З метою оподаткування будь-яка іноземна валюта або заборгованість в іноземній валюті, що перебуває на обліку платника податку на кінець звітного періоду, перераховується в національну валюту за офіційним курсом НБУ на останній робочий день звітного періоду. При цьому додатна чи від'ємна курсова різниця за результатами такого перерахунку і балансовою вартістю іноземної валюти або заборгованості включається у валові доходи (витрати) платника податку.
Для наступного податкового періоду балансову вартість іноземної валюти або заборгованість в іноземній валюті прирівнюють до їх вартості, визначеної на кінець попереднього звітного періоду.
Курсові різниці, що виникають від фінансової та інвестиційної діяльності, є неопераційними.
Додатні курсові різниці від перерахунку грошових коштів у іноземній валюті та інших монетарних статей, пов'язані з операційною діяльністю, класифікують як інші операційні доходи.
Додатні курсові різниці, що виникають у процесі здійснення фінансових інвестицій у господарські одиниці за межами України, відображаються у складі іншого додаткового капіталу.
Від'ємну суму курсової різниці вираховують із суми власного капіталу підприємства.
У разі ліквідації господарської одиниці за межами України нагромаджена додатна сума курсових різниць, відображених у складі іншого додаткового капіталу, включається до складу доходу того звітного періоду, в якому визнано прибуток від реалізації фінансової інвестиції.
· Одержані штрафи, пені, неустойки та інші санкції за порушення господарських договорів, які визнані боржником або щодо яких є рішення суду, господарського суду про їх стягнення, а також про суми з відшкодування завданих збитків.
· Відшкодування вартості раніше списаних активів (надходження боргів, списаних як безнадійні).
· Дохід від списання кредиторської заборгованості, що виникла в ході операційного циклу, після закінчення строку позовної давності (трьох років з дати її виникнення).
· Одержані гранти, асигнування та субсидії.
Розділ 3. Грошові надходження від інвестиційної, фінансової та іншої звичайної діяльності підприємств
3.1 Значення грошових надходжень від інвестиційної діяльності
За умов ринку зростає значення інвестиційної та фінансової діяльності підприємств. З прийняттям П(С)БО в Україні уточнено зміст цих видів діяльності. Поняття фінансової діяльності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку П(С)БО4 («Звіт про рух грошових коштів»), інвестиційної - П(С)БО 5 («Звіт про власний капітал»).
Раціональне використання грошових коштів, пошук ефективних варіантів їх інвестування, які забезпечуватимуть додатковий дохід, є важливим напрямком інвестиційної діяльності підприємства.
Інвестиційна діяльність дає можливість підприємству отримувати грошові надходження:
· від продажу основних засобів;
· реалізації нематеріальних активів;
· реалізації цінних паперів та інших довгострокових фінансових інвестицій;
· повторного продажу власних акцій;
· погашення наданих позичок;
· отримання позичок;
· одержання процентів і дивідендів.
Слід зауважити, що оскільки підприємства намагаються розширити і модернізувати виробничі потужності, то інвестиційна діяльність найчастіше призводить до відпливу грошових коштів.
Інвестиційна діяльність підприємства починається з розроблення інвестиційної стратегії. Інвестиційна стратегія — це формування системи довгострокових цілей інвестиційної діяльності та вибір найефективніших способів їх досягнення. Отримання доходу від Інвестиційної діяльності здебільшого визначається типом інвестиційної стратегії — агресивної (активної) чи пасивної. Агресивна стратегія спрямована на отримання максимального прибутку, тоді як пасивна — на збереження за рахунок Інвестицій досягнутого рівня показників операційної діяльності.
Інвестиційна стратегія визначає як можливості поліпшення результатів діяльності підприємства за допомогою інвестицій, так і напрями інвестування з метою отримання доходів і збільшення власних активів.
Відповідно до розробленої стратегії інвестор оцінює альтернативні інвестиційні проекти, здійснює їх техніко-економічне обґрунтування, відбираючи найперспективніші, та формує з них інвестиційні портфелі.
Розроблена інвестиційна стратегія підприємства визначає орієнтири щодо придбання і продажу тих чи інших активів залежно від кон'юнктури ринку, структури портфеля, послідовності інвестиційних рішень.
Свою інвестиційну діяльність підприємство здійснює відповідно до розроблених стратегічних напрямів, які обумовлюють розподіл інвестицій, з одного боку, на капітальні і фінансові, а з другого — за галуззю та по регіону.
