Основні засоби підприємства 2 (стр. 8 из 11)
Попит на лізингові послуги визначає не дуже сприятливе інвестиційне середовище в країні. В умовах відсутності зацікавленості з боку комерційних банків інвестувати у виробництво, нерозвиненості вторинного ринку корпоративних паперів, слабкості інституту застави вітчизняні підприємства мають вкрай обмежену можливість залучити кошти для купівлі об’єктів основних засобів. Водночас найбільші компанії – постачальники сьогодні не володіють таким обсягом оборотного капіталу, який необхідний для здійснення системного фінансування своїх клієнтів на купівлю устаткування шляхом розстрочки платежів на тривалий строк.
Лізинг є альтернативою банківському кредитуванню, розстрочці і самофінансуванню. Про конкуренцію таких взаємовиключних продуктів, як «кредитування», «відстрочка платежу», «лізинг», просто не йдеться. Отже, лізингова компанія є «корисним» посередником, яка бере на себе ризики інвестування капіталу в об’єкти основних засобів, забезпечує гарантований збут виробнику техніки і гарантоване постачання її споживачеві.
Загальновизнано, що лізинг тісно пов'язаний з орендним механізмом, але в діловому обігу він має ширшу, складну троїсту основу і містить одночасно істотні якості кредитної угоди, інвестиційної та орендної діяльності, які тісно поєднуються та взаємо проникають одна в одну, створюючи нову організаційно – правову форму бізнесу. Спрощена схема лізингової операції наведена на рис.3.2.
Рис.3.2. Спрощена схема лізингової операції
Лізинг має такі економічні переваги:
- лізингоотримувач не відволікає фінансові ресурси з обороту на купівлю майна. Лізинг дозволяє підприємству заощаджувати оборотні кошти за рахунок невеликого першого платежу і розподілу майбутніх витрат у часі;
- лізинг надає можливість підприємству – лізингоотримувачу користуватися об’єктом основних засобів, виключивши можливість заморожування власного капіталу. Як наслідок, вивільняються кошти для інвестування в інші види активів;
- лізингова схема фінансування відтворення основних засобів вигідна тим підприємствам, для яких особливо важливо дотримання оптимального співвідношення власного і запозиченого капіталу;
- лізингові платежі включаються до складу валових витрат підприємства, тим самим зменшуючи суму прибутку для оподаткування;
- розширюється ринок для виробників техніки.
Залежно від особливості здійснення лізингової операції виділяють оперативний та фінансовий лізинг (табл. 3.3).
Таблиця 3.3
Характерні ознаки лізингових операцій
| Характерна ознака | Вид лізингу | |
| Оперативний | Фінансовий | |
| Перехід права власності | Не передбачений | Має місце перехід права власності або викуп об’єкта лізингу |
| Ризик випадкового пошкодження або знищення об’єкта лізингу | Відповідальність за лізингодавцем | Відповідальність за лізингоотримувачем |
| Нарахування амортизації | Нараховується лізингодавцем | Нараховується лізингоотримувачем |
| Відшкодування витрат на поліпшення основних засобів | Здійснюється лізингодавцем за загальними правилами відшкодування витрат на ремонт та інші покращення основних засобів. Але у разі, коли договір оперативного лізингу дозволяє лізингоотримувачу здійснювати поліпшення об’єкта лізингу, в податковому обліку лізингоотримувач може збільшити (створити) балансову вартість відповідної групи основних засобів на суму фактично проведених поліпшень такого об’єкта з подальшою її амортизацією | Здійснюється лізингоотримувачем за загальними правилами відшкодування витрат на ремонт та інші поліпшення основних засобів |
За формою здійснення лізинг є зворотний та пайовий. Оперативний лізинг передбачає строк лізингу, менший за амортизаційний період основних засобів. При цьому витрати лізингодавця, пов’язані з придбанням й утриманням майна, не покриваються орендними платежами протягом одного лізингового контракту. Після закінчення строку дії контракту його може бути продовжено або об’єкт лізингу повернено лізингодавця з подальшим наданням у тимчасове користування іншому лізингоотримувачу.
