- відбулися позитивні соціальні зрушення.
Разом з тим є ряд недоліків і негативних сторін реформування, які призводять до неефективного виробництва. Тому сьогодні необхідно державі в області аграрної політики більше уваги приділяти здійсненню заходів, направлених на піднесення ефективності сільськогосподарського виробництва.
Висновки
На основі вищевикладеного можна зробити такі висновки:
аграрний сектор – одна з найважливіших сфер матеріального виробництва, завдяки які населення забезпечується продуктами харчування, а промисловість – сировиною.
аграрна реформа – це процес трансформації економічних відносин в аграрному секторі. Вона включає в себе такі напрямки: земельна реформа, господарська реформа, формування аграрного ринку на місці старої планової розподільчої системи збуту продукції, фінансова стабілізація, соціальний розвиток.
Досить важливу роль в реформуванні відіграє земельна реформа, направлена на перетворення земельної власності. Вона передбачає:
- роздержавлення і приватизацію землі;
- паювання сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність аграрних підприємств;
- реструктуризацію сільськогосподарських підприємств у нові організаційно-правові структури.
З метою прискорення реформування аграрного сектору з 2007 року здійснюється реалізація «Основних напрямів земельної реформи в Україні 2007 –20010 років». На першому етапі здійснювалися організаційні, технологічні та інформаційно-освітні заходи, спрямовані на поглиблення якісних змін у земельних відносинах. На 2-му етапі (нині) – здійснюються заходи щодо оптимізації землекористування та посилення охорони земельних ресурсів.
З метою відродження продуктивності земельних ресурсів необхідно поліпшувати матеріально-технічне забезпечення аграрного виробництва, сприяти активізації інвестиційного процесу, більш ефективно використовувати мінеральні добрива, не допустити руйнування сівозмін.
В ході аграрної реформи в нашій країні впроваджено приватну власність на землю, розпайовано землі колективних сільськогосподарських підприємств, здійснено перерозподіл землі між сільськогосподарськими підприємствами, фермерськими господарствами, особистими селянськими господарствами.
Завдяки реформуванню аграрного сектору в останні роки стали досить помітні позитивні зрушення в цій сфері.
Але поки що реформування аграрного сектору не закінчилося, воно триває.
Список використаної літератури
1. Башнянин Т.І., Лазур П.І., Медведєв В.С. Політична економія. – К., 2000.
2. Болгарова Н.К. Розвиток земельних відносин на сучасному етапі // Економіка АПК. – 2006. -№2.
3. Гальчинський А.С., Єщенко П.С. Основи економічних знань. –К., 1999.
4. Гайдуцький П.І. Аграрна реформа: міфи і істина // Економіка АПК. – 2003. - №9.
5. Земельна реформа. Питання і відповіді. –К., 2005.
6. Мочерний С.В. Основи економічних знань. –К., 2008.
7. Михасюк І., Мельник А. Державне регулювання економіки. – К., 2000.
8. Месель-Веселяк В.Я. Розвиток і ефективність організаційно-правових форм господарювання в сільському господарстві України // Економіка АПК. – 2007. -№11.
9. Мочерний С.В. Політична економія. –К., 2007.
10. Основні напрями земельної реформи в Україні на 2005 - 2008 роки.
11. Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора України. Указ Президента України від 3.12.1999р.
12. Політична економія. За ред.. Кривенко К.Т. –К., 2001.
13. Шкільов О.В. Організація аграрних формувань та ефективність їх діяльності в період економічних реформ. // Економіка АПК. – 2006. -№11.
14. Земельний кодекс України. –К., 2007.
15. Статистичний щорічник України за 1999 рік. –К., 2007.
16. Статистичний щорічник України за 2004 рік. – К., 2010.
17. Економічна енциклопедія. –Т.1. –К., 2002.
18. Економіка сільського господарства. За ред. Руснака А.В. –К., 2008.
19. Основи агро бізнесу. За ред. Поліщука К.В. –К., 2010.