Тепер визначимо середньомісячну номінальну заробітну плату за видами економічної діяльності (табл.1.6).
Таблиця 1.6
| Середньомісячна номінальна заробітна плата за видами економічної діяльності | |||||
| Вид економічної діяльності | Минулий рік | Звітний рік | Середня заробітна плата за 2 роки | Відхилення, у % до | |
| середнього рівня | попереднього року | ||||
| Усього | 1806 | 1906 | 1856 | 102,69 | 105,54 |
| Сільске господарство, мисливство та повязані з ними послуги | 1076 | 1206 | 1141 | 105,70 | 112,08 |
| Лісове господаство та повязані з ним послуги | 1311 | 1341 | 1326 | 101,13 | 102,29 |
| Рибальство, рибництво | 913 | 1028 | 970,5 | 105,92 | 112,60 |
| Промисловість | 2017 | 2117 | 2067 | 102,42 | 104,96 |
| Будівництво | 1832 | 1511 | 1671,5 | 90,40 | 82,48 |
| Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку | 1514 | 1565 | 1539,5 | 101,66 | 103,37 |
| Діяльність готелів та ресторанів | 1221 | 1267 | 1244 | 101,85 | 103,77 |
| Діяльність транспорту та звязку | 2207 | 2409 | 2308 | 104,38 | 109,15 |
| Діяльність наземного транспорту | 2036 | 2126 | 2081 | 102,16 | 104,42 |
| Діяльність водного транспорту | 1924 | 2421 | 2172,5 | 111,44 | 125,83 |
| Діяльність авіаційного транспорту | 4061 | 5106 | 4583,5 | 111,40 | 125,73 |
| Додаткові транспортні послуги та допоміжні операції | 2457 | 2637 | 2547 | 103,53 | 107,33 |
| Діяльність пошти та звязку | 1950 | 2240 | 2095 | 106,92 | 114,87 |
| Фінансова діяльність | 3747 | 4038 | 3892,5 | 103,74 | 107,77 |
| Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємствам | 2085 | 2231 | 2158 | 103,38 | 107,00 |
| З них дослідження і розробки | 2336 | 2556 | 2446 | 104,50 | 109,42 |
| Державне управління | 2581 | 2513 | 2547 | 98,67 | 97,37 |
| Освіта | 1448 | 1611 | 1529,5 | 105,33 | 111,26 |
Продовження таблиці 1.6
| Охорона здоровя та надання соціальної допомоги | 1177 | 1307 | 1242 | 105,23 | 111,05 |
| Надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту | 1511 | 1783 | 1647 | 108,26 | 118,00 |
| З них діяльність у сфері культури та спорту, відпочинку та розваг | 1551 | 1870 | 1710,5 | 109,32 | 120,57 |
Проаналізувавши дані таблиці можемо зробити такі висновки, середньомісячна заробітна плата за 2009 рік в усіх видах економічної діяльності зросла порівнюючи з 2008 роком. Середньомісячна номінальна заробітна плата у галузі сільського господарства та мисливства також зросла, її середня кількість склала 1141 грн. Порівнюючи з 2008 роком вона зросла на 12,08%, у лісовому господарстві порівнюючи з минулим роком заробітна плата підвищилась на 2,29%, у такій галузі як рибальство та рибництво вона також зросла, але на більш значний відсоток на 12,6%, у промисловості зросла на 4,96%, а у такий сфері як будівництво трапився спад та знизився рівень на 17,52%, у торгівлі заробітна плата зросла на 51 грн. У діяльності готелів та ресторанів зросла 3,77%, у діяльності транспорту та зв’язку на 9,15%, у фінансовій сфері на 7,77% також спостерігаємо зріст номінальної заробітної плати, операції, зв’язані з нерухомістю та майном теж приносить більший дохід ніж у 2008 році, у сфері освіти підвисилась на 11,26%, у сфері охорони здоров’я та надання соціальної допомоги зросла 11,05%, у діяльності у сфері культури, спорту, відпочинку та розваг виросла на 20,57%, все це також можна обумовити зростом прожиткового мінімуму.
Проведений аналіз забезпеченості підприємств галузі трудовими ресурсами показав, що в цілому ринок галузі забезпечено трудовими ресурсами, але не на достатньому рівні, що обумовлене низькою заробітною платою, низьким рівнем престижу професії та нерозгорнутою мережею підприємств державного сектору.
1.6. Вплив факторів зовнішнього середовища на діяльність підприємства хлібобулочної галузі
Непросто відбувається структурна перебудова галузі хлібопродуктів. Аби відчути це, досить поглянути на показники роботи заготівельних та зернопереробних підприємств. Приміром, за 1990-1995 роки виробництво борошна зменшилося з 7671 тисяч тон: до 4551, крупів — з 962,4 до 389 тисіч, макаронних виробів — з 360,3 до 214,2 тисяч, хліба й хлібобулочної продукції — з 6701 до 3848 тисяч тонн. Отже, потенційні можливості підпприємств використовуються далеко не повністю.