Співвідношення між капітальними (реальними) і фінансовими інвестиціями визначають такі фактори:
•стадія життєвого циклу підприємства; функціональне спрямування діяльності підприємства;
•розмір підприємства за обсягом операційної діяльності; готовність до реалізації окремих реальних проектів;
•стан попиту на продукцію підприємства;
•кон'юнктура інвестиційного ринку
Інвестиційна стратегія підприємства має передовсім передбачати запровадження реальних інвестиційних проектів і формування портфелів такого типу, тому що ця форма інвестування забезпечує підприємству швидкий розвиток, освоєння нових видів продукції та розширення ринку збуту.
Реальні, або капітальні, інвестиції здійснюють в різних формах:
o капітальне будівництво;
o придбання (виготовлення) основних засобів;
o придбання (створення) нематеріальних активів тощо.
Вибір галузі (регіону) для інвестицій здійснюється відповідно до їхньої інвестиційної привабливості. Після вибору галузі (регіону) підприємство розробляє стратегію формування інвестиційних ресурсів підприємства, формує політику інвестиційної діяльності, оцінює результативність інвестиційної стратегії. Крім капітальних інвестицій, підприємства здійснюють також фінансові інвестиції.
Фінансові інвестиції — це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигід для інвестора.
Підприємства здійснюють фінансові інвестиції в різноманітних формах, а саме:
1. Вкладення капіталу в дохідні види фондових інструментів. Підприємство може придбавати у власність різні види цінних паперів, що перебувають у вільному обігу на фондовому ринку, з метою отримання інвестиційного доходу в різних його формах.
2.Вкладення капіталу в дохідні види грошових інструментів. Підприємство розміщує свої тимчасово вільні грошові активи у формі депозитних вкладів, фінансових кредитів з метою отримання інвестиційного доходу.
3.Вкладення капіталу в статутний капітал спільних підприємств. Підприємство розміщує будь-які форми капіталу в заснування інших підприємств з метою диверсифікації операційної діяльності та отримання Інвестиційного доходу,
Фінансові інвестиції поділяють на довгострокові та поточні.
Основним критерієм такого поділу фінансових інвестицій є мета їх здійснення.
Довгострокові фінансові інвестиції - Інвестиції зі строком погашення понад один рік, а також інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.
Поточні фінансові інвестиції - інвестиції зі строком погашення, меншим за один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. Серед поточних фінансових інвестицій виділяють фінансові інвестиції, які для цілей фінансової звітності визнаються еквівалентами грошових коштів.
Еквіваленти грошових коштів — це короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються в певну суму коштів з незначним ризиком зміни їхньої вартості.
Такими еквівалентами є високоліквідні інвестиції в цінні папери на строк, що не перевищує трьох місяців (казначейські векселі, депозитні сертифікати тощо).
З-поміж довгострокових фінансових інвестицій розрізняють такі, що надають право власності (інвестиції в акції інших підприємств, внески до статутного капіталу), та інвестиції, що утримуються підприємством до їхнього погашення (боргові цінні папери, довгострокові векселі тощо).
За цими ознаками довгострокові фінансові інвестиції поділяються на групи боргових та пайових з такими характеристиками.
Довгострокові боргові фінансові інвестиції (облігації, довгострокові векселі):
•не дають права участі в капіталі об'єкта інвестування;
•приносять дохід у вигляді відсотка;
•як правило, мають точно визначений строк обігу;
•утримуються інвестором до строку погашення;
•у разі, коли довгострокові цінні папери, що утворюють фінансову інвестицію, придбано за ціною, більшою за номінальну, різниця може бути амортизована (поступово списана на витрати) до моменту погашення.
Довгострокові пайові фінансові інвестиції (акції) — це такі, що:
засвідчують право інвестора на частку в капіталі об'єкта інвестування;
•дають дохід у вигляді дивідендів;
•не мають визначеного строку обігу;
•різниця між вартістю придбання та номінальною вартістю не амортизується (не списується на витрати).
Поточні фінансові інвестиції класифікують на:
1) еквіваленти грошових коштів,
2) інші поточні фінансові інвестиції.
Еквіваленти грошових коштів (казначейські векселі, депозитні сертифікати тощо) характеризуються тіш, що це:
•високоліквідні цінні папери з низькою дохідністю і високою надійністю;
•цінні папери, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент з мінімальною втратою вартості;
•цінні папери, які мають постійну ринкову вартість; папери, які придбаваються (зберігаються) в основному як страховий резерв готівки.
Інші поточні фінансові інвестиції характеризуються тим, що вони: