Тим самим Альфред Маршалл зумів побудувати теорію ціни, власне кажучи, цілком без звертання до вартості (реальним витратам) обмеживши аналіз тільки питаннями співвідношення попиту та пропозиції. Ціна товарів складається під впливом попиту та пропозиції, витрати виробництва, до яких тяжіє зазначена ціна при рівності попиту та пропозиції на ринках товарів, складаються під впливом попиту та пропозиції на фактори виробництва, що формують відповідні витрати. Більш глибокий аналіз Маршалл вважав зайвим.
„Аналіз витрат виробництва товару, - пише він, - може бути доведений до будь-якої глибини, він рідко має сенс заходити в ньому занадто далеко. Наприклад, часто досить визнати в якості остаточної ціну пропозиції різних видів сировини, застосовуваного в даному виробництві, не вдаючись в аналіз окремих елементів, з яких ця ціна складається; у противному випадку аналіз, власне кажучи, стане нескінченним. Можна, отже, підрозділити елементи, що необхідні для виготовлення товару на будь-які придатні для нашої мети групи, і назвати їх факторами виробництва. У такому випадку витрати виробництва визначеної кількості даного товару будуть дорівнювати цінам пропозиції відповідних кількостей факторів його виробництва” [5].
Розглянемо реальний зміст теорії ціни Маршалла. Насамперед ця теорія пояснює ціни цінами. У такій постановці питання зникають причинно-наслідкові зв'язки, і на перше місце висуваються зв'язки функціонального характеру, тобто зв'язки, стосовно яких вирішальним стає визначення усебічної взаємодії різних елементів ціноутворення й умов їхньої рівноваги. Ця сторона теорії ціни Маршалла викликала серйозні зауваження у свою адресу, у тому числі і з боку ряду економістів, що розглядали подібний підхід як обертання в тому самому зачарованому колі цін без кінцевого пояснення останніх.
Усі ці зауваження мають серйозні підстави. Очевидно, що подібний підхід Альфреда Маршалла сприяв остаточному відходу буржуазної політекономії від дослідження глибинних закономірностей капіталістичного виробництва, виражених у проблемах теорії вартості. Маршалл, власне кажучи, обмежився дослідженням проблем ціноутворення з позиції окремого капіталістичного підприємства. Недарма і весь відповідний аналіз він будував стосовно до так називаної представницької фірми, під якою мав на увазі фірму із середніми галузевими характеристиками. Тим самим Маршалл створив основу для розвитку мікроекономічного розділу політекономії, що займається насамперед вивченням проблем ціноутворення стосовно до окремих товарів, підприємствам і ринкам.
Зміну попиту Альфред Маршалл цілком зв'язав з категорією граничної корисності. По Маршаллу, граничні корисності вимірюються в грошових одиницях, виступають на ринку як максимальні ціни (так називані ціни попиту), що споживач готовий сплатити за те чи інше благо. З ростом пропозиції того чи іншого блага ціни попиту знижуються, з падінням пропозиції - збільшуються.
Необхідно відзначити висунуте А. Маршаллом конкретне поняття еластичності попиту, що потім міцно ввійшло в теорію споживання.
„... Ступінь еластичності попиту на ринку залежить від того, якою мірою його обсяг зростає при даному зниженні ціни чи скороченні при даному підвищенні ціни” [8].
Попит на товар вважається еластичним, якщо при зниженні (чи росту) ціни на 1% попит на зазначений товар підвищиться (чи упаде) більш ніж на 1%. Попит на товар вважається нееластичним, якщо при зниженні (чи росту) ціни на 1% попит підвищиться (чи упаде) менш чим на 1%.
Маршалл у дослідженні еластичності попиту відзначив два важливих моменти:
„ по-перше, нееластичний характер попиту на товари, що задовольняють найбільш насущні потреби населення, і попиту на окремі предмети розкоші, що купуються найбагатшими прошарками населення на незначну частину свого доходу;
„ по-друге, історичний характер категорії еластичності попиту (оскільки включення споживання якого-небудь товару в коло найбільш насущних потреб населення може перетворити попит на нього з еластичного в нееластичний)” [5].
У рамках визначення ціни тільки співвідношенням попиту та пропозиції Альфред Маршалл досить оригінально включив у цю систему витрат виробництва (насамперед граничні витрати, тобто витрати на виробництво останньої одиниці того чи іншого товару, що визначають мінімальну ціну, яка задовольняє виробника, тобто так називану ціну пропозиції).
Маршалл відзначив, що ціна пропозиції визначеної фірми безпосередньо залежить від грошових витрат тільки при тій умові, якщо витрати виробництва одиниці продукції залишаються незмінними при різних обсягах виробництва (тобто по його термінології, якщо для даного випадку здійснюється так називаний закон постійної віддачі). „Якщо взяти деякі товари, що практично цілком піддані чинності закону постійної віддачі, - указав Маршалл, - тобто середні витрати на їхнє виробництво знаходяться приблизно на однаковому рівні незалежно від того, чи виробляються вона в малих чи великих кількостях. У цьому випадку нормальний рівень, навколо якого коливається ринкова ціна, і складе зазначені визначені і фіксовані (грошові) витрати виробництва” [5].
Однак для більшості виробництв існують інші закономірності. В одних випадках витрати виробництва одиниці продукції з ростом обсягу виробництва знижуються (діє так називаний закон зростаючої віддачі), в інші витрати виробництва одиниці продукції з ростом обсягу виробництва зростають (діє так називаний закон падаючої віддачі).
