У 2008 році були побудовані прибудова до складу готової продукції
(1000 м2) і столова площею 500 м2 (невиробнича площа). На основі даних таблиць 4.8 і 4.4 розрахуємо випуск готової продукції на 1 м2 загальній площі:
2007: Фпл. = 600 тис. грн.. / 12000 = 0,05
2008: Фпл. = 840 тис. грн. / 13500 = 0,06
Як видно з отриманих значень, випуск продукції на 1 м2 збільшився на 0,01 тис. гривен і становив 0,06 тис. гривень в 2008 році проти 0,05 тис. гривень в 2007 році.
Тепер розрахуємо випуск продукції на 1 м2 площі основного виробництва.
Площа основного виробництва (площа, займана робочими машинами і обладнанням у виробничих цехах) в порівнянні з базисним роком не змінилася і випуск продукції з 1 м2 площі основного виробництва збільшився
з Фпл= 600 тис. грн. / 8500 = 0,07 грн./ м2
до Фпл = 840 тис. грн. / 8500 = 0,10 грн./ м2.
Таким чином, випуск продукції з 1 м2 площі основного виробництва виріс на 0,03 грн., що було викликано збільшенням випуску продукції в 2008 році.
Потрібно відмітити, що у підприємства є резерви збільшення випуску продукції з 1 м2 площі основного виробництва, оскільки у нього є вільні площі, на яких може бути встановлене додаткове обладнання.
Як видно з приведеного аналізу використання основних коштів на підприємстві, зростання випуску продукції в році, що аналізується, збільшилося за рахунок збільшення середньорічного технологічного встановленого обладнання і збільшення середньогодинного його виробітку.
Резерви для збільшення випуску продукції полягають в скороченні всередині змінних простоїв, скороченні цілодобових простоїв і підвищенні коефіцієнта змінності.
Для більш ефективного використання основних засобів підприємство може прийняти наступні заходи:
· Введення в дію не встановленого обладнання, заміна і модернізація його;
· Скорочення цілодобових і внутрішньозмінних простоїв. Усунення даного недоліку може бути досягнуте шляхом введення прогресивних організаційних і технологічних заходів.
· Підвищення коефіцієнта змінності, яке може бути досягнуте застосуванням оптимального графіка роботи підприємства, включаючий ефективний план проведення ремонтних і налагоджувальних робіт.
· Більш інтенсивне використання обладнання.
· Впровадження заходів НТП.
· Підвищення кваліфікації робочого персоналу, яке забезпечує більш ефективне і дбайливе поводження з обладнанням.
· Економічне стимулювання основних і допоміжних робітників, що передбачає залежність зарплати від випуску і якості вироблюваної продукції. Формування фондів стимулювання і заохочення робітників, що досягли високих показників роботи.
· Проведення соціальних робіт, що передбачають підвищення кваліфікації робітників, поліпшення умов праці і відпочинку, оздоровчі заходи і інші заходи, що позитивно впливають на фізичний і духовний стану робітника.
Проблемі підвищення ефективності використання основних засобів та виробничих потужностей підприємств належить центральне місце в період становлення ринкового механізму господарювання. Від її вирішення залежить місце підприємства в системі ринкових відносин, його фінансовий стан, рівень конкурентоспроможності тощо. Підвищення ефективності використання основних засобів є важливим чинником зростання ефективності діяльності підприємства.
Підвищення рівня використання основних засобів дає змогу:
- збільшити обсяг виробництва продукції, яка користується попитом, без додаткових капітальних вкладень;
- зменшити витрати у розрахунку на одиницю продукції, що забезпечує підвищення прибутковості;
- зменшити втрати від морального зносу машин і устаткування;
- прискорити процес оновлення основних засобів, а також темпи зростання продуктивності праці;
- знизити негативний вплив на навколишнє середовище.
Заходи щодо підвищення ефективності використання основних засобів підприємства можна згрупувати за двома напрямками: інтенсивні та екстенсивні.
Інтенсивні напрямки підвищення ефективності використання основних засобів:
- удосконалення структури основних засобів;
- технічне переозброєння підприємства;
- механізація та автоматизація виробництва;
- оптимізація структури виробничого обладнання (ліквідація проблемних місць);
- удосконалення технологічних процесів;
- ліквідації проблемних місць у виробничому процесі;
- скорочення тривалості виробничого циклу;
- комплексне використання та покращення якості сировини;
- застосування прогресивних форм організації виробництва і праці;
- забезпечення максимального завантаження виробничої потужності підприємства;
- підвищення професійно – кваліфікаційного рівня обслуговуючого об’єкти основних засобів персоналу та ін.
До екстенсивних напрямів підвищення ефективності використання основних засобів належать:
- скорочення пристроїв устаткування внаслідок підвищення якості ремонтного обслуговування, своєчасного забезпечення основного виробництва висококваліфікованим персоналом, сировиною, матеріалами, паливом, напівфабрикатами;
- підвищення коефіцієнта змінності роботи устаткування;
- зменшення кількості непрацюючого устаткування.
