Організаційно економічний механізм санації підприємств машинобудування (стр. 2 из 5)

- методи управління кредиторською заборгованістю в умовах фінансової кризи. Запропонований підхід передбачає створення системи раціонального вибору форм роботи з кредиторами, що базується на ранжуванні останніх залежно від положення кожного у законодавчо визначеній черговості вимог кредиторів;

дістали подальшого розвитку:

- трактування поняття “санація балансу”, обґрунтовано доцільність виділення окремих складових “санація активів балансу” та “санація пасивів балансу”, визначено сутність кожного. Таке розмежування стало вихідною теоретико-методичною базою для систематизування заходів внутрішньої фінансової стабілізації у розробленому механізмі санації;

- вибір інструментарію проведення аналізу діяльності неплатоспроможного підприємства. На основі систематизації вітчизняних та зарубіжних методів діагностики виявлено специфіку та недоліки кожного, доведено необхідність здійснення комплексного аналізу. Детальний аналіз усіх підсистем підприємства забезпечить необхідний рівень обґрунтованості при прийнятті рішення стосовно впровадження санаційних процедур.

Практичне значення отриманих результатів полягає у розробці основних засад та обґрунтуванні методичних рекомендацій здійснення санації підприємств машинобудування. Отримані при досліджені результати вносять суттєвий вклад у розв’язання проблем адаптації машинобудівних підприємств до ринкових умов господарювання, покращення їх фінансово-господарського стану, створення передумов для сталого розвитку у майбутньому.

Розроблені в дисертації механізм санації та програма моніторингу її виконання використовуються у роботі ВАТ “Термопластавтомат” м. Хмельницький (довідка про впровадження № 801 від 24.10.2006 р.), ВАТ “АК Адвіс” м. Хмельницький (довідка про впровадження № 86 від 27.03.2007 р.), ТОВ “Агентство з питань банкрутства та власності” м. Хмельницький (довідка про впровадження № 904 від 11.09.2007 р.) та науково-виробничого об’єднання “Віднова” м. Хмельницький (довідка про впровадження № 3 від 25.01.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею. Наукові результати дослідження, які виносяться на захист, отримані дисертантом особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у роботі використано лише ті ідеї та положення, що є результатом особистої роботи дисертанта.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та практичні результати роботи викладено у наукових доповідях та обговорено на таких конференціях: ІІІ міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми планування виробництва в умовах переходу до ринку” (1–3 жовтня 2004 р. м. Алушта); П’ятій міжнародній науково-практичній конференції “Мотивація інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств та ринку праці в контексті інтеграції України до ЄС” (18–21 травня 2005 р. м. Хмельницький); І міжнародній науково-практичній конференції “Управління організаційними змінами в контексті формування економіки знань” (17–19 листопада 2005 р. м. Хмельницький); ІIміжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми регіонального розвитку в контексті європейської інтеграції” (1–3 червня 2006 р. м. Луцьк).

Публікації. Результати дослідження відображено у 12 наукових публікаціях загальним обсягом 3,69 др. арк., з них 9 праць – у наукових фахових виданнях (обсяг 3,22 др. арк.). З публікацій у наукових фахових виданнях особисто автору належить 2,86 др. арк.

Обсяг і структура дисертації.Дисертація викладена на 247 сторінках машинописного тексту і складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку джерел, в т.ч. основний текст роботи викладено на 170 сторінках. Робота ілюстрована 19 таблицями, 26 рисунками та містить 11 додатків. Список використаних джерел містить 186 найменувань і займає 17 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено проблемні питання, що потребують подальшого дослідження і розробки, сформульовано мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, висвітлено наукову новизну, практичне значення отриманих результатів та їх апробацію.

У першому розділі “Теоретичні основи банкрутства та санації підприємств” розглянуто процес становлення інституту банкрутства в Україні, проаналізовано термінологію цієї сфери, досліджено економічну сутність санації та методи її провадження, обґрунтовано базис, виділено основні засади формування організаційно-економічного механізму санації підприємств.

