Основні засоби підприємства 2 (стр. 2 из 11)

З метою наочного зображення сукупності основних засобів підприємства і зручності аналізу їх складу застосовується категорія структури. Структура основних засобів – це співвідношення між вартістю окремих груп основних засобів та їх загальною вартістю, виражене у відсотках.

Первісна вартість основних засобів підприємства в 2008 році подана в таблиці 1.2. Визначимо структуру і проаналізуємо її динаміку.

Таблиця 1.2

Склад і структура основних засобів підприємства в 2008 році

Елемент основних засобів	Вартість основних засобів, тис. грн..		Структура основних засобів, %
	Напочаток року	Накінець року	Напочаток року	Накінець року
Будівлі, споруди і передавальні пристрої	6863	7289	69,3	69,6
Машини та устаткування	2370	2345	23,9	22,4
Транспортні засоби	311	315	3,1	3,0
Інструменти, прилади, інвентар	272	380	2,8	3,6
Інші основні засоби	86	150	0,9	1,4
Усього	9902	10479	100,0	100,0

Як свідчать дані таблиці 1.2, найбільшу частку в структурі основних засобів підприємства – 69,6% за станом на кінець 2008 року становлять будівлі і споруди. Протягом звітного періоду в структурі основних засобів підприємства відбулися незначні зміни: на 0,8 (3,6-2,8) відсоткового пункта зросла частка інструментів, приладів та інвентарю; на 1,5 (22,4-23,9) відсоткового пункта зменшилась частка машин та устаткування.

Категорія структури характеризує внутрішню будову і зв'язок складових певної сукупності величин (наприклад, основних засобів, доходів, витрат) і застосовується в економіці для відображення і здійснення економічного аналізу цієї сукупності. Структура основних засобів визначає темпи повернення основного капіталу, інвестованого в підприємство. Чим більша частка пасивних елементів основних засобів у її складі, тим на довший строк повернення основного капіталу має розраховувати підприємець. Особливості структури основних засобів зумовлені специфікою галузі економіки, до якої належить підприємство, метою підприємницької діяльності, характером процесу відтворення основних засобів, методикою їх оцінки тощо.

Для цілей податкового обліку з метою нарахування податкової амортизації основні засоби поділяють на виробничі і невиробничі. Останні в податковому обліку не амортизуються.

Згідно з податковим законодавством основні виробничі засоби – це матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання в господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів із дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 грн і поступово зменшується в зв’язку з фізичним або моральним зносом. Невиробничі основні засоби – капітальні активи, які не використовуються в господарській діяльності підприємства. Серед невиробничих можуть бути основні засоби об’єктів охорони здоров´я, культури, освіти та інші, які перебувають на балансі підприємства.

У податковому обліку основні засоби класифікуються за групами, поданими нижче:

1. Будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі.

2. Автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні й електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них.

3. Будь-які інші основні засоби які не увійшли до гру 1,2 і 4 (у тому числі технологічне устаткування).

4. Електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їхнє програмне забезпечення, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони, мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних предметів.[2]

Облік балансової вартості основних засобів групи, які підпадають під визначення групи 1, здійснюється за кожним окремим об’єктом та в цілому за групою. Облік балансової вартості основних засобів 2,3,4 груп здійснюється за сукупною балансовою вартістю відповідної групи.

1.2 Методи оцінки основних засобів

Власник підприємства або потенційний інвестор отримує у разі потреби інформацію про вартість необоротних активів, у тому числі, основних засобів, з балансу підприємства (Додаток1) та приміток до фінансової звітності.

Формування об’єктивність оцінки вартості основних засобів залежить від способу їх оцінки. Помилки при визначенні вартості основних засобів створюють неправдиве враження у власників підприємства стосовно величини їх основного капіталу, призводять до невірного нарахування суми амортизації, необ’єктивної оцінки стану основних засобів з використанням системи показників, а також недостовірної оцінки ефективності використання основних засобів підприємства. Наслідком цього може бути прийняття помилкових рішень щодо стратегії ведення бізнесу. Інтерес власника або менеджменту підприємства до проблем оцінки вартості основних засобів зумовлений потребою мати достовірну інформацію.

У балансі підприємства основні засоби відображаються за первісною і залишковими вартостями. Якщо виникає потреба у здійсненні переоцінки основних засобів, то вони можуть обліковуватися за відновною вартістю.

З метою визначення загальної суми необоротних активів підприємства, аналізу структури та ефективності використання основних засобів, формування поточних витрат і розрахунків фінансових результатів діяльності здійснюють оцінку основних засобів, використовуючи такі види вартості (таблиця 1.3):

· первісна (до переоцінки);

· залишкова (до переоцінки);

· відновна (переоцінена);

· залишкова відновна (переоцінена);

· ліквідаційна;

· справедлива.

Таблиця 1.3

Формування вартості основних засобів

Від стану основних засобів	Від часу оцінки
	Первісна	Відновна
Повна	Первісна (ПВ)	Відновна (ПВ·К),де К-коефіцієнт переоцінки
Залишкова	Залишкова (ПВ-А),де А-сума амортизаційних відрахувань за фактичний строк експлуатації основних засобів	Залишкова відновна (ПВ-А)·К

На момент створення підприємства оцінка його основних засобів проводиться за первісною вартістю. Первісна вартість – це вартість, за якою основні засоби зараховуються на баланс підприємства в момент їх придбання. Величина первісної вартості характеризує сукупні витрати підприємства на придбання об’єкта основних засобів. Саме ця вартість вважається поточною ринковою вартістю активу на момент його придбання. Вона не змінюється через якісь ринкові обставини, а залишається у фінансовій звітності постійною протягом усього строку корисного використання активу, доки не здійснюється переоцінка. На основі величини первісної вартості визначається вартість основних засобів, яка підлягає амортизації.

Для придбаних за гроші основних засобів повна первісна вартість складається з таких елементів:

- сум, сплачених постачальникам активів;

- витрат на доставку об’єктів основних засобів;

- вартості будівельно–монтажних робіт;

- витрат на монтаж об’єктів основних засобів;

- ввізного мита;

- витрат на страхування ризиків доставки об’єктів основних засобів;

- інших витрат, пов’язаних з доведенням об’єктів основних засобів до стану, придатного до використання.

У 2008 році підприємство ДАК «Хліб України» ВАТ «Шполянський елеватор» придбало спектрометр для оцінювання якості зерна і мало такі витрати, пов’язані з придбанням:

- вартість спектрометра згідно з рахунком – фактурою – 40 тис. грн..;

- транспортні витрати – 1,5 тис. грн..;

- витрати на монтаж – 1,8 тис. грн..;

- разом витрат – 43,3 тис. грн..

У разі, коли підприємство є платником податку на додану вартість, сума цього податку, які міститься у складі ціни придбаного об’єкта основних засобів та супутніх витрат, не включається до його первісної вартості.

Виходячи з цього маємо початкову балансову вартість спектрометра

43,3 тис.грн.-20%= 34,64 тис. грн.

Можливі варіанти формування первісної вартості основних засобів, отриманих у результаті інших операцій, наведені на рис.1.1.

Рис.1.1.Можливі варіанти формування первісної вартості основних засобів

Після деякого строку експлуатації основні засоби спрацьовуються. Їх оцінка за первісною вартістю на певний момент не відображає реальної вартості основних засобів. По-перше, на певний момент величина первісної вартості не враховує ступеня їх спрацювання, а по-друге, можливо, цінову ситуацію на ринку. Вирішення проблеми є оцінка основних засобів за залишковою вартістю (простою або відновною).

Залишкова вартість – вартість основних засобів з урахуванням ступеня їх спрацювання на певний момент часу. Визначається як різниця між повною первісною вартістю і нарахованим за фактичний період експлуатації основних засобів зносом (сумою амортизаційних відрахувань). За економічним змістом залишкова вартість характеризує величину невідшкодованої шляхом амортизації на певний момент часу вартості основних засобів і застосовується для оцінки (за умов відсутності інфляційних процесів в економічному середовищі) суми реальних необоротних активів підприємства, а також є їх поточною вартістю.