У 1988 році прийнято Закон про вдосконалення переслідування за “відмивання” грошей. Новий Закон вилучив з категорії фінансових операцій отримання адвокатами гонорару при захисті кримінальних злочинців. Разом з тим, заборонялися за наявності необхідного знання чи наміру перевезення, пересилка або переказ (як і спроба вчинення цих дій) кредитно-грошових інструментів або коштів, отриманих від будь-якого злочину (не обов’язково від “особливої” незаконної діяльності) як на території США, так і за їх межами. При цьому достатньо встановити той факт, що підсудний знає про власність, яка використовується в операції та є надходженням від будь-якого злочину за законом штату [3] федеральним законом чи іноземним законом незалежно від того, чи знав підсудний про те, якого роду це був злочин [4].
У Проекті закону Російської Федерації “Про протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих незаконним шляхом” визначено, що доходами, отриманими незаконним шляхом, є речі, включаючи гроші та цінні папери, інше майно, у тому числі майнові права, робота та послуги, результати інтелектуальної діяльності, інші об’єкти цивільних прав, придбаних у результаті порушення федерального закону, закону суб’єкта Російської Федерації або іншого нормативного акта. Кримінальний кодекс Російської Федерації (ст.174) передбачає кримінальну відповідальність за легалізацію (“відмивання”) доходів, одержаних незаконним шляхом. Формулювання “доходи, отримані незаконним шляхом” передбачає розповсюдження дії статті на будь-які доходи, отримані з порушенням норм будь-якої галузі законодавства [5].
Предметом цього злочину можуть бути грошові кошти, цінні папери в російській чи іноземній валюті та інше рухоме і нерухоме майно, придбані як в Росії, так і за її межами. Таким чином, предметом легалізації, перш за все, є майно, отримане в результаті вчинення таких злочинів, як розкрадання, контрабанда, вимагательство, незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, зброї, незаконне підприємництво і банківська діяльність, організація або утримання притонів для заняття проституцією, незаконне розповсюдження порнографічних матеріалів або предметів, отримання хабара, ухилення від сплати податків та ін.
Подібною до американської є сфера застосування відповідних норм в Італії, Австрії, у той час, як законодавства Великобританії, Франції, Канади, Люксембургу визначають поняття “незаконна діяльність” як злочини, пов’язані лише з наркотиками.
Федеративна Республіка Німеччина ратифікувала Конвенцію ООН “Про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин” 22 грудня 1993 р., а 15 липня 1992 р. був прийнятий Закон про боротьбу з нелегальною торгівлею наркотиками та іншими формами організованої злочинності, у зв’язку з яким у німецькому кримінальному праві виник новий склад злочину — відмивання грошей, викладений у параграфі 261 Кримінального кодексу.
Предметом злочину є майно. Німецькі спеціалісти трактують це поняття дуже широко, вважаючи, що до нього відносяться не тільки готівкові гроші та гроші на рахунках, але й іноземні платіжні кошти, вся рухомість і нерухомість — цінні папери, коштовні метали та камені, земельні частки, частки у фірмах та товариствах, боргові зобов’язання, патенти і т.ін.
У Кримінальному кодексі ФРН всі кримінально карані діяння поділяються на злочини і проступки. Майно, що “відмивається”, може бути отриманим внаслідок вчиненого будь-якого злочину (вбивства, торгівлі людьми, викрадення людей з метою викупу, розбою, грабежу, підробки грошових знаків, злочинної торгівлі наркотиками і т.ін.). Що стосується проступків, то маються на увазі тільки ті, які зазначені у Законі про боротьбу з нелегальною торгівлею наркотиками та іншими формами організованої злочинності.
Характерною особливістю регламентації відповідальності за “відмивання” грошей у німецькому законодавстві є те, що суб’єктом даної дії є не та особа, яка безпосередньо, шляхом кримінально караного діяння придбала певний майновий об’єкт, а особа, котра здійснила “відмивання” грошей. Особа, яка вчинила попереднє кримінально каране діяння (діяла самостійно або як співучасник), згідно з параграфом 261 Кримінального кодексу ФРН не може бути учасником (виконавцем чи співучасником) злочину, який полягає у “відмиванні” грошей.
Особливістю злочинів, пов’язаних з “відмиванням” грошей, є те, що вони носять допоміжний характер. Це означає, що подібні злочини є основою для продовження та поширення злочинної діяльності на інші галузі. З урахуванням цього факту метою законів про боротьбу з “відмиванням” грошей є не тільки створення системи заходів щодо припинення “відмивання” грошей та боротьба з ним, але й виявлення та попередження злочинів, що містять ознаки “відмивання” грошей.
