За особливостями відтворення природні ресурси поділяють на відновлювані й не відновлювані. Відновлювані природні ресурси здатні поновлювати без втручання людини /шляхом самовідновлення/. До таких природних pесурсів можна віднести рослинність, тварин тощо. Повідновлювачі природні природні ресурси не відновлюються без втручання праці людини.
У складі: відновлюваних природних ресурсів особливе місце в економічному, соціальному і культурному розвитку людства займають лісові./ З одного боку, це заноси цінної природно відновлюваної сировини, з другого - важливий фактор стабільності навколишнього природногосередовища.
Залежно від специфіки природокористування природні ресурси поділяють на такі групи: разового споживання; безперервного споживання. ДО природних ресурсів разового споживання можна віднести тікомпоненти, які як природні ресурси споживаються /використовуються/ лише один раз. До них можна віднести вугілля, нафту, сланці, руди тощо. До природних ресурсів багаторазового споживання Доцільно включати компоненти природи, які використовуються декілька разів /наприклад, водні ресурси, рекреаційні, захисні та інші корисні функції лісу тощо/. До природних pеcypсів безперервного споживача можна віднести ті компоненти природи, якими користуються постійно /земельні ресурси, енергія сонця, вітру тощо/. Ці специфічні особливості природних ресурсів необхідно враховувати при плануванні! природокористування, економічній оцінці і платі /податках/.
2.Планування використання лісових ресурсів
Лісові ресурси, лк і Інші природні ресурси, відповідно о чинним законодавством України о державною власністю. У перспективі мірою розширення приватного сектора в економіці ліси на невеликих ділянках надаватимуться /продаватимуться/ фермерам і працівникам лісового господарства у приватну власність. Однак передача окремих ділянок лісу в приватну власність не означає безконтрольність у лісокористуванні: державне регулювання лісокористування буде здійснюватися ів приватному секторі, головним чином за рубкою лісу і стоном насаджень іземель.
У більшості розвинених країн світу значна частка лісів перебуває у приватному секторі. Так, у Швеції вона становить 75%, Іспанії і Фінляндії - 70, Англії - 67, Франції - 64, США - 61,2, Норвегії - 61, Японії – 58,1, Німеччині – 10%. Але нагляд за цими лісами здійснюють спеціальні державні служби - дирекції лісів.
У більшості промислова розвинених країн складаються перспективні плани /державні програми/ відтворення і використання лісових ресурсів. Ток, у Фінляндії по у 70-х роках була складена програма використання лісових ресурсів, яки передбачила до 2000 року забезпечити комплексно використання біомаси, відведеної в рубку /включаючи пеньки ікоріння/. Досвід складання комплексних програм відтворення 1 використання лісових ресурсів є і в Україні. Так, ще у 1981 році були складена комплексна програма відтворення івикористання лісових ресурсів "Ліс". Незважаючи на численні недоліки цієї програми, вона у цілому відіграла конструктивну роль у розвитку лісового господарств України. Місце програми "Ліс" повинні зайняти більш ґрунтовні програми розвитку лісового господарства. Складання нової, досконалішої програми розпитку лісокористування в Україні повинно бути покладено на Укрдоржліспроект, Міністерство лісового господарства та науково-дослідні Інститути. При цьому до складання концепції такої програми повинні бути залучені провідні економісти. України.
Програми розвитку лісокористування в Україні повинні передбачати: підвищення лісистості території України; створення плантацій деревної і не деревної рослинності; комплексне використання лісосировинних ресурсів.
Для організації ефективного використання лісових ресурсів необхідно мати достатню інформацію про них, яка дозволила б приймати ґрунтовні рішення щодо покращення лісокористування у межах як окремих підприємств, так і регіонів. При цьому необхідно враховувати те, що перехід до ринкової економіки передбачає, з одного боку, упрощення звітності і планування, з другого, розширення потоку корисної інформації, необхідної для обґрунтування планів і проектних рішень. При цьому необхідно повністю автоматизувати процес її надходження і переробки за допомогою високоефективних ЕСМ.
Для аналізу і планування використання лісових ресурсів застосовується система показників. У складі цих показників ними виділена група, яка характеризує обсяги відпусту окремих компонентів лісових ресурсів. Так, для планування відпуску ресурсів деревного походження (деревини, кори, зелені) використовуються такі показники: об’єм відпуску деревної зелені; об’єм відпуску кори; розрахункова лісосіка; об’єм відпуску деревини.