При дослідженні основних категорій регулювання відносин банкрутства та санації підприємств визначено, що в роботі підлягають аналізу економічні аспекти реального банкрутства суб’єктів господарювання. Категорія “банкрутство” розглядається у роботі як юридична фіксація неспроможності підприємства задовольнити вимоги кредиторів за допомогою реабілітаційних процедур. Аналіз поняття “неплатоспроможність” виявив, що санація проводиться при абсолютній оборотній неплатоспроможності. При відносній неплатоспроможності кредитори реалізують свої майнові права через виконавче провадження, уникаючи інституту банкрутства.

Дослідження законодавства про банкрутство та практики провадження справ показали пріоритетність процедури санації. Це доводить і основна мета Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі – Закон), яка визначена як: “відновлення ефективної діяльності ... шляхом застосування реабілітаційних процедур”. Однак ефективність виконання санації залишається низькою (незначний відсоток в Україні, один випадок у Хмельницькій області – дані на початок 2006 р.).

Дослідження економічної сутності поняття “санація підприємства” показали неоднорідність думок науковців, недостатній рівень методологічного забезпечення цього процесу, що свідчить про необхідність наукового опрацювання проблеми. У роботі запропоновано авторське трактування терміна, визначено мету, завдання санації та основні принципи її здійснення.

Санація підприємства як складова антикризового управління передбачає застосування системи фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових, соціальних та екологічних важелів, спрямованих на досягнення узгодженості пріоритетних інтересів підприємства з інтересами суб’єктів зовнішнього середовища та внутрішньої гармонізації його діяльності з метою відновлення платоспроможності та створення передумов для сталого розвитку підприємства у майбутньому. Сутнісні складові цього визначення були покладені за основу при створенні механізму санації і відображені в науковій новизні.

Метою санації суб’єктів господарювання є усунення чи попередження загрози банкрутства, забезпечення найбільш ефективного використання потенціалу з метою адаптації підприємств до нових умов господарювання та створення передумов для відновлення конкурентоспроможності у довгостроковій перспективі.

Завданням санації є реалізація мети за рахунок кращого використання чи додаткового залучення ресурсів, збереження підприємства діючим, у тому числі збереження робочих місць, створення можливості проведення розрахунків з кредиторами та отримання прибутку підприємства на основі наявних фінансових, організаційних, правових, виробничих, техніко-технологічних можливостей.

Аналіз чинних методів здійснення санації підприємства показав, що вітчизняні вчені-економісти розглядають санаційний процес в основному з позицій, представлених у “класичній моделі”, запозиченій за кордоном. Вітчизняне методологічне забезпечення процедури санації практично відсутнє.

Аналіз методології оцінки ефективності санації показав відсутність загально-визначених критеріїв. Вітчизняні науковці, досліджуючи процедуру санації, пропонують проводити оцінку за окремими економічними показниками або взагалі не порушують питання оцінки ефективності санації. В роботі обґрунтовано, що більш доцільним є створення моделі моніторингу за виконанням санаційних заходів для забезпечення результативності процесу, а не фіксації кінцевого результату.

Для визначення базису формування механізму санації підприємств автором проведено аналіз особливостей та специфіки здійснення судової та досудової санації, визначено основні їх ознаки й відмінності.У роботі доведено доцільність проведення судової санації керівником боржника, оскільки у цьому випадку керівництво не втрачає контролю над підприємством та може використовувати додатковий інструментарій відновлення платоспроможності, який надає судовий процес (мораторій на задоволення вимог кредиторів (ст. 12.2–12.5 Закону), відмова від збиткових контрактів (ст. 17.10 Закону), прощення заборгованості у сплаті податків (ст. 36.2 Закону) тощо).

За результатами проведених теоретичних досліджень сутності та змісту процедури санації у роботі виділено основні засади, на яких, на думку автора, повинен базуватись організаційно-економічний механізм санації підприємств (рис. 1).

Рис. 1. Основні засади формування організаційно-економічного механізму санації підприємств

У другому розділі “Формування інформаційної бази для розробки механізму санації підприємств машинобудування” проведено оцінку існуючого інструментарію аналізу фінансової діяльності підприємств, визначено особливості розвитку машинобудування в Україні, досліджено діючу практику здійснення санації машинобудівних підприємств.

У дисертації визначено напрями та етапи проведення аналізу фінансової діяльності підприємств, представлені у вигляді виконання таких блоків: