 20,1 | |
| 1995 (з урахуванням підсумків 9 місяців 1995 р.) | млн. крб. | 1 441 126 618,5 | 1 772 623 593,4 | 331 566 974,9 | 18,7 | |
| 1996 | млрд. крб. | 2 390 864,7 | 2852610,1 | 461 745,4 | 16,2 | |
| 1997 | тис. грн | 21 660 253,3 | 27411 474,5 | 5 751 221,2 | 21,0 | 5,7 |
| 1998 | тис. грн | 21 101 050,9 | 24 481 773,9 | 3 380 723,0 | 13,8 | 3,3 |
| 1999 | тис. грн | 23 895 260,8 | 25 135 260,8 | 1 240 000,0 | 4,93 | |
| 2000 | тис. грн | 33 433 155,9 | 33 433 155,9 | — | — | — |
| 2001 | млрд. грн | — | — | — | — | — |
| 2002 | млрд. грн | 39,9 | 37,0 | — | — | — |
При плануванні бюджету постійно передбачався його дефіцит. В окремі роки рівень дефіциту бюджету становив майже 1/5 частину видатків.
Причинами дефіциту бюджету в Україні є:
1. Зменшення приросту національного доходу.
2. Збільшення бюджетних витрат.
3. Зменшення надходжень до бюджетів усіх рівнів порівняно з видатками.
4. Відсутність чіткої фінансової стратегії.
5. Інфляційні процеси.
Бюджетні процеси, пов'язані з дефіцитом державного та місцевих бюджетів, урегульовані Бюджетним кодексом.
Прийняття Державного бюджету України або бюджету Автономної Республіки Крим, міського бюджету на відповідний бюджетний період з дефіцитом дозволяється у разі наявності обґрунтованих джерел фінансування дефіциту відповідного бюджету з урахуванням особливостей, визначених Бюджетним кодексом.
Профіцит бюджету затверджується виключно з метою погашення основної суми боргу.
У ст. 15 Бюджетного кодексу визначені джерела фінансування дефіциту бюджету. Такими джерелами є:
- державні внутрішні та зовнішні запозичення;
- внутрішні запозичення органів влади Автономної Республіки Крим;
- внутрішні та зовнішні запозичення органів місцевого самоврядування з дотриманням умов, визначених Бюджетним кодексом.
Кабінет Міністрів України може брати позики в межах, передбачених Законом про Державний бюджет України. Запозичення не використовуються для забезпечення фінансовими ресурсами поточних видатків держави, за винятком випадків, коли це необхідно для збереження загальної економічної рівноваги.
Витрати на погашення зобов'язань з боргу здійснюються відповідно до кредитних угод, а також нормативно-правових актів. Якщо витрати на обслуговування та погашення державного боргу перевищать обсяг коштів, передбачених у Законі про Державний бюджет України на ці цілі, міністр фінансів України негайно інформує про це Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів України негайно інформує про очікуване перевищення таких витрат Верховну Раду України та подає у двотижневий термін пропозиції про внесення змін до Закону про Державний бюджет України.