Незважаючи на важливо економічне і соціальне значення не деревної лісової рослинності, організовано користування нею здійснюється частково (виділяються ділянки для сінокосіння, в коре миз випадках – для організованого збирання плодів, ягід, горіхів та ін.).
Основна частка не деревної рослинності у лісах державного лісового фонду заготовляються неорганізованими збирачами. Численні збирачі не деревної рослинності завдають шкоди лісу, особливо молодим лісовим культурам, за яку не несуть матеріальної відповідальності. З метою попередження екологічної шкоди у процесі заготівлі не деревної рослинності бажано в районах інтенсивного ведення лісового господарства, в яких здійснюється масове збирання не деревної рослинності (наприклад, у Рівненські, Волинській, Житомирській, Чернігівській, Івано-Франківській, Львівській, Закарпатській та ін.), відпуск не деревної рослинності здійснювати за спеціальними ордерами (квитками) з метою посилення персональної відповідальності за лісопорушенння.
Відпуск окремих видів не деревної рослинності за орденами дозволить підвищити персональну відповідальність неорганізованих збирачів за опущені лісопорушення (пошкодження лісових культур, корисних дерев, кущів та ін.).
Водні ресурси України розміщені нерівномірно. Південь України, який характеризується низькою лісистістю території, значно гірше забезпечений якісною водою порівняно із Заходом. Через це виникає потреба враховувати регіональні особливості водоспоживання при плануванні розвитку економіки і великих міст України.
Використання водних ресурсів України планується в межах лімітів, виділених Держводгоспом України і затверджених Кабінетом Міністрів України. В державних планах використання водних ресурсів розраховуються такі показники: загальний забір води з природних джерел; об’єм водоспоживання води; об’єм оборотної і послідовно використаної води; частку оборотної і послідовно використаної, води; об’єм нормативно очищеної води; об’єм скиду забруднених стічних вод. IIід загальним забором води з природних джерел розуміється вилучення водних ресурсів з відкритих і закритих водних басейнів. У загальний забір водії включаються також шахтио-рудничні води, які вилучаються в процесі добування корисних копалин. До неї невключається вода, яка пропускається через гідровузли для виготовлення електроенергії, шлюзования суден, пропускання риби, а також транзитна вода, яка направляється в крупні канали.
При визначенні об’єму втрат води при транспортуванні від міського забору до місця споживання враховуються випаровування, фільтрація та інші втрати.
Об’єм водоспоживання води - це об’єм використання води о різних джерел водних ресурсів /включаючи морську воду/ для задоволення господарських потреб. До водоспоживання води не наложить оборотне водоспоживання, а також повторно споживання стічних і колокторно-дрежнажних вод.
Об’єм оборотної і послідовно використаної води - це об’ємповторно використаної води. Повторно використання води забезпечує економію забору свіжої води. До оборотного використання не включаютьводу, яка використовується в системах комунального і виробничоготеплопостачання.
Частка оборотної іпослідовно використаної води розраховується
як підношення оборотної і послідовно використаної води до об’ємуцієї водії і водоспоживання свіжої води.
При плануванні використання водних ресурсів розраховуютьсятакий показник, як об’єм нормативно очищеної води, до якої включають стоки, які баз подальшої очистки не спричиняють порушення норм і якості води в пунктах водокористування.
З метою забезпечення раціонального використання водних ресурсів, якість яких у окремих водних басейнах значно погірдиласявнаслідок Чорнобильської катастрофі, забруднення атмосферного повітря та скиду у відкриті водні басейни забруднених стічних вод, доцільно мати комплексну державну програму захисту водних ресурсів України. Передусім така державна програма повинна охоплювати охоплювати водні ресурси річки Дніпро. Якщо не вжити рішучих заходів щодо захисту водних ресурсів Дніпра, то в найближчий час унаслідок накопичення радіонуклідів складеться катастрофічна ситуація з постачанням питної води для багатьох крупних міст, цю споживають дніпровську воду. Крім того, існує загроза радіоактивного забруднення підземних вод України.
Державна програма охорони і раціонального використання водних ресурсів України повинна передбачати вирішення такій питань: надійного захисту відкритих і закритих водних басейнів від забруднення; скорочення екологічно небезпечних виробництв; забезпечення функціонування екологічно небезпечних виробництв у межах замкнених систем водоспоживання; організацію дійової міжнародної співпраці з питань охорони і раціонального використання водних ресурсів; скорочення втрат води у процесі транспортування і споживання.