Лесные ресурсы мира (стр. 3 из 7)

Усе перераховане вище сприяє поширенню неконтрольованого використання лісів. Залежно від характеру розвитку потенціалу громади очікується певний прогрес у стійкім керуванні лісами в лісистій місцевості саван, особливо в Східній і Південній Африці, хоча цьому може перешкодити низький прибуток, одержувана від таких лісів. Площа лісонасаджень в Африці оцінюється в 14,8 мільйона гектарів — це становить усього лише приблизно 5 відсотків від сукупного світового показника. Приблизно 3 мільйони гектарів були посаджені для захисту, а інша частина — для виробництва деревини й недеревної лісової продукції. Більша частина деревини Африки проводиться із природних лісів; інвестиції в лісонасадження здійснювалися в основному в країнах з незначним лісовим покривом (Алжир, Марокко, Нігерія, Південно- Африканська Республіка й Судан). У період з 1990 по 2005 роки середньорічні посадки в Африці оцінювалися на рівні приблизно 70000 гектарів, що становить менш 2 відсотків від глобальних показників посадок. У декількох країнах в останні роки відзначалося скорочення площ лісопосадок.

Азіатсько – Тихоокеанський регіон. В Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (АТР), що складається з 47 країн і районів, проживає більш половини світового населення й розташовуються одні із самих густонаселених країн у світі. На регіон доводиться 18,6 відсотка від сукупних світових площ лісів; він характеризується широкою різноманітністю екосистем, включаючи ліси тропічного й помірного пояса, прибережні мангрові ліси, гори й пустелі. Швидкі соціально-економічнізміни в регіоні справляють найсильнішевплив на всі сектори, у тому числі на лісовегосподарство. Одночасно з ростом попиту налісоматеріали підвищується попит і на екологічніпослуги, забезпечувані лісами.[21].

Глобалізація зіграла важливу роль у швидкому економічному росту регіону й прийме ще більш виразні форми в наступні роки, продовжуючи впливати на лісовий сектор, у тому числі в силу збільшення кількості транснаціональних інвестицій. Відносна політична стабільність, великі ринки, великий обсяг інвестицій у людські ресурси, регіональна й субрегіональна торгівля, дія угод про економічне співробітництво, поліпшення транспортної інфраструктури й швидке розвиток інформаційних і комунікаційних технологій — усі ці фактори сприяли посиленню глобалізації.

Зі збільшенням виробництва деревини за рахунок лісових посадок відбулося скорочення площі природних лісів, використовуваних для забезпечення лісоматеріалами — почасти через складностей і більш високих витрат, зв'язаних с управлінням природними лісами. Деякі країни ввели повну заборону на лісозаготівлі, зберігаючи природні ліси винятково через них екологічної цінності. Однак там, де відзначається слабість інституціональних механізмів, велика імовірність продовження нераціональних, а найчастіше й незаконних лісозаготівель, що пригнічують економічну життєздатність стійкого ведення лісового господарства.

Азіатсько-Тихоокеанський регіон має 136 мільйонами гектарів лісопосадок, що становить майже половину загальної площі у світі. При цьому їх продуктивність набагато нижче наявного потенціалу. Основна частина лісових посадок розташована в Австралії, В'єтнамі, Індії, Індонезії, Китаї, Нової Зеландії, Таїланді й на Філіппінах (рис. 3). За останні два десятиліття виріс обсяг інвестицій у посаджені ліси, особливо в приватному секторі.

У міру виключення природних лісів із системи виробництва все більше значення в якості основного джерела виробленої деревини у регіоні здобувають лісопосадки. Крім того, істотний обсяг інвестицій іде на лісопосадки, здійснювані в захисних цілях; майже третина всіх посаджених лісів у регіоні призначена для охорони навколишнього середовища, головним чином в Індії й Китаї.

Однак межі розширення площі лісових посадок для цілей виробництва досить обмежені, особливо при поточних цінах на деревину. Доступність води вже зараз є основним обмеженням і буде представляти ще більшу проблему в майбутньому.

Рис. 3 Обсяг лісових ресурсів Азіатсько – Тихоокеанський регіону

У результаті підвищення цін на сільськогосподарську продукцію і попиту на сировину для біопалива різко зросла вартість продуктивних земель. Незважаючи на повсюдну доступність маргінальних земель, їх розробка вимагає значних інвестицій. Таким образом, забезпечення лісоматеріалами в майбутньому буде залежати від підвищення продуктивності існуючих лісових посадок, а також від стимулювання агролісомеліорації в якості важливого джерела деревини, у тому числі й для великомасштабної промислової переробки.

