Зміст
Вступ
1. Поняття, класифікація і структура основних засобів підприємства. Їх оцінка
1.1 Поняття, класифікація і структура основних засобів підприємства
1.2 Методи оцінки основних засобів
2. Амортизація основних засобів. Формування амортизаційної політики підприємства
2.1 Амортизаційні відрахування в податковому та бухгалтерському обліку
2.2 Методи нарахування амортизації
2.2.1 Рівномірна система розподілу суми амортизаційних відрахувань
2.2.2 Системи прискореної амортизації
2.2.3 Виробнича система амортизації
2.2.4 Податкова система нарахування амортизації
3. Характеристика процесу відтворення. Лізинг. Ефективність використання основних засобів
3.1 Характеристика процесу відтворення основних засобів
3.2 Лізинг, як форма відтворення основних засобів 44
3.3 Оцінка ефективності використання основних засобів
4. Аналіз ефективності формування та використання основних засобів на прикладі ДП ДАК «Хліб України» ВАТ «Шполянський елеватор» (розрахункова частина)
Висновок
Список використаної літератури
Додатки
Будь-яка господарська діяльність потребує наявності та комбінації ресурсів. При створенні підприємства власні або запозичені кошти його засновників інвестуються в придбання засобів виробництва, необхідних для здійснення діяльності. Проте процес виробництва передбачає взаємодію як засобів виробництва, так і безпосередньо праці людей, тобто залучення і використання всіх видів економічних ресурсів.
В економічній теорії економічні ресурси поділяються на дві великі групи:
- матеріальні – земля (дарові блага природи) і капітал (виготовлені виробничі знаряддя, що є результатом попередньої праці);
- людські – праця та підприємницький хист.
На рівні підприємства матеріальні ресурси, які використовуються як засоби виробництва, зважаючи на їх неоднорідність класифікують із виокремленням засобів праці та предметів праці. Кошти, вкладені в засоби праці, становлять основні засоби підприємства. Кошти, авансовані в предмети праці, разом із залишками грошей на рахунку підприємства, називаються оборотними засобами.
У момент заснування підприємства можливе спрямування капіталу ще в одному напрямку – на придбання ліцензій для здійснення господарської діяльності, прав користування земельними ділянками, товарними знаками, винаходами тощо. Капітал, інвестований у зазначені нематеріальні об’єкти, становитиме нематеріальні активи підприємства.
В основних засобах та нематеріальних ресурсах втілений основний капітал, а в оборотних – оборотний капітал. За величиною основного і оборотного капіталу можна скласти уявлення про інвестиційний потенціал підприємства.
Серед суттєвих відмінностей основних і оборотних засобів – різне матеріальне наповнення, роль у процесі виробництва, характер та швидкість обороту, методи відшкодування вартості та способи відтворення. Основний капітал – це активи, розраховані на використання їх підприємством протягом тривалого періоду. Основний капітал авансується в процес виробництва на тривалий час, його не доводиться відновлювати раніше, ніж після закінчення такого, можливо, багаторічного періоду. Оборотний капітал – найбільш рухома частина активів підприємства, яка становить активи, які за умов нормальної господарської діяльності змінюють свою форму протягом відносно короткого періоду (меншого за рік або операційний цикл).
Основні засоби переносять на продукцію протягом одного операційного циклу лише частину своєї вартості. Незважаючи на зношування, вони продовжують функціонувати в процесі виробництва і тільки через більш-менш тривалі проміжки часу, не так часто, як оборотні засоби, мають заміщуватися в натуральній формі. Оборотні засоби, які вступають у процес виробництва, переносять на продукцію всю свою вартість в міру споживання, і для того, щоб процес виробництв тривав безперервно, вони мають постійно заміщуватися в натуральній формі. Тобто з економічного погляду основна відмінність основного капіталу від оборотного у способі перенесення втіленої вартості на вартість кінцевого продукту.
Метою обраної теми роботи є вивчення і дослідження процесу формування та використання основних засобів підприємства в сучасних ринкових умовах.
Актуальність обраної теми полягає в тому, що вартість основних засобів складає майже 60% від всього початкового інвестиційного капіталу, що спрямовується на відкриття фірми чи підприємства. Зважаючи на проблеми інвестиційного ринку України взагалі, а також на фоні світової фінансової кризи, можна зробити висновки про те, що придбання нових основних засобів в найближчий період для невеликих підприємств буде проблематичним.
