Міжнародний рух капіталу та інвестицій (стр. 7 из 16)

Висновки до розділу І

В межах світової економічної системи між національними ринками та їх суб’єктами складаються різноманітні виробничі, торговельні, кредитні, валютні, науково-технічні та інші відносини. Важливою складовою цих відносин виступає міжнародна інвестиційна діяльність, пов’язана з вивозом капіталу.

Міжнародний рух капіталу – це однобічне переміщення за кордон певної вартості у товарній чи грошовій формі з метою отримання прибутку чи підприємницької вигоди.

Під інвестиціями звичайно розуміються довгострокові вкладення капіталу в підприємства різних галузей народного господарства, в інфраструктуру, в соціальні програми, в охорону навколишнього середовища. Інвестиції виражають усі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої формується прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Інвестиції відіграють центральну роль в економічному процесі, вони визначають загальний ріст економіки держави. В результаті інвестування засобів в економіку, збільшуються обсяги виробництва, росте національний прибуток, розвиваються та йдуть вперед, в економічній конкуренції, галузі народного господарства та підприємства, що в більшій мірі задовольняє попит на ті чи інші товари та послуги.

Особливо складним механізмом світової економічної системи виступає міжнародний інвестиційний ринок, на якому відбувається формування та перерозподіл фінансових ресурсів між різними країнами. Він являє собою регулятор сукупності економічних відносин, що виникають між продавцем інвестиційних ресурсів та їхнім покупцем, – резидентами різних країн.

Розділ ІІ АНАЛІЗ МІЖНАРОДНОГО РУХУ КАПІТАЛУ ТА ІНВЕСТИЦІЙ

2.1.1 Оцінка міжнародних потоків капіталу в сучасних умовах глобалізації

Останні роки ХХ та початок ХХI ст. характеризувалася стрімким нарощуванням потоків МРК. Соціально-економічні і політичні зміни в Європі, значні темпи розвитку ринків Південно-Східної і Східної Азії, руйнування соціалістичного табору призвели до появи двох десятків нових фінансових ринків, змінили економічне обличчя Європи, викликавши істотні зміни в процесах МРК. Об'єктивною причиною високої динамічності фінансових ринків стала також активна глобалізація сучасної світової економіки. Зростаючий рівень конкурентної боротьби змушує коло компаній все ширше включати до складу свого інвестиційного портфеля іноземні активи. Частий збіг для безлічі інвесторів причин, обставин, факторів, що обумовлюють зовнішню інвестиційну активність, породжує резонуючий ефект. З кожним роком успіхи країн усе більше залежать від можливостей і ступеня інтеграції національних економік у процеси МРК. Розвиток процесів МРК на сучасному етапі характеризується неухильно зростаючою зацікавленістю національних економік як у вкладенні, так і в залученні іноземного капіталу.

Дані про накопичену на початок 2007 року суму ПІІ в 180 країнах і територіях свідчить про далеко нерівномірний їх розподіл і про високий ступінь їх географічної концентрації.

Третій рік поспіль загальносвітовий приток ПІІ зріс в 2006 році – на 38% – і досяг 1 306 млрд. дол. США. Цей показник виявився зовсім близько з рекордним рівнем 1 411 млрд. дол. США, який був досягнутий в 2000 році, і відображає високу економічну активність в багатьох частинах світу. В 2006 році ПІІ росли у всіх трьох групах країн: розвинених країнах, країнах, що розвиваються і країнах з перехідною економікою Південно-Східної Європи і Співдружності Незалежних Держав (СНД).

Ріст міжнародних потоків ПІІ зокрема пояснюється збільшенням прибутків компаній у всьому світі із супроводжуючим підвищенням цін на акції, яке підвищувало вартісний об'єм транскордонних процесів злиття і поглинання (ЗіП). На ЗіП як і раніше припадала висока доля потоків ПІІ, але виросли й інвестиції в нові об'єкти, особливо в країнах, що розвиваються і країнах з перехідною економікою. В результаті збільшення прибутків компаній реінвестовані доходи стали важливою складовою ПІІ, що ввозяться: в 2006 році на них, по оцінкам, припадало 30% сукупного притоку ПІІ у всьому світі і майже 50% в одних лишень країнах, що розвиваються.

Хоча приток ПІІ в розвинені країни збільшився на 45%, значно перевищивши темпи двох попередніх років, і досяг 857 млрд. дол. США, потоки ПІІ в країни, що розвиваються і країни з перехідною економікою досягли рекордно високої позначки: відповідно 379 млрд. дол. США (збільшення на 21% порівняно з 2005р.) і 69 млрд. дол. США (збільшення на 68%) (Додаток 3). Сполучені Штати повернули собі позиції ведучої приймаючої країни, за ними слідують Об'єднане Королівство і Франція (діаграма 2.1). Найбільш значні потоки ПІІ в групі країн, що розвиваються надходили до Китаю, Гонконг (Китай) і Сінгапуру, а в групі країн з перехідною економікою – до Російської Федерації.

Приток ПІІ

(млрд. дол. США)

Сполучені Штати

175

Об'єднане Королівство

140

Франція

Бельгія

Китай

Канада

Гонконг, Китай

Німеччина

Італія

Люксембург

Російська Федерація

Швеція

Швейцарія

Сінгапур

Австрія

Туреччина

Іспанія

Мексика

Бразилія

Саудівська Аравія

0 20 40 60 80 100

Рис. 2.1 Загальносвітові потоки ПІІ, 20 ведучих країн світу, 2006р.[1]

Головним джерелом ПІІ в 2006 році залишались ТНК розвинених країн, частка яких складала 84% загальносвітового вивозу ПІІ. Незважаючи на збільшення ПІІ із Сполучених Штатів, майже половина потоків ПІІ, що вивозяться у світі брали свій початок в країнах Європейського Союзу (ЄС), в першу чергу у Франції, Іспанії і Об'єднаному Королівстві (в зазначеному порядку). ТНК із країн, що розвиваються і країн з перехідною економікою продовжували розширювати в 2006 році свої міжнародні операції, при цьому передові позиції в першій групі країн займав Гонконг (Китай), а в другій – Російська Федерація. Загальний об'єм ПІІ з цієї групи країн сягнув 193 млрд. дол. США, що становить 16% загальносвітового вивозу ПІІ.

Збільшення загальносвітового об'єму ПІІ, яке спостерігається останніми роками підкріплюється розширенням транскордонних ЗіП. Такі операції суттєво виросли в 2006 році як по вартості (на 23%, сягнувши 880 млрд. дол. США), так і в кількісному відношенні (на 14%, 6 974 угод), наблизившись до попереднього пікового рівня ЗіП, зареєстрованого в 2000 році. Факторами росту стали збільшення вартості на фондовому ринку, ріст прибутків компаній і сприятливі умови фінансування. На відміну від бума ЗіП кінця 90-х років цього разу операції фінансувались головним чином за допомогою готівкових коштів або боргових інструментів, а не шляхом обміну акціями. В 2006 році було зареєстровано уже 172 мегаугоди (тобто на суму вище 1 млрд. дол. США), на які припало близько двох третин сукупної вартості транскордонних ЗіП.

Як і в попередні роки, в 2006 році основна частина – майже дві третини проти 49% у 1990 році – загального обсягу ввезених ПІІ припадала на послуги. В рамках цього сектору як в абсолютному, так і у відносному вираженні зросла частина галузей, пов'язаних з інфраструктурою. Другим по обсягу був сектор обробної промисловості, однак його частка знизилась із 41% в 1990 році до 30% в 2006 році, а частка первинного сектору складала менше 10% загальносвітового сумарного обсягу ввезених ПІІ, яка знижувалась в період після Другої світової війни, а в 2000-2006 роках дещо зросла. Цьому сприяли нові інвестиції в розвідку і видобуток корисних копалин, а також ряд значних транскордонних ЗіП.

В географічній структурі ПІІ прослідковуються ознаки змін, при цьому з'являються нові крупні приймаючі країни і країни базування. Важливими тенденціями останнього часу є ріст ПІІ із країн, що розвиваються і країн з перехідною економікою.

Приток ПІІ в Африку в 2006 році – 36 млрд. дол. США – вдвічі перевищив рівень 2004 року. Це пояснюється підвищенням інтересу до природних ресурсів, покращенням перспектив в динаміці прибутків корпорацій і більш сприятливим діловим кліматом. Вартість продаж по лінії транскордонних ЗіП досягла рекордного рівня 18 млрд. дол. США, при чому половина цієї суми приходилась на покупки, проведені транснаціональними корпораціями із країн Азії, що розвиваються. Значно збільшились і інвестиції в створення нових проектів і розширення існуючих. Не зважаючи на це, частка Африки у світовому обсязі ПІІ впала до 2,7% в 2006 році проти 3,1 в 2005 році, що значно нижче показників інших регіонів, що розвиваються. Відтік ПІІ з Африки також досяг в 2006 році рекордного показника в розмірі 8 млрд. дол. США проти 2 млрд. дол. США в 2005 році.