Знаряддя монетарної політики та особливості їх застосування (стр. 8 из 8)
Таблиця 2.3.2
Обсяг реального ВВП у 2000-2005 рр.
| Показник | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 |
| Реальний ВВП (листопад даного року до попереднього) | 108,0 | 108,4 | 104,6 | 112,1 | 109,9 | 97,3 |
Джерело: www.bank.gov.ua/Statist
За таких умов відбувається зміна монетарної політики, а від так і зміна напрямків застосування знарядь грошово-кредитної політики. Як видно з Таблиці 2.3.2 динаміка ВВП показує негативний характер, тому слід вжити заходів і переглянути політику НБУ. До того ж збільшується заборгованість уряду по облігоція ОВДП. Збільшення продажу ОВДП та покриття ним бюджеу може призвести до побудови „фінансових пірамід”. Слід не допустити повторення практики попередніх років, бо це призведе до занепаду економіки держави.
З 1 січня до 12 липня 2005 року було продано державних цінних паперів на суму 6875,8 млн. грн., що вже перевищило суму, що була запланована у Законі України „Про державний бюджет на 2005рік” – 6243,72 млн. грн.[12] А така ситуація може призвести до утворення піраміди, що в свою чергу вплине на девальвацію національної валюти. І до зниження національного виробництва.
Отже, ситуація в монетарній політиці та застосуванні її знарядь склалась досить складна.
За останні роки в Україні утворились, удосконалювались і реалізовувались на проктиці усі знаряддя грошово-кредитної політики від прямих засобів впливу до непрямих. Це дало можливість досягти економічного піднесення. Але неслід забувати, що досягнення ефективності економіки в державі можливе лиш за злагодженої роботи усіх інституцій держави, а також внесення ряд змін в нормативно-законодавчі акти України. І лиш тоді можливе досягнення фінансової стабільності в державі.
Висновки
Макроекономічне регулювання – це механізм забезпечення пропорційності та збалансованості окремих складових національної економіки, яка ґрунтується на товарній формі виробництва.
Механізм макроекономічного регулювання національної економіки залежить від ринкового механізму, державного регулювання та регулювання з боку фірм і підприємств. Їх співвідношення визначає економічну політику держави.
В історичних умовах склалися різні погляди на взаємозв’язок цих елементів, їх співвідношення. Так, наприклад, кейнсіанці вважають, що держава повинна дуже активно втручатись в регулювання економіки. А монетаристи стверджують, що держава, майже, взагалі не повинна втручатися у господарські процеси. На це в економіці є свої інструментарії, за допомогою яких здійснюється вплив. Одним з цих інструментів є монетарна політика.
Монетарна політика - це один з видів макроекономічної політики, в якій здійснює вплив на стан кредиту і грошового обігу, з метою контролю і регулювання пропозиції грошей. А пропозиція грошей в свою чергу вказує і впливає на економічний стан в країні, обсяг виробництва, темп інфляції, тощо.
До того слід враховувати, що монетарна політика має свої знаряддя, які поділяються на прямі і непрямі.
Прямі методи найчастіше використовуються в країнах з перехідною економікою, де механізм впливу монетарної політики на грошово – кредитну систему ще не набув достатньої стабільності.
У країнах з розвинутою економікою здебільшого застосовують непрямі інструменти, передовсім, операції на відкритому ринку. Вони є більш ефективними і сприяють швидкому подоланню проблем.
У перехідній економіці України у значній мірі здійснено відхід від використання прямих монетарних інструментів. Зокрема, починаючи з 1994 року НБУ ввів кредитні аукціони поряд із прямим кредитуванням банків, що забезпечило встановлення більш реальної процентної ставки.
Поступово відмовлялися від емісії грошей як джерела фінансування дефіциту державного бюджету і перехід до емісії державних цінних паперів(ОВДП) дали змогу впродовж 1996 – 1997 років сповільнити темпи інфляції та знизити номінальну ціну грошей у державі. Однак, цей новий і, на перший погляд, безпечний інструмент фінансування дефіциту державного бюджету пізніше перетворився для уряду України на серйозну проблему. Виконавча влада в особі Міністерства фінансів України, емітуючи все більшу кількість державних цінних паперів, фактично вступила у боротьбу за гроші з приватним сектором економіки. Висока дохідність ОВДП, яка у липні 1998 року становила 66,4%, а у серпні за окремими аукціонами сягала 73,6%, спонукала банки до встановлення ставок за кредити на подібному рівні. Отже, у фінансовому секторі економіки України чітко спостерігався ефект витіснення державними запозиченнями кредитів приватному сектору.