Європа. На долю Європи, що складається з 48 країн і районів, доводиться приблизно 17 відсотків світової суши, але при цьому чверть світових лісових ресурсів — приблизно 1 мільярд гектарів, з яких 81 відсоток знаходиться в Російській Федерації. Європа має давнютрадицію багатоцільового управління лісовимгосподарством, причому велика увага приділяєтьсянаданню соціальних і екологічних послуг. [21].

Ведення лісового господарства в більшості європейських країн є порівняно менш важливою економічною діяльністю; отже, вплив політики в інших секторах (сільське господарство, енергетика, промисловість, екологія й торгівля) на лісовий сектор або можливий внесок лісового сектору в інші сектори не завжди береться до уваги.

Регіональні ініціативи, такі як Міністерська конференція по захисту лісів Європи і Стратегія Європейської комісії в області лісокористування, забезпечують ефективну координацію в сфері управління лісовим господарством.

Європа займає передові позиції в області розвитку науки й технології, причому основні зусилля зосереджуються на найважливішім джерелі доходів в Європі — високотехнологічнім виробництві. Хоча доля сільського й лісового господарства у бюджеті НІОКР порівняно мала, дані області одержують вигоду від технологічних розробок в інших секторах; особливо це стосується удосконалювання промислової практики й підвищення продуктивності праці. Технологія дистанційного зондування, інформаційні і комунікаційні технології, а також удосконалені операційні технології принесли істотну користь лісовому сектору.

Майбутні технологічні зміни в лісовому секторі будуть обумовлені наступними факторами:

· зростаюча заклопотаність у зв'язку зі зміною клімату;

· необхідність підвищення ефективності використання енергії й скорочення капіталомісткості;

· прагнення до більш стійкого ведення лісового господарства й більш ефективному використанню лісових ресурсів, включаючи переробку, повторне використання й перетворення в біоенергію;

· орієнтація на задоволення потреб споживача

і високоякісні сегменти ринку.

Рис. 4 Обсяг лісових ресурсів Європи

Відносно більша частина території в Європі зайнята лісами (щодо цього вона уступає лише Латинській Америці й Карибському басейну), і в останні роки її площа неухильно збільшувалася. Запас древостою на гектар трохи нижче середньосвітового значення, але високий у деяких західноєвропейських країнах (наприклад, в Австрії й Швейцарії) і у Східній Європі, де донедавна лісозаготівлі велися в досить скромних масштабах, а лісогосподарські заходи сприяли великому нагромадженню древостою.

Латинська Америка й Карибський басейн. На долю Латинської Америки й Карибського басейну районів, що складаються із 47 країн доводиться 22 відсотка сумарної площі лісів у світі, 14 відсотків світової суши й 7 відсотків світового населення. У регіоні знаходиться найбільшийу світі суцільний масив вологого тропічноголісу -басейн Амазонки. [21].

У країнах, які мають відносновеликими площами лісових масивів іперебувають на ранніх стадіях індустріалізації,ліси вкрай уразливі. У період з 1990 по 2005 рокирегіон втратив майже 64 мільйона гектарів, або7 відсотків, своїх лісових площ.З 2000 по 2005 роки на долю регіону доводилосябільш третини річних обсягів зникнення лісіву світі.

Практично у всіх південноамериканськихкраїнах у період з 2000 по 2005 роки булизареєстровані чисті втрати лісів;виключення становили Чилі й Уругвай, якідобилися позитивних тенденцій завдякивеликомасштабним промисловим програмамлісонасаджень. При зростаючому глобальнимпопиті на продовольство, паливо й волокно тібагаті лісом країни в Південній Америці, якібудуть продовжувати залишатися залежними відприродних ресурсів, будуть і надалі втрачатиліси внаслідок розвитку великомасштабногоагропромислового комплексу й скотарства —доти поки ці галузі не перестануть бутиконкурентоспроможними. Нові лісопосадкидля промислового використання, особливо вАргентині, Уругваї й, можливо, у Колумбії, можутьчастково заповнити втрату природних лісів, хочаі не з екологічної точки зору.

Латинська Америка й Карибський басейн мають приблизно 12,5 мільйонівгектарів лісонасаджень. Це становить лише 5 відсотків від площі всіх лісонасаджень в світі, однак регіон виходить у лідери за обсягом високопродуктивних лісопосадок. На долю Аргентини, Бразилії, Уругваю й Чилі доводиться близько 78 відсотків посаджених лісів у регіоні (рис. 5).

Рис. 5 Обсяг лісових ресурсів в Латинській Америці й Карибському басейні

Вони включають часткове відшкодування витрат, податкові пільги й низькопроцентні позички для дрібних власників. Ці фактори забезпечили Південній Америці роль одержувача інвестицій з боку як регіональних, так і міжнародних виробників целюлозно-паперової продукції, а в останній час — також з боку північноамериканських інвесторів, у тому числі організацій по управлінню інвестиціями у виробництво лісоматеріалів