Кілька успішних проектів реалізовано фондом «Україна», заснованим у 1992р. в Бостоні (США). Статутний капітал його 22,5 млн. дол. США, перша інвестиція зроблена фондом у Києві (грудень 1992р.).
Тепер він здійснив уже понад 30 інвестицій на суму близько 10 млн. дол. США (наприклад, у виробництво мінеральної води «Миргородська»). Фонд інвестує лише малі та середні приватні компанії шляхом придбання їхньої частки (не більше 50% статутного фонду) чи створення нового спільного підприємства з інвестиціями від 100 тис. дол. США до 1 млн. дол. США.
Інституційне сприяння іноземним інвесторам започатковано також з урядової ініціативи. Міністерством фінансів України, НБУ і німецькою інвестиційною компанією створено у 2001р. Німецько-український фонд (НУФ) для мікрокредитування українських підприємств.
Статутний капітал його становить 32 млн. нім. марок. [39] НУФ – неприбуткова організація, головним у діяльності якої є рефінансування погашених кредитів і відсотків за ними.
Програму мікрокредитування та підтримки розвитку кредитних спілок в Україні здійснює також фонд «Відродження», створений у 1990р. за підтримки відомого фінансиста Сороса. Взагалі він фінансує інтелектуальні інвестиції й на даний час уже надав організаціям України мікро кредитів і грантів на суму понад 5,5 млн. дол. США.
В інших аспектах підтримки малого бізнесу в Україні працює Агентство США з міжнародного розвитку (USAID), яке сприяє створенню мереж бізнес-інкубаторів, тобто освітньо-тренінгових закладів, а також надає кредитну підтримку інвестиційним проектам на конкурентній засаді для високотехнічних виробництв – до 60 тис. дол. США та мікро кредити до 5 тис. дол. США.
Висновки до розділу ІІ
На сучасному етапі розвитку міжнародного інвестиційного ринку відповідні процеси відбуваються дуже швидко і динамічно. Світові інвестиційні потоки щороку зростають. Географія їх постійно розширюється.
Коли міжнародна інвестиційна діяльність тільки-но набирала обертів, іноземні інвестиції були явищем, притаманним лише розвиненим країнам, а тепер нові індустріальні країни та ті, що розвиваються, відіграють все помітнішу роль на ринку міжнародних інвестицій.
Так, приток ПІІ в розвинені країни збільшився на 45%, значно перевищивши темпи двох попередніх років, і досяг 857 млрд. дол. США, а потоки ПІІ в країни, що розвиваються і країни з перехідною економікою досягли рекордно високої позначки: відповідно 379 млрд. дол. США (збільшення на 21% порівняно з 2005р.) і 69 млрд. дол. США (збільшення на 68%).
Отже для України дуже важливо не відставати від новітніх світових тенденцій та напрямів діяльності. Вона поступово стає активним учасником міжнародного інвестиційного ринку, зростає зацікавленість іноземних інвесторів у ній як потенціальному реципієнті капіталовкладень, і приплив іноземних інвестицій в Україну з року в рік збільшується.
Загалом, обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в Україну, станом на 1.01.2008 р. склав 29 489,4 млн. дол. США, що на 36,5% більше обсягу інвестицій на початку 2007 року, і в розрахунку на одну особу складає 636,5 дол. США.
Кількість іноземних компаній на вітчизняному ринку теж збільшується. Пожвавленню інвестиційних процесів в Україні великою мірою сприяє інтеграція з системою міжнародних фінансових інституцій. Діяльність міжнародних фінансових організацій в Україні відбувається у двох основних напрямах: в якості звичайних іноземних інвесторів (кредиторів) української економіки та в якості каталізаторів ринкових перетворень.
Україна долучається до світового економічного простору і стає активним учасником міжнародного інвестиційного ринку, тому вона повинна вдосконалювати регулятивні механізми залучення у вітчизняну економіку іноземних інвестицій з урахуванням особливостей сучасного етапу фінансової глобалізації.
Розділ ІІІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ІНТЕГРАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО РИНКУ УКРАЇНИ ДО СВІТОВОГО РИНКУ КАПІТАЛІВ.
Реалії сучасного світу вимагають найскорішої інтеграції вітчизняної економічної системи, в тому числі її фінансової складової, до міжнародної економіки. Без цього не є можливими ані повноцінний розвиток національного виробництва, ані задоволення потреб вітчизняних споживачів на належному рівні.
На жаль, внаслідок повільного економічного реформування Україна перебуває на узбіччі світових фінансових потоків. Тому, враховуючи специфічність впливу фінансової глобалізації на розвиток української економіки, можна визначити напрями, в яких такий вплив є найбільш вагомим: а) інтеграція України до міжнародних торгівельних відносин; б) взаємини з міжнародними фінансово-кредитними установами; в) інтеграція до світового фінансового ринку, залучення в Україну іноземних інвестицій та співпраця з іноземними партнерами. Відповідно серед основних критеріїв успішної інтеграції України до світової економіки можна відзначити:
· Зростання міжнародного товарообігу із випереджаючим зростанням обсягів експорту;
· Зростання обсягів іноземних інвестицій в Україну;
· Зростання обсягів операцій із гривнею на світовому валютному ринку;
· Мінімізація рівня кореляції між негативними тенденціями розвитку світової економіки та економіки національної.
