Таблиця 2.5.
Структура інвестицій резидентів Російської
Федерації до іноземних активів у 2009 році, млн. дол. США
| Вид інвестицій | 2009 | Довідково: 2008 рік | ||||
| I квартал | II квартал | III квартал | IV квартал | рік | ||
| Прямі | 13,6 | 11,6 | 9,8 | 11,0 | 46,1 | 56,1 |
| Портфельні | 2,4 | 2,0 | -0,7 | -2,7 | 1,0 | -1,3 |
| Інші | -0,3 | -6,5 | 14,5 | -15,1 | -7,5 | 177,5 |
| Всього | 15,7 | 7,1 | 23,6 | -6,8 | 39,6 | 232,3 |
Іноземні інвестиції приватного сектору склали 48,2 млрд. дол. США (у 2008 році - 229,8 млрд. дол. США). Зовнішні активи банків на тлі скорочення іноземних пасивів знизилися на 11,9 млрд. дол. США (у 2008 році їх приріст складав 65,1 млрд. дол. США). Зменшення відбулось переважно через падіння об'єму позик і депозитів, наданих нерезидентам. На відміну від 2008 року, коли об'єм позиково-депозитних операцій збільшився на 60,2 млрд. дол. США, в 2009 році російські банки скоротили вказані вкладення на 11,8 млрд. дол. США. Зміна активів відбувалася нерівномірно. Послідовне зниження об'єму іноземних вимог в першому півріччі змінилося збільшенням зовнішніх активів банків в III кварталі 2009 року (на 20,1 млрд. дол. США). У IV кварталі зниження іноземних вимог відновилося і склало 16,5 млрд. дол. США.
У структурі вивезення вітчизняного банківського капіталу на тлі загострення кредитних і інвестиційних ризиків зросла роль вкладень в інструменти міжнародного фінансового ринку, у тому числі в єврооблігації, видані іноземними компаніями в інтересах резидентів.
Знизилась інтенсивність вивезення капіталу у формі прямих інвестицій за кордон - у звітному періоді їх об'єм склав 1,2 млрд. дол. США (1,8 млрд. дол. США у відповідному періоді).
Вивезення капіталу небанківськими корпораціями відбувався в основному у формі підтримки залежних і дочірніх зарубіжних організацій, який здійснювався за допомогою збільшення участі в капіталі, а також надання кредитів і реінвестування нарахованих прибутків. Прямі інвестиції виросли на 44,9 млрд. дол. США, у тому числі, за рахунок участі в капіталі зарубіжних компаній - на 21,2 млрд. дол. США, портфельні, - на 2,1 млрд. дол. США. Об'єм наданих нерезидентам позик і займів скоротився на 5,9 млрд. дол. США.
За підсумками 2009 року чисте вивезення капіталу приватним сектором знизилося більш ніж у два рази - до 56,9 млрд. дол. США (133,9 млрд. дол. США в 2008 році).
Міжнародні резерви. За рахунок операцій, які відображені у платіжному балансі, резервні активи збільшилися за 2009 рік на 3,4 млрд. дол. США. У числі операцій, що викликали зростання міжнародних резервів, був розподіл МВФ на користь Російської Федерації нових випусків СДР в розмірі, еквівалентному 8,9 млрд. дол.США. З обліком інших змін міжнародні резерви в 2009 роцізросли на 12,8 млрд. дол. США і на 1 січня 2010 року досягли 439,0 млрд. дол. США. У структурі резервних активів 94,9% приходилось на іноземну валюту, СДР і резервну позицію в МВФ. Частка монетарного золота в результаті його придбання органами грошово-кредитного регулювання на внутрішньому ринку і позитивної переоцінки зросла до 5,1%.
Рівень міжнародних резервів на кінець 2009 року був достатній для фінансування російського імпорту товарів і послуг протягом 21 місяця.
2.3. Вплив зовнішньоторговельних зв’язків України з Росією на стан їх платіжного балансу
Отже значний вплив, як позитивний так і негативний,на платіжний баланс має зовнішньоторговельні зв’язки між Україною та Російською Федерацією. Росія є найважливішим торгівельно-економічним партнером України, незважаючи на те, що зовнішня торгівля між країнами має тенденцію до зменшення. Якщо в 2004 році експорт України до Росії становив понад чверть усього експорту товарів, у 2008 - 23%, то у 2009-17,8%. Протягом останніх п'яти років частка Росії в українському товарному імпорті невпинно скорочувалася (з 48% до 37%). Оскільки протягом 2006 – 2009 років вартість імпорту стабілізувалася на рівні 5,8 – 5,9 млрд. дол., то приріст загального імпорту в Україну, який мав місце у цей час, відбувся не за рахунок імпорту з Росії, Україна залишається залежною від імпорту з Росії більшою мірою, ніж від експорту в Росію, проте залежність від імпорту зменшується швидше, ніж залежність від експорту.
Стабільний розвиток українсько-російських економічних і торгових відносин є важливим чинником, що гарантує стабільний і передбачуваний економічний розвиток, енергетичну безпеку і, значною мірою, політичну стабільність на всьому євразійському просторі.
Протягом останніх чотирьох років Україна фактично захистилася від участі у регіональних інтеграційних проектах за участю Росії, що дозволяло зберегти власний економічний суверенітет і продовжувати курс на економічну інтеграцію з ЄС. Однак намагання України будувати відносини з РФ, у тому числі економічні, на двосторонній основі негативно сприймається у Російський Федерації.
Важливою характеристикою сучасного стану відносин між Україною та РФ є значний вплив політичного чинника на розвиток українсько-російського економічного співробітництва.