Значне скорочення обсягів виробництва, лібералізація цін на сировину, матеріально-технічні ресурси й послуги призвели до підвищення собівартості, а відтак і цін на зернову продукцію. Особливо зросли оптові ціни підприємств борошномельно-круп'яної промисловості. Водночас калорійність харчування Заселення зменшилася на 26,4 відсотка. Значно збіднів раціон білково- й вітаміновмісних продуктів, овочів, фруктів тощо. Натомість понад фізіологічні норми люди споживають хлібопродукти, питома вага яких у структурі харчування сягає 44 відсотків.
У структурі агропромислового комплексу галузь хлібопродуктів — пріоритетна, особливо з огляду на забезпечен ня населення продовольством, а тваринництва — комбікормами:
Тому важлива науково-технічна передумова подальшого розвитку галузі — сертифікація сільськогосподарської сировини та харчових продуктів з борошна. Таким чином можна буде ефективно визначити якість продукції, забезпечити ретельний контроль за дотриманням економічних вимог, підвищити конкурентоспроможність виробів.
Але матеріально-технічна база галузі хлібопродуктів не відповідає сучасним вимогам, характеризується значною спрацьованістю обладнання. Це негативно позначається і на економічних показниках. Приміром, спрацьованість основних виробничих фондів у галузі сягає 48 відсотків, а темпи оновлення їх основної частини значно відстають від потреби. Стосовно основної частини вони становлять менше 56 відсотків на рік. Рівень механізації праці на підприємствах не перевищує 50—60 відсотків. Продуктивність праці в галузі в 2—3 рази нижча, ніж на споріднених підприємствах у зарубіжних країнах з розвиненою економікою.
Для створення міцної матеріально-технічної бази на часі — активне формування і нагромадження інвестиційного потенціалу, перетворення амортизацій у найважливіший реноваційний ресурс, впровадження сучасних технологій тощо. Нині найголовніше завдання підприємств галузі — поліпшення їх фінансового стану. Визначальний чинник платоспроможності тут — стан обігових коштів, які розпорошуються через постійне зростання дебіторської заборгованості. отже, ефективне викорисгання коштів — пріоритетний напрямок фінансової діяльності підприємств. Реалізувати його можна за допомогою стабілізації виробництва. При зменшенні обсягів випуску продукції ефективність використання обігових коштів неминуче погіршується. Це зумовлено тим, що обсяги сировини, матеріалів, інших ресурсів і палива зменшуються швидшими темпами, ніж обсяг випущеної продукції.
Нині керівники заготівельних і зернопереробних підприємств особливу увагу мають звернути на норматив власних обігових коштів. Він має бути орієнтиром для підтримання фінансового стану виробництва на рівні, що забезпечить нормальний реалізаційний і відтворю-вальний цикли. А ще потрібна структурна перебудова з урахуванням наявного інвестиційного та інноваційного потенціалів.
Питома вага будівель і споруд у структурі основних фондів на підприємствах галузі хлібопродуктів становить 75-80 відсотків. Особливо висока вона на хлібозаготівельних підприємствах — близько 60 відсотків. Дещо нижча на зернопереробних виробництвах. Водночас в інших галузях народного господарства вона становить лише ЗО відсотків вартості основних фондів. Це зумовлено специфікою галузі хлібопродуктів, де значно нижча питома вага обладнання. Торік його частка в загальній вартості виробничих фондів дещо перевищувала 17 відсотків.
Особлива увага сьогодні — вмілому використанню капіталу. Адже постійно відчувається гостра нестача інвестицій при зростанні вартості капітального будівництва, техніки, створенні капітале- та науковоємких виробництв. Звісно, модернізувати діючі підприємства потрібно. Але робити це широкомасштабне доцільно лише тоді, коли прибутки підприємств будуть достатніми для створення фондів нагромадження і споживання, а банки кредитуватимуть довгострокові інвестиційні проекти. Альтернативи тут не існує.
Передусім прибуток, що залишається на підприємствах, спрямовується на реконструкцію і технічне переоснащення виробництва. Потім — амортизаційні відрахування. Адже підвищення інвестиційної активності безпосередньо пов'язане із ставленням до амортизації як основного ресурсу та фінансового джерела капіталовкладень. Уповільнити старіння основних фондів можна й завдяки прискореній амортизації — головному напрямку відновлення основ-нихвиробничих фондів. Одне джерело фінансування — кошти від приватизації підприємств галузі хлібопродуктів, які можна спрямувати на технічне й технологічне оновлення виробництва. І, нарешті, доцільно залучити гроші комерційних банків, а також населення та приватизаційні сертифікати. Це підвищить привабливість підприємств галузі для потенційних інвесторів.