Смекни!
smekni.com

Теорія поведінки споживача (стр. 2 из 3)

Кількість одного блага, від якої змушений відмовитись споживач, щоб одержати додаткову одиницю іншого, називається граничною нормою заміни (MRS). Вона може бути визначена як кутовий коефіцієнт кривої байдужості в кожній точці:

Крива байдужості на рис. 4.3 стає пологішою при просуванні вздовж неї донизу, а гранична норма заміни зменшується, тобто споживач готовий відмовлятись від все меншої кількості блага
заради отримання додаткової одиниці товару
у міру зменшення в кошику запасу товару
і збільшення запасу товару
. Так, при зміні кошиків Б на В за додаткову одиницю
він готовий віддати 2
отже, MRS=2; при зміні кошиків В на Г – лише 1,25
, MRS=1,25 і т.д.

Форма і нахил кривих байдужості визначаються уподобаннями споживача і залежать від ступеня замінності благ у споживанні. Оскільки більшість товарів є неповними замінниками, то їхні криві байдужості є монотонно спадними, опуклими до початку координат. Разом з тим, вони можуть мати й іншу форму. Якщо товари є абсо­лютними замінниками, споживачу байдуже, який з них споживати (купити учнівський зошит червоного чи синього кольору), гранична норма заміни є сталою, а криві бай­дужості матимуть вигляд спадних прямих. Якщо товари є абсолютними взаємодоповнювачами (наприклад, взуття на праву та ліву ногу), то заміщення неможливе, гранична норма за­міни дорівнює нулю або є нескінченною, а криві байдужості мають вигляд прямого кута.

Узагальнимо властивості кривих байдужості:

- криві байдужості не можуть перетинатися;

- криві байдужості, розташовані далі від початку координат, відповіда­ють наборам благ з вищим рівнем корисності;

- криві байдужості мають від’ємний нахил для абсолютної більшості благ.

- в міру просування донизу по кривій байдужості вона стає пологішою, випрямляється.

Споживач бажав би обрати кошик, який належить найвищій кривій байдужості, з найбільшою кількістю товарів. Однак, повинен зважити на те, що ціни кошиків різні, а його доход обмежений. Для того, щоб визначити, який саме кошик вибере споживач, прагнучи максимізувати корисність, потрібно проаналізувати бюджетне обмеження споживача.

3. Бюджетне обмеження споживача

Бюджетне обмеження споживача формують його доход і ціни товарів і послуг. Мікроекономічна модель бюджетного обмеження визначає множину наборів товарів, доступних споживачу, тобто враховує його фінансові можливості, і має назву „модель можливого”.

Загальні видатки на придбання товарів

і
в межах певного доходу
споживача визначаються рівнянням бюджетного обмеження:
,

де

– ціни товарів,
- кількості товарів.

Розв’язавши це рівняння відносно

, можемо обчислити різні варіанти наборів товарів:

Наприклад, якщо тижневий доход споживача складає 80 грн. і цілком витрачається на покупку двох товарів, ціни яких

=1 грн., а
= 2 грн., то він може вибрати будь-який кошик з такими наборами (табл. 4.2):

Таблиця 4.2.

Набори

А

Б

В

Г

Д

Товар

0

20

40

60

80

Товар

40

30

20

10

0

Графічно ці набори благ відображає пряма з від’ємним нахилом, яка називається бюджетною лінією або лінією бюджетного обмеження (рис. 4.4).

Бюджетна лінія – це лінія рівних видатків. Вона показує межу між можливим і неможливим.

Всі точки, розташовані на бюджетній лінії або під нею, досяжні для споживача, всі точки над бюджетною лінією – недосяжні. Точки на бюджетній лінії характеризують множину комбінацій товарів

і
, видатки на які не перевищують в сумі доходу споживача.

Лінія бюджету переривається в точці А що відповідає ко­шику, який включає максимальну кіль­кість товару

, яку можна купити на до­ход у 80 грн. Пересуваючись по лінії бюджету донизу від точки А до точки Д, споживач змінює комбінацію товарів у кошику, збільшує витрати на товар
і зменшує витрати на товар
. Точка Д на горизонтальній осі відповідає кошику з максимальною кількістю товару
, яку можна ку­пити, якщо витратити на нього весь тижневий доход. Бюджетне обмеження показує компроміс, на який повинен піти споживач при виборі між двома товарами: щоб одержати додаткову одиницю одного то­вару, він повинен відмовитись від певної кількості іншого.

Пропорції можливої заміни одного товару іншим визначаються за допомогою кутового коефіцієнта

. В границях незмінного бюджету збільшити видатки на купівлю додаткових одиниць товару
можна лише на суму, яка зекономлена завдяки відмові від купівлі певної кількості товару
. І навпаки. В обох випадках повинна виконуватись умова:
або
звідки
Отже, співвідношення заміни показує відносна ціна товару. Чим більшою є ціна товару
, тим від більшої кількості товару
доведеться відмовитись споживачеві, щоб придбати додаткову одиницю товару
.

Зміна доходу споживача та ринкових цін товарів змінюють купівельні можливості споживача. Зміна доходу

змінює місце точок перетину бюджетної лінії з осями
координат, оскільки змінюється відношення
та
, але незмінним залишається нахил бюджетної лінії, оскільки співвідношення цін
,
залишаються незмінни­ми. Якщо доход зростає до 160 грн., то обидві точки перетину зміщуються вгору (рис. 4.5), лінія бюджету переміщується паралельно вгору
. Зменшення бюджету до 40 грн. переміщує бюджетне обмеження відповідно донизу
.

Зміни у цінах впливають на бюджетну лінію по-різному, в залежності від того, на який товар і в якій пропорції вони змінюються (рис. 4.6). Якщо змінюється ціна одного товару за незмінної ціни іншого і ста­лому доході, бюджетна лінія змінює кут нахилу внаслідок зміни співвідношення цін
. Вона обертається навколо точки переривання того товару, ціна якого не змінилася. У ситуації, коли ціни товарів і доход змінюються од­ночасно і пропорційно, лінія бюджету не змінить свого положення.