На етапі інвестування капіталу основним завданням щодо управління ресурсами є формування ефективної їх структури відповідно до стратегії розвитку підприємства, економічного становища в державі, ситуації на ресурсних і продуктових ринках тощо. У процесі здійснення господарської діяльності менеджмент має спрямовувати свої зусилля на вирішення проблеми ефективного управління ресурсами підприємства, оскільки, якщо перспектив залучення додаткових ресурсів не існує в силу обмежених фінансових можливостей підприємства, вирішення проблеми максимізації прибутку на вкладений у підприємство капітал можливе лише за рахунок підвищення ефективності використання наявних ресурсів.
1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. №92.
2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28 липня 2000 р. №181.
3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 28 «зменшення корисності активів», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 грудня 2004 р. №817.
4. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. №334/94-ВР, у редакції Закону України від 22 травня 1997 р. №283/97-ВР, зі змінами і доповненнями.
5. Закон України «Про фінансовий лізинг» від 16 грудня 1997 р. №723/97-ВР, у редакції від 16 січня 2004 р.
6. Указ Президента України «Про концепцію амортизаційної політики» від 7 березня 2001 р.№169/2001.
7. Концепція амортизаційної політики від 7 березня 2001 р. №169/2001.
8. Державний класифікатор основних засобів ДК-013-97, затверджений наказом Держстандарту від 19 серпня 1997 р. №507.
9. Ковальчук І.В. Економіка підприємства: Навч. посіб. – К.: Знання, 2008. – 679 с.
10. Богиня Д.П., Грішнова О.А. Основи економіки праці: Навчальний посібник.-К.: Знання Прес, 2000.
11. Бойчук І.М., Харків П.С., Хопчан М.І., Економіка підприємства. Навчальний посіб. Друге видання. - Львів: «Новий світ»-2000.
12. Економіка підприємства: Підручник /За ред..С.Ф.Покропивного.-К.:КНЕУ.1999.
13. Економіка виробничого підприємста: Навчальний посібник/ Й.М.Петрович, І.О.Будіщева, І.Г.Устімова та інші; за редакцією Й.М.Петровича.-2-ге видання, перероблене та доповнене,-К.:Т-во «Знання», 2001.
14. Економіка підприємства: Навч.посіб./За ред.. А.В.Шегди.-К.:Знання-Прес,2001.
15. Павлов В.І., Кривовязюк І.В. Економічний механізм функціонування підприємства: структурний курс лекцій:Ніч.посіб.Луцьк:Настир,2000.
16. П.Я.Попович „Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання" Тернопіль: Економічна думка 2004
17. Н.Б.Тарасенко „Економічний аналіз діяльності промислового підприємства" Київ: Алерта 2003
18. В.О.Мец „Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства" Київ: Вища школа 2003
19. Ю.С.Цал-Цалко „Фінансова звітність підприємства ті її аналіз" ЦУЛ 2002
20. М.Я.Коробов „Фінансово-Економічний аналіз діяльності підприємства" Київ „Знання" 2001
21. Аналіз хозяйственной деятельности в промьішленности/ Под.ред. В.И.Стражева. - Минск: Вьісшая школа, - 1995.
22. Балабанов И.Т. Основи финансового менеджмента. - Москва: Финансьі и статистика, 1994.
23. Бригхем Е.Ф. Основи фінансового менеджменту. - К.: "Молодь", 1997.
24. Ковалев В.В. Финансовьш анализ: управление капиталом, вьібор инвестиций, анализ отчетности. - М.: Финансьі и статистика, 1996.
25. Крьілова Т.В. Выбор партнера, анализ отчетности капиталистического предприятия. - М.: Финансьі и статистика, 1991.
26. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. - Минск: ИП "Зкоперспектива", 1998.
27. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа предприятия. - М.: Инфра, 1996.
28. Золоторев А.И. Зфективное использование оборотних средств. -Зкономика Украиньї, 1998.
29. Кондратьев О.В. Оцінка фінансової стійкості підприємств та її показники. - Фінанси України, №11, 1996.
30. Сугоняко О.А. Аналіз фінансового стану підприємства і шляхи його оздоровлення// - Фінанси України №3, 1997.
31. Сопко В.В. Методика определения финансового состояния предприятия по данным баланса.// Бухгалтерский учет и аудит, №12, 1995.
[1]Складено за Статистичним щорічником України за 2007 рік. - К.: Консультант, 2007.
[2]4 група формується з основних засобів, придбаних після 1 січня 2004 року. Інші основні засоби, які підпадають під визначення 4 групи, але придбані до 1 січня 2004 року, обліковуються у складі 2 групи.
[3]Споживна вартість основних засобів – спроможність основних засобів виробляти продукцію певної якості в заданій кількості.