Фінансовий лізинг передбачає сплату протягом строку дії контракту коштів, які б повністю покривали суму амортизаційних відрахувань або більшу їх частину, а також забезпечували лізингодавця прибуток. Після закінчення строку дії контракту об’єкт лізингу відповідно до умов угоди переходить у власність лізингоотримувача або викуповується ним за залишковою вартістю. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про лізинг» від 11 грудня 2003 р. №1381-IV за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її в користування лізингоодержувачу на невизначений строк не менше одного року за встановлену плату.
Зворотний лізинг – це вид лізингової угоди, відповідно до якої лізингова компанія здійснює купівлю майна (об’єкта лізингу) у виробника засобів виробництва з наступною передачею цього майна у лізинг.
Пайовий лізинг здійснюється за участю суб’єктів лізингу на основі укладення багатостороннього договору та залучення одного або кількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингових операцій, інвестуючи свої кошти. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може становити більше 80% вартості набутого для лізингу майна.
У разі, коли лізингові операції здійснюються суб’єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі, якщо майно чи платежі перетинають державні кордони, має місце міжнародний лізинг.
До лізингових платежів належать:
- сума амортизаційних відрахувань;
- процент за користування кредитними ресурсами;
- винагорода для лізингодавця;
- відшкодування страхових платежів згідно з договором страхування об’єкта лізингу;
- інші витрати.
3.3 Оцінка ефективності використання основних засобів
Інвестування капіталу в основні засоби підприємства передбачає відволікання його з обороту на тривалий час, «заморожування» у вигляді матеріальних активів. Обираючи серед альтернативних варіантів інвестування і надавши перевагу вкладенням у основні засоби, підприємство очікує на певні економічні вигоди, рівень яких підтвердив би доцільність обраного напрямку інвестування.
Основні засоби – це ресурс підприємства і завдання менеджерів досягти найбільшої ефективності його використання. На шляху вирішення цієї проблеми вони мають здійснити такі заходи:
- оцінити ефективність використання основних засобів у звітному періоді;
- провести фінансовий аналіз показників ефективності звітного періоду з попередніми та з аналогічними показниками споріднених підприємств або середнім з галузі чи виду економічної діяльності;
- виявити проблемні питання, резерви підвищення ефективності використання основних засобів;
- розробити систему заходів щодо підвищення ефективності використання основних засобів.
Для того, щоб з'ясувати наскільки ефективно використовують основні засоби, застосовують систему показників.
Показники першого рівня – узагальнюючі показники – дають оцінку ефективності використання всієї сукупності основних засобів. Це зокрема такі:
- віддача основних засобів (фондовіддача), що обчислюється за формулою
(3.9)де ВП – річний обсяг виробленої продукції у вартісних одиницях;
- середньорічна вартість основних засобів, що розраховується за формулою 
(3.10)де t1 - кількість повних місяців з моменту введення основних засобів до кінця року;
t2 - кількість повних місяців з моменту вибуття основних засобів до кінця року.
Показник віддачі характеризує кількість виробленої продукції з 1 грн., вкладеної в основні засоби. Динаміка цього показника свідчить про зміни ефективності використання основних засобів;
- рентабельність основних засобів:
(3.11)де П – річний прибуток підприємства.
Рентабельність основних засобів вказує на частку прибутку підприємства, отриманого зарік, від вартості основних засобів. Рівень рентабельності основних засобів можна порівняти з аналогічним показником попередніх періодів та із середньо ринковою процентною ставкою фінансового ринку;
- коефіцієнт використання виробничої потужності:
(3.12)де Q- річний обсяг продукції в натуральних одиницях;
M - середньорічна потужність підприємства.
Коефіцієнт використання виробничої потужності характеризує ступінь завантаження виробничих потужностей підприємства, ефективність використання активної частини основних засобів і має наближатись до 1 або 100%.
Оскільки величина виробничої потужності підприємства є характеристикою споживної вартості його основних засобів, за допомогою цього показника можна опосередковано оцінити ефективність їх використання.