В обох випадках ціна пропозиції відповідних фірм визначається вже не середніми витратами виробництва, а кількістю виробленої продукції (точніше, витратами виробництва, скоректованими на зміну обсягу виробництва, тобто граничними витратами виробництва). У виробництвах, де панує закон зростаючої віддачі, зі збільшенням обсягу зробленої продукції в зв'язку зі зниженням граничних витрат знижується і ціна пропозиції; у виробництвах, де діє закон падаючої віддачі, з ростом обсягу продукції ростуть і граничні витрати виробництва, що веде відповідно до росту ціни пропозиції. Співвідношення попиту та пропозиції, впливаючи на обсяг продукції, що надходить на ринок, тим самим впливає на граничні і відповідно на середні витрати, що у свою чергу впливають на пропозицію даної фірми.
Залежність витрат виробництва від обсягу продукції обумовлюється, насамперед, технічними можливостями виробництв.
Маршалл розрізняв підхід до проблем ціноутворення в залежності від тривалості аналізованого періоду. На його думку, одні закономірності виявляються при аналізі за короткочасний (shot run) період, інші - при аналіз за довгостроковий (long run) період. Так, тільки при аналізі за короткочасний період виявляється визначальна роль попиту.
Це пов'язано з тим, що при зростанні попиту на той чи інший вільно відтворений товар пропозиція не завжди може швидко відреагувати на зазначену зміну. Якщо ріст попиту такий, що його не можуть задовольнити наявні виробничі потужності, то підтягування пропозиції до рівня збільшеного попиту зажадає визначеного часу, необхідного для створення нових виробничих потужностей. У цей відрізок часу виникає ситуація, при якій пропозиція носить відносно фіксований характер і визначальний вплив на зміну цін робить попит. Зокрема, у результаті його росту відбувається і підвищення ціни.
Однак через визначений відрізок часу з уведенням необхідних виробничих потужностей пропозиція зростає, штовхаючи ціни до зниження. Подібна ситуація розглядалася Маршаллом при аналізі за короткочасний період. Для довгострокового періоду вплив пропозиції і пов'язаних з ним витрат виробництва на ціноутворення різко зростає.
У довгостроковому аспекті вплив пропозиції і витрат виробництва на ціну підсилюється. По суті справи, за досить тривалий період воно приймає визначальний характер у порівнянні з впливом попиту (хоча б тому, що саме виробництво в кінцевому рахунки відіграє основну роль у складанні потреб, що виявляються через попит) [7].
Вплив А.Маршалла на економічну теорію доволі значний: мало хто з теоретиків завдав настільки ж сильного впливу на спосіб мислення економістів. Незважаючи на критику, якій часто піддавалися такі поняття, як корисність, рівновага, реальні сили, нормальність і економічний час, сучасна теорія в значній своїй частині виходить з розроблених їм ідей. І навіть тепер, більш ніж через сімдесят років, розвиток економічної теорії часто йде по шляхах, перший натяк на які міститься в "Принципах". Характерним прикладом служить теорія монополістичної конкуренції. Її часто пов'язують з ім'ям П’єро Сраффа, який у знаменитій статті "Закони прибутковості в конкурентних умовах", опублікованої в 1926 р., показав, що довгостроковий аналіз Маршалла недостатній для пояснення явищ зовнішньої і внутрішньої економії. Проте ця теорія іде коренями в трактування Маршаллом проблеми прибутковості при різних типах виробництва і у висловлене їм зауваження, що більшість фірм здатні створити особливі ринки для своїх продуктів.
Маршаллу удалося зробити те, що вдавалося далеко не всім економістам: своїм навчанням і через свій особистий вплив він створив справді національну школу економічної науки, що одержала повну перевагу, у всякому разі в англосаксонських країнах. Через його спадкоємця А. С. Пігу можна простежити вплив Маршалла на Денніса Робертсона і навіть на Кейнса, що був пов'язаний з кембріджською доктриною більш тісно, ніж він схильний був визнавати.
Тепер, однак, Маршаллова система здається досить архаїчною. Проблему монополії вона ігнорувала, можна сказати, безцеремонним чином; впадає в око відсутність у ній трактування корінних питань сучасного індустріалізму. Очевидно, Маршалл усвідомлював, що при монополії ціна стане невизначеною, а це похитнуло б його почуття порядку і досконалості. Далі, для сучасної людини гроші є щось більше, ніж тільки numeraіre, бухгалтерський прийом; вони - фокус економічного існування. Усупереч його запевненням у зворотному він усе-таки, мабуть, розумів гроші з бухгалтерських позицій. Якщо все це могло бути задовільним для періоду до першої світової війни, то тепер економічна теорія Маршалла, по загальній думці, недостатня для трактування таких корінних проблем, як виробництво, інвестиції і зайнятість.
1. Березин И.С. Краткая история экономического развития. Москва: Русская Деловая Литература, 1999, 288 с.
2. Історія економічних учень. За ред. В.Д. Базилевича. Київ: Знання, 2004, 1300 с.
3. Климко Г.Н. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. Київ: Знання-Прес, 2004, 615 с.
4. Костюк В.Н. История экономических учений. Москва: Центр, 1998, 224 с.
5. Маршалл А. Принципы политэкономии. М.: Инфра-М, 1999, 415с.
6. Сурин А.И. История экономики и экономических учений. Москва: Финансы и статистика, 2003, 200 с.
7. Юхименко П.І. Економічна історія. Київ: Вікар, 2004, 341 с.
8. Ястремский О.І., Гриценко О.Г. Основи мікроекономіки. Київ: Товариство "Знання", КОО, 1998, 714 с.