Смекни!
smekni.com

Витрати як керована економічна категорія, їх види і функції (стр. 2 из 12)

Слід підкреслити, що чітке розділення витрат на відшкодовані і невідшкодовані в найбільшій мірі можливе за умови потокового методу управління витратами, коли можна зв'язати потік витрат з очікуваним доходом і, таким чином, визначати повноту відшкодування для кожного потоку. У той же час в класифікації, що надається, представлені практично всі види витрат, необхідність виділення яких виникає в ході обліку і управління витратами на підприємстві.

1.2. Концептуальні основи управління витратами підприємства

Для підприємств управління витратами представляє важливу сферу управління, оскільки витрати істотним чином впливають на фінансовий результат діяльності підприємства і, отже, формують ресурси для його подальшого розвитку, виявляють вплив на конкурентоспроможності продукції і підприємства в цілому. Управління витратами повинне бути інтегроване в загальну систему управління підприємством. Управління витратами не є самоціллю, а лише забезпечує досягнення поставлених цілей в системі управління підприємства в цілому.

Управління витратами здійснюється з використанням тих же принципів і канонів, що і управління будь-яким іншим об'єктом. Але має при цьому свої особливості, обумовлені особливостями об'єкту управління – витратами. Особливості витрат як об'єкту управління представлені на рисунки 1.1 їх особливості необхідно враховувати, щоб управління витратами було ефективним.


Рис. 1.1 Особливості витрат як об'єкту управління

Процес управління витратами підприємства носить комплексний характер і передбачає рішення наступних питань:

- значення того, де, коли і в яких об'ємах витрачаються ресурси підприємства;

- прогноз того, де, для чого і в яких об'ємах необхідні додаткові фінансові ресурси;

- вміння забезпечити максимально високий рівень віддачі від використання ресурсів.

Управління витратами – це вміння економити ресурси і максимізувати віддачу від них.

Загальною метою управління витратами слід визнати не їх мінімізацію (як може показатися на перший погляд), що може привести до скорочення виробництва, а ефективніше використання ресурсів підприємства, їх економію і максимізацію віддачі від них на всіх етапах виробничого процесу. Управління витратами може здійснюватися на стратегічному і на оперативному рівні. Загальна мета управління витратами у найбільшій мірі актуальна для довгострокового періоду, коли здійснюється можливість управління всіма видами (як оперативними, так і капітальними) витратами. На оперативному рівні більш коректно визнати доцільність приватної мети. Приватною метою управління оперативними витратами є їх зниження на одиницю вироблюваної продукції за умови забезпечення виконання всіх необхідних операцій технологічного процесу.

Формально запропоновану мету управління витратами для кожного періоду протягом довгого часу можна представити таким чином:

Цуз = Дi/Зi max, (1)

де Цуз – характеристика мети управління витратами;

Дi – доходи підприємства в періоді i;

Зi – витрати підприємства в періоді i;

i – період в діяльності підприємства (місяць, квартал або рік).

В ході реалізації поставленої мети управління витратами, необхідно вирішити ряд задач. У числі основних задач управління витратами можна виділити наступні [14]:

- підвищення ефективності діяльності підприємства;

- визначення витрат по основних функціях управління;

- розрахунок витрат по окремих структурних підрозділах і підприємстві в цілому;

- розрахунок витрат на одиницю продукції (робіт, послуг) – калькулювання собівартості продукції;

- підготовка інформаційної бази, що дозволяє оцінювати витрати при виборі і ухваленні управлінських рішень;

- виявлення технічних способів і засобів контролю і зміни витрат;

- пошук резервів зниження витрат на всіх етапах виробничого процесу і у всіх виробничих підрозділах підприємства;

- вибір методів нормування витрат;

- аналіз витрат з метою ухвалення управлінських рішень по вдосконаленню бізнес-процесів

- оптимізація завантаження виробничих потужностей з метою мінімізації витрат.