Зовнішньоекономічний контекст, в якому відбувається розвиток українсько-російських економічних відносин, наразі значною мірою формується під впливом світової фінансово-економічної кризи. Беручи до уваги значну економічну взаємозалежність, а також експортно орієнтований характер економік України і Росії, сучасна фінансово-економічна криза може мати відчутний негативний вплив на двосторонню торгівлю. Основними чинниками цього є:
- зменшення попиту на продукцію, що становить основні статті взаємного експорту й імпорту в результаті гальмування темпів економічного зростання в обох країнах;
- значне подорожчання імпорту як наслідок високої інфляції та швидкої девальвації національної валюти, що особливо відчутно в Україні;
- ризик введення з боку уряду РФ додаткових обмежень доступу української продукції на російський ринок з метою підтримки національної економіки у кризових умовах.
На сьогодні Російська Федерація посідає одне з провідних місць серед основних економічних партнерів України. Частка Росії в загальному обсязі зовнішньої торгівлі України (товари і послуги) становила у 2007 р. 27,12 %.
Серед усіх країн-торговельних партнерів України на РФ приходиться 25,7 % усього експорту товарів і 27,8 % усього імпорту. У 2009 р. експорт товарів в Росію перевищив 12,6 млрд дол., а імпорт склав більше 16,8 млрд. Негативне сальдо для України склало більше 4,2 млрд дол.
У структурі українського товарного експорту в Росію провідні позиції займає продукція машино- і приладобудування (більше 36 %), чорні метали і вироби з них (27 %), продовольство і продукція харчової промисловості (більше 10 %), хімічна продукція і полімерні матеріали (біля 7 %). Аналізуючи статистику за 2007-2009 рр. слід відзначити позитивну динаміку зростання обсягів експорту практично всієї номенклатури товарів.
В імпорті з РФ переважають енергетичні матеріали, нафта та продукти її переробки (46,8 %), продукція машино- і приладобудування (біля 20 %), чорні метали і вироби з них (9,3 %).
Продукція обробної промисловості України, зокрема з високим ступенем переробки, має порівняно високий попит на території Росії та країн СНД. Отже, Росія є споживачем українських промислових товарів, тоді як решта світу – української сировини та напівфабрикатів. Як наслідок, експорт українського машинобудування та споживчих товарів залежить насамперед від попиту в Росії, тому в інтересах України зберегти цей попит, чому, безперечно, сприятиме створення в СНД зони вільної торгівлі. Однак попит на українські товари в Росії та СНД більш нестабільний, ніж у ЄС.
Аналізуючи структуру товарної торгівлі між Україною і Росією можна зробити висновок, що український експорт є більш диверсифікованим, а частка продукції з високим ступенем обробки у ньому більша, ніж в імпорті з Росії.
Практично за всіма товарними групами, що становлять основну частину українського експорту в Росію (у тому числі продукції машино- і приладобудування), Україна має позитивне сальдо. Виключенням тут є лише наземні транспортні засоби (крім залізничних), де негативне сальдо становить 362 млн дол., прилади й апарати – 56 млн дол. відповідно, а також деяка хімічна продукція.
Протягом 2004 – 2009 років темпи зростання українського експорту в Євросоюз жодного разу не були негативними і лише в 1999 дорівнювали нулю. Водночас експорт до Росії протягом 2002—2004 років зменшувався майже на 20% щорічно, у 2005 збільшення становило 48%; а у 2006 – темпи знизилися до +5%.
У минулому році, за попередніми підрахунками, український експорт до Росії знову зменшився на 13%. Імпорт протягом 2005-2008 років зменшувався і з Росії, і з ЄС майже однаковими темпами. Проте в останні три роки імпорт з Росії є стабільним, а імпорт з ЄС щороку зростає. Відповідно роль ЄС у зовнішній торгівлі України зростає, а Росії – зменшується. Більше того, послідовно скорочується частка Росії у торгівлі України з країнами СНД. Так, протягом 2002 – 2006 років частка Росії в імпорті України з країн СНД становила 80-90%, а у 2007 – 2009 роках вона різко зменшилася до 65 – 70%.
Таблиця 2.6.
Показники динаміки торгівлі товарами України з Росією,
тис. дол. США
| Експорт | Імпорт | |||||||
| 2006 | 2007 | 2008 | 2009 | 2006 | 2007 | 2008 | 2009 | |
| Торгівлятоварами з Росією, тис. дол. США | 8650699,8 | 12668323,9 | 15735571,9 | 8495072,3 | 13787221,5 | 16837595,5 | 19414212,5 | 13235774,4 |
| Темпи росту, % | - | 146,4 | 124,2 | 54 | - | 122,12 | 115,3 | 68,2 |
| Темпи приросту, % | - | 46,4 | 24,2 | -46,01 | - | 22,1 | 15,3 | -31,8 |
| Всього по всім країнам, тис. дол. США | 38367704,4 | 49248063,6 | 66954429,8 | 39702883,3 | 45034491,1 | 60669923,0 | 85535356,4 | 45435559,2 |
| Питома вага Росії в загальній торгівлі товарами,% | 22,5 | 25,7 | 23,5 | 21,4 | 30,6 | 27,8 | 22,7 | 29,1 |
| Торгівля товарами з країнами СНД, тис. дол. США | 12665526,6 | 18615176,8 | 23809374,8 | 13473894,8 | 20184878,9 | 25629473,7 | 33569424,7 | 19692666,1 |
| Питома вага Росії в торгівлі з країнами СНД, % | 68,3 | 68,1 | 66,1 | 63,0 | 68,3 | 65,7 | 57,8 | 67,2 |
Таблиця 2.7.