У другій половині 1998 – на початку 1999 років уряд України, не маючи змоги сплачувати значний державний борг, накопичений у попередні роки, у тому числі внаслідок емісії ОВДП, провів їх конверсію. У результаті цієї конверсії, яку деякі економісти прирівнюють до дефолту за борговими зобов’язаннями держави, починаючи з другої половини 1998 року практично єдиним покупцем ОВДП, що емітуються Міністерством фінансів, виступає НБУ, який таким чином продовжує фінансувати бюджетний дефіцит за рахунок емісії платіжних засобів, створюючи в економіці інфляційний потенціал.
Замість ОВДП Національний банк України для короткострокового регулювання грошової маси використовує власні боргові зобов’язання – депозитні сертифікати. Проте їх використання є надто дорогим і у перспективі не зможе замінити боргові зобов’язання держави.
Тенденція до стабілізації реальних процентних ставок за кредити на високому рівні була зламана у 2000 році. Досить ефективна процентна політика НБУ в цьому році стимулювала пожвавлення економіки в цілому. Постійно знижувалась облікова ставка. Необхідно зазначити, що ця ставка все таки носить більше інформативний характер у перехідній економіці України, особливо беручи до уваги надзвичайно низький обсяг рефінансування комерційних банків Національним.
Зниження процентних ставок за кредити в більшій мірі відбулось у результаті стабілізації вітчизняної економіки, зокрема її монетарної сфери, зміцнення національної валюти, економічного зростання та оптимістичних настроїв суб’єктів ринку.
На сьогодні монетарна політика викоримтовує знаряддя непрямого впливу, шо дає змогу досягати фінансової стабільності держави, без втрати індикаторів ринкової економіки, таких як облікова ставка, ціна, тощо. Хоч в економіці відбулись зміни, і вони мають негативний характер, такий як спад ВВП, збільшення рівня інфляції. Але якщо вжити відповідних заходів повязаних із зміною макросередовища і налагодження діяльності всіх інститутів держери на досягнення єдиної цілі, можливе покращення економічної ситуації та фінансової стабільності.
Список використаних джерел
1. Кучма Л. Шляхом радикальних економічних реформ: Доповідь Президента України про основні засади економічної та соціальної політики // Голос України. - 1994. - 13 жовтня.
2. Економічна теорія: Макро- і мікроекономіка / Ред. З. Ватаманюк і С. Панчишин – К.:Альтернатива, 2001. - С. 307-326.
3. Бальцерович Л. Перехід до ринкової економіки: Польща, 1989 - 1993 рр. в порівняльній перспективі. У зб. «Уроки реформ». К.: Основи, 1995. - С.79-109.
4. Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє.-К.: Наукова думка, 1990. - 196 с.
5. Гаврилишин О. Основні елементи теорії ринкової системи. К.: Наукова думка, 1992. - 126 с.
6. Гребеник Н. Особливості інструментів монетарної політики Національного банку України // вісник НБУ. – 2000. - №6. – С. 2-4.
7. Гребенюк Н. Тенденції розвитку управління грошово-кредитним ринком в Україні // Банківська справа. – 1999.- №6.- С.31-36.
8. Гетьман В. НБУ із 1993-го по 1997-й: здобутки і прорахунки // Вісник Національного банку України.- 1997.- №3.-С.54-56.
9. Дзюбик О. Особливості застосування політики облікової ставки як інструмента управління грошово-кредитними відносинами // Банківська справа. – 2000. - №3. – С. 39-42.
10. Ющенко В. Монетарна політика України: результати і перспективи // Вісник Національного банку України. - 1996. - №4. - С. 5-13.
11. Ющенко В. Проблеми ремонетизації економіки України // Вісник Національного банку України. - 1997. - №6. - С. 3-19.
12. http: //www.bank.gov.ua – сторінка Національного банку України.
Додаток 1:
Механізм грошово – кредитного регулювання за допомогою політики облікової ставки центрального банку
| Показник | 1992 | 1993 | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 |
| Реальний ВВП, % | 90,1 | 85,8 | 77,1 | 87,8 | 99,0 | 97,0 | 98,1 | 99,8 | 105,8 | 109,2 | 105,2 | 109,4 | 112,1 |