У управлінні витратами виділяють функціональний, потенційний, процесний і потоковий підходи.

Серед функцій управління витратами слід виділити приватні і загальні. Загальні функції справедливі для всіх об'єктів управління незалежно від їх суті і системи управління. Приватні функції виявляються стосовно конкретних об'єктів управління і не розповсюджуються на інші об'єкти.

Функції управління витратами також можна розділити на функції першого і другого порядку по критерію їх значення для системи управління витратами. Функції першого порядку складають собою фундамент системи управління, реалізація функцій другого порядку є подальшим розвитком системи управління витратами і фокусування спрямованості управлінської дії. Виділення і розвиток функцій другого порядку свідчить про розвиток системи управління витратами в цілому. Проте при цьому необхідною є реалізація функцій управління витратами першого порядку. В цілому місце кожної функції в системі управління витратами представлене на рис. 1.3.


Рис. 1.2 Система функцій управління витратами.

До особливостей реалізації функцій управління витратами відносяться їх періодичність і постійність. Поєднання постійності і періодичності функцій управління витратами створює циклічність, яка характеризує постійність процесу управління витратами і періодичність в реалізації його функцій.

Кожна функція з погляду запропонованих критеріїв класифікації володіє своїми особливостями, що припускає порядок організації її застосування і особливо реалізації в ході управління витратами підприємства. Поєднання і специфіка реалізації функцій управління витратами формує методи управління витратами, розгляд яких дозволяє уточнити ступінь управлінської дії на витрати підприємства.

1.3 Методичний інструментарій управління витратами в сучасній вітчизняній практиці

Управління витратами здійснюється шляхом сумісної реалізації сукупності функцій управління. Для реалізації цих функцій в сучасній економічній науці розроблені різноманітні методи, прийоми, способи і образ дії. Стосовно витрат метод управління розглядається як прийнята послідовність дій, особливості реалізації функцій управління, що визначаються, дозволяючи добитися поставлених при застосуванні методу цілей [15].

Ключовими елементами операційного аналізу є: операційний важіль, поріг рентабельності і запас фінансової міцності підприємства.

Дія операційного (виробничого, господарського) важеля виявляється у тому, що будь-яка зміна виручки від реалізації завжди породжує сильнішу зміну прибутку. Цей ефект обумовлений різним ступенем впливу динаміки постійних і змінних витрат на формування фінансових результатів діяльності підприємства при зміні об'єму виробництва.

При зростанні ж виручки від реалізації, якщо поріг рентабельності (точка самоокуповування витрат) вже пройдений, сила дії операційного важеля убуває: кожен відсоток приросту виручки дає все менший і менший відсоток приросту прибутку (при цьому частка постійних витрат в загальній їх сумі знижується). На невеликому видаленні від порогу рентабельності сила дії операційного важеля буде максимальною, а потім знов почне убувати і так аж до нового скачка постійних витрат з подоланням нового порогу рентабельності.

Сила дії операційного важеля показує, скільки відсотків зміни прибутку дає кожен відсоток зміни виручки, і тим самим вказує на ступінь підприємницького ризику: чим більше сила дії операційного важеля, тим більше підприємницький ризик.

Пов'язані з підприємством ризики мають два основні джерела:

1. Нестійкість попиту і цін на готову продукцію, а також цін сировини і енергії, що не завжди дає можливість укластися собівартістю в ціну реалізації і забезпечити нормальну масу, норму і динаміку прибутку, сама дія операційного важеля, сила якого залежить від питомої ваги постійних витрат в загальній їх сумі і зумовлює ступінь гнучкості підприємства – все це разом узяте генерує підприємницький ризик. Це ризик, пов'язаний з конкретним бізнесом в його ринковій ніші.

Якщо рівень постійних витрат компанії високий і не опускається в період падіння попиту на продукцію, підприємницький ризик компанії збільшується. Для невеликих фірм, що особливо спеціалізуються на одному виді продукції, характерний високий ступінь підприємницького ризику.