Закони багатьох країн мають спеціальні списки кримінальної діяльності, іноді досить широкі. У цих списках визначаються злочини з “відмивання” грошей, містяться посилання на відповідні статті законів і навіть на міжнародні конвенції по боротьбі з відмиванням грошей. До списків найчастіше занесено такі види злочинів, як торгівля зброєю, наркотиками, людьми, предметами старовини, людськими органами, тероризм, проституція, шахрайство, нелегальна гра, викрадення людей, шантаж, грабіж і т.ін.
Зокрема, Кримінальний кодекс Австрії кваліфікує за злочин “відмивання” всіх активів, отриманих від здійснення злочинів, що спричиняють ув’язнення на термін більше трьох років.
Кримінальний кодекс Бельгії та Спеціальний закон про відмивання грошей від 11.01.1993 р. кваліфікують за основу “відмивання” грошей практично всі злочини, включаючи тероризм, організовану злочинність, торгівлю наркотиками, зброєю, використання підпільної праці, торгівлю людьми, проституцію, незаконне використання гормонів у тварин, торгівлю людськими органами, шахрайство, організоване шахрайство по відношенню до податків, корупцію, нетипові інвестиції, взяття в заручники, крадіжку чи вимагательство із застосуванням насильства та погроз, псевдобанкрутство.
У Великобританії відмивання грошей відносять до злочинів, пов’язаних з торгівлею наркотиками, тероризмом, крадіжкою та обманом, грабежем, шахрайством, вимагательством, нелегальним користуванням депозитів, шантажем.
В Іспанії Кримінальний кодекс (ст. 301) відносить “відмивання” грошей до розділу про хабарі та подібні злочини, до якого включено всі злочини з терміном тюремного ув’язнення більше трьох років.
Списки таких злочинів не є закінченими, а поповнюються країнами залежно від нагальних потреб. Закон Греції, наприклад, містив спочатку 16 пунктів, а потім був доповнений іншим законом. Список США за кілька десятиліть виріс до 164 пунктів, причому на сьогодні включає перелік не тільки тяжких злочинів, але й інших, менш небезпечних для суспільства та фізичних осіб діяння. У різних країнах по-різному вирішується питання стосовно включення до цього списку таких злочинів, як ухилення від сплати податків, порушення комерційної таємниці, корупція.
В Україні легалізацією грошей, набутих злочинним шляхом, відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.00 вважається внесення на рахунки банку грошей чи іншого майна, здобутих з порушенням вимог законодавства України, або переказ таких грошей чи майна через банківську систему України з метою приховування джерел походження цих коштів чи створення видимості їх легальності.
Кримінальне законодавство України визнає за злочин, кваліфікований за ст. 209 нового Кримінального кодексу України, вчинення фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами та іншим майном, здобутих завідомо злочинним шляхом, а також використання зазначених коштів та іншого майна для здійснення підприємницької або іншої господарської діяльності, а також створення організованих груп в Україні чи за її межами для легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом. Вчинення таких дій карається штрафом від п’ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років з конфіскацією грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом, або позбавленням волі на строк до трьох років з конфіскацією грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом.
Аналіз сучасної практики попередження, розслідування і покарання за злочини, пов’язані з легалізацією незаконних доходів, свідчить про те, що цілком чітко визначилося коло проблем, від рішення яких залежить ефективність такої боротьби та взаємодії правоохоронних органів на міжнародному рівні.
Перша проблема. Відсутність погоджених нормативних визначень понять “легалізація” (чи “відмивання”), “незаконний доход”, “злочинний доход” і багатьох інших понять. Рішення даної проблеми насамперед пов’язане з розробкою методології і методики порівняльно-правового аналізу норм кримінально-правового законодавства; складанням порівняльних термінологічних словників, які мають досить точно позначати міру збігу (ототожнення) понять, що використовуються у правозастосуванні; підготовкою коментарів до них; офіційним визнанням різними країнами понять у договорах про правову допомогу з кримінальних справ.
Друга проблема. Відсутність погоджених процедур попередження, розслідування і покарання за злочини відповідної категорії. Рішення цієї проблеми в основі відповідає вищесформульованим підходам. Разом з тим, розробка та прийняття погоджених процедур попередження окремих видів злочинів, боротьба з якими відноситься до міжнародних пріоритетів, може набути необхідного рівня ефективності лише у випадку прийняття спеціальних міждержавних програм боротьби зі злочинністю, що мають статус нормативного правового акта.