Щодо кількісних показників зазначених критеріїв, то їх аналіз дозволяє зробити висновок про досить високий рівень торгівельної відкритості України, але в той же час надзвичайно низькі темпи інтеграції до світового фінансового ринку.
Так, зовнішньоторговельний оборот України лише на протязі 2004-2005 рр. збільшився з 32672,23 млн. дол. США до 34287,26 млн. дол. США, а в 2007р. уже становив 123785,5 млн. дол. США. При цьому, хоча в 2005-2007рр. Україна мала негативне сальдо торгівельного балансу, а також незважаючи на значну частку сировини в структурі експорту, ці дані свідчать про в цілому позитивні наслідки відкритості національної економіки для розвитку зовнішньої торгівлі держави.
Тим не менше, є всі підстави говорити про неповне використання переваг від такої відкритості, про що свідчить і динаміка інтеграції України до світового фінансового ринку, одним із критеріїв якої є обсяг іноземних інвестицій - на 1.01.2008 року в Україну надійшло 29489,4 млн. дол. США прямих іноземних інвестицій.[61] Незважаючи на зростання обсягів іноземного інвестування в Україну, абсолютний розмір цього показника свідчить, по-перше, про відсутність інтересу до вітчизняного фондового ринку з боку іноземних інвесторів і, по-друге, про неможливість використання переваг іноземного інвестування вітчизняними підприємствами. Щодо портфельних іноземних інвестицій, то їх обсяг в Україні на 1.01.2008 р. становив лише 3,2 млрд. дол. США[61]. Наведений обсяг іноземного інвестування є досить низьким у порівнянні із обсягами операцій на міжнародному фінансовому ринку, що свідчить про практичну відсутність інтеграції вітчизняного та світового фінансового просторів.
Низький рівень інтеграції до світового фінансового ринку підтверджується і загальним аналізом платіжного балансу України та міжнародної інвестиційної позиції України. Так, із загального обсягу довгострокових кредитів, залучених до України 2006 р., 78 % є такими, що надані міжнародними фінансовими організаціями або під гарантії Уряду. Із загального обсягу портфельних інвестицій 76% є інвестиціями в державні боргові цінні папери. Це свідчить про те, що недержавні суб'єкти фінансового ринку практично не беруть участі у міжнародній фінансовій діяльності, не мають доступу до міжнародного фінансового ринку та не використовують тих переваг і можливостей, що є наслідком світової фінансової глобалізації.
Все це однозначно свідчить про повільний, але невідворотний процес інтеграції вітчизняної економіки до світової економічної системи. Позитивні наслідки такої інтеграції очевидні вже сьогодні, в першу чергу у сфері міжнародної торгівлі. В той же час можна відзначити відставання інтеграції до світової економіки у фінансовому секторі, що потребує негайної корекції економічної політики держави з метою збільшення обсягів іноземного інвестування та кредитування.
При цьому першочерговим завданням будь-якої держави на шляху міжнародної економічної інтеграції має бути ґрунтовний аналіз ризиків цього процесу. Відповідно задача інтеграції до глобалізованого світового фінансового простору, що стоїть перед Україною, вимагає врахування особливостей сучасної структури світової економіки, ретельного вибору та використання інструментів, які здатні забезпечити максимальну швидкість та ефективність такої інтеграції і одночасно мінімізувати можливі втрати від цього процесу.
Подібне завдання є тим більше актуальним, що, незважаючи на значну глибину світової економічної глобалізації, механізми регулювання фінансового ринку зосереджені більшою мірою в розпорядженні національних структур, адже ефективних та повноважних наднаціональних регуляторних органів до цього часу не створено. Саме тому слід розглядати глобалізацію не тільки в контексті нових інвестиційних можливостей, але і нових ризиків для України. І, на мою думку, при розробці макроекономічної стратегії України в умовах глобалізації першочергова увага має бути приділена саме тим ризикам, які супроводжують процес інтеграції національної економіки до глобалізованого фінансового простору.
До ризиків, притаманних процесу глобалізації в економічній площині та актуальних для України, можна віднести неконтрольований відтік науковців та кваліфікованої робочої сили у більш розвинені країни, зміну структури та обсягів національного виробництва внаслідок значних обсягів імпорту більш конкурентоспроможної продукції, втрату контролю держави та національних корпорацій над стратегічно важливими для економіки підприємствами, тощо.
У фінансовому секторі варто відокремити небезпеку глобальних фінансових криз та небезпеку підриву суверенітету країн з невисоким рівнем розвитку через боргову та іншу фінансову залежність. При цьому рівень цієї небезпеки є тим більшим, чим нижчим є економічний розвиток країни у порівнянні із розвитком провідних держав світу.