Базою дослідження теми курсової роботи я обрала ДАК «Хліб України» ВАТ «Шполянський елеватор».
Створення підприємства потребує інвестування значної частини капіталу в довгострокові матеріальні активи, які фізично існують, виконують роль засобів праці, становлять основу виробничої потужності підприємства і називаються основними засобами. Звісно, можна здійснювати діяльність на орендованих площах і потужностях, що не потребує значних інвестицій на момент започаткування бізнесу. Проте більшість виробничих підприємств, сподіваючись на отримання майбутніх економічних вигід від використання довгострокових активів, формують власні основні засоби. При цьому вони мають усвідомити, що капітал, інвестований у подібні активи, відволікається від обороту на досить тривалий строк.
Основні засоби – це вартісна форма існування засобів праці, які тривалий час, не змінюючи при цьому своєї натуральної форми, багаторазово беруть участь в процесі виробництва, поступово спрацьовуються і частинами (як амортизаційні відрахування) переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції. Основні засоби – це довгострокові активи, якими підприємство володіє тривалий час із метою продовження та здійснення своєї діяльності, а не для перепродажу.
Основні засоби у формі засобів виробництва функціонують як чинники праці доти, доки зберігають свою споживчу форму, в якій вони вступають в процес виробництва. Засоби праці утримує тривалий час у сфері виробництва їхня функція – за допомогою засобів праці протягом певного періоду виготовляється продукція. Інвестування капіталу в засоби праці тривалий час забезпечує отримання доходу.
Основні засоби не обертаються у своїй споживні й формі, обертається тільки їхня вартість, і до того ж лише поступово, частинами. Тою мірою, як вона переноситься на продукцію. Вартість засобів праці, спожитих за період їх використання, має бути відшкодована шляхом віднесення її до складу вартості продукції, що виготовляється.
Відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання в процесі виробництва, або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально – культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Так, ступінь зносу основних засобів у 2007 році в Україні становив 49,3%, із них у промисловості – 53,8%, сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві – 51,1%, будівництві – 48,5% (табл.1.1)
Таблиця 1.1
Основні засоби за видами економічної діяльності в Україні
впродовж 2006-2007 рр[1]
| Вид діяльності | 2006 рік | 2007 рік | ||
| Сума,млрд. грн. | % | Сума,млрд. грн. | % | |
| Усі основні засоби | 1141,1 | 100,0 | 1248,6 | 100,0 |
| З них:Промисловість | 420,1 | 36,8 | 463,0 | 37, |
| Сільське господарство | 75,4 | 6,6 | 72,3 | 5,8 |
| Торгівля | 31,9 | 2,8 | 40,4 | 3,2 |
Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами:
1. земельні ділянки;
2. капітальні витрати на покращення земель (іригація, осушення, збагачення та інші поліпшення землі);
3. будівлі, споруди та передавальні пристрої;
4. машини й устаткування;
5. транспортні засоби;
6. інструменти, прилади, інвентар;
7. робоча і продуктивна худоба;
8. багаторічні насадження;
9. інші основні засоби.
Необхідність поділу основних засобів на групи зумовлена тим, що за своїм економічним змістом основні засоби однорідні, але водночас вони різні за виробничо–технічним призначенням і часом відтворення. Чим довговічніший засіб праці, тим повільніше він зношується, тим довше передає свою вартість продукції, яку виготовляє. До однієї класифікаційної групи з метою зручності нарахування амортизації відносять основні засоби, які мають однаковий строк та інтенсивність експлуатації.
Серед основних виробничих засобів виділяють активну і пасивну частини. До активної частини належать основні засоби, які безпосередньо діють на предмети праці (наприклад, устаткування, інструменти. Пристрої та прилади вимірювання тощо). Основні елементи активної частини визначають величину виробничої потужності підприємства, технічний рівень виробництва та продуктивності праці.
До пасивної частини належать основні засоби, які створюють умови для здійснення процесу виробництва і забезпечують його нормальне функціонування (наприклад, будівлі і споруди). Як правило, строк експлуатації об’єктів активної частини основних засобів коротший за відповідний показник за об’єктами пасивної частини. Тому. За інших рівних умов, інвестуючи капітал переважно в пасивну частину основних засобів, підприємець не очікує на швидке його відшкодування. З цієї причини для ведення бізнесу застосовуються орендовані будівлі та приміщення, що не передбачає відволікання з обороту значних коштів і заморожування їх на тривалий строк. У цьому разі у складі основних засобів переважає активна частина.