Державний борг – заборгованість держави щодо внутрішніх та зовнішніх позик, які залишилися після відрахування погашеної їх частини; сума накопичених за попередні роки дефіцитів державного бюджету мінус його позитивне сальдо. Основними причинами формування державного боргу є: надмірні державні витрати; циклічні спади; скорочення податків без відповідного зменшення державних видатків; недостатні надходження від зовнішньої торгівлі; зобов‘язання за невиконаними кредитними угодами юридичних осіб, гарантом яких виступив уряд; вплив політичних факторів. Важливе значення має не стільки абсолютний розмір державного боргу (борг зростає у міру збільшення ВВП, на його величину впливає інфляція), скільки відносні показники заборгованості - відношення боргу до ВВП і суми обслуговування боргу до ВВП (так званий “тягар боргу”). Його величина залежить від рівня процентної ставки, що впливає на розмір виплат по боргу; темпів зростання реального ВВП та обсягу первісного бюджетного дефіциту.
ТЕМА 10. МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ
1. Міжнародна економіка та основні форми міжнародних економічних відносин
Економіка більшості країн світу є відкритою економікою. Для сучасного світу характерною є взаємозалежність економік країн, які, вирішуючи свої проблеми, спираються не тільки на власні можливості але і на ті можливості, які пов'язані з їх участю у світовому господарстві. Світове господарство – це внутрішньо суперечлива єдність національних економік, пов’язаних міжнародним поділом праці, торговельно-виробничими, фінансовими та науково-технічними зв’язками. Під світовим господарством розуміють сукупність національних господарств окремих країн, об'єднаних всесвітнім поділом праці і системою міжнародних економічних відносин. Світове господарство можна розглядати і як сукупність світових ринків: ринку ресурсів, продуктів, фінансових ринків із відповідною світовою інфраструктурою. Світове господарство ґрунтується на міжнародному поділі праці. Міжнародний поділ праці – це спеціалізація країн на виробництві певних видів товарів відповідно до їх природнокліматичних, історичних та економічних умов. Основними чинниками, що зумовили поділ праці між країнами, були відмінності у володінні природними ресурсами, у їх природно-кліматичних умовах, географічному розташуванні, історичних традиціях виробництва та інше. В сучасний період основний вплив на міжнародний поділ праці здійснює продовження поділу праці в середині країни, який охоплює різні види спеціалізації -- міжгалузеву, внутрішньогалузеву і технологічну. Сучасний етап міжнародного поділу праці характеризується інтернаціоналізацією господарського життя та міжнародною економічною інтеграцією. Інтернаціоналізація економіки – це формування, розвиток та поглиблення економічних взаємозв’язків між країнами завдяки відкритості національних економік. Міжнародна економічна інтеграція – процес зближення та взаємопроникнення національних господарств групи країн, спрямований на створення єдиного господарського механізму. Таким чином, характерною особливістю сучасного світового господарства є його глобалізація.
Під глобалізацією розуміють широкий спектр процесів, що відбуваються в сучасному світі - інтеграцію ринків ресурсів, продуктів і капіталу, появу єдиних для цілого ряду країн валют, уніфікацію стандартів і споживчих смаків, лібералізацію руху капіталів між країнами, введення єдиних правил у сфері регулювання банківських і фінансових операцій та інше. Глобалізація відкриває нові можливості для економічного розвитку країн. Разом з тим вона має і негативні сторони, зокрема, наражає національну економіку на небезпеку зовнішніх збурень, потрясінь та інше. Тому в сучасних умовах особливої ваги набувають питання захисту національних інтересів країн.
Міжнародні економічні відносини (МЕВ) – економічні відносини в системі світового господарства. Форми міжнародних економічних відносин:
- міжнародний рух капіталів;
- світова торгівля;
- міжнародні валютно-фінансові відносини;
- міжнародна міграція робочої сили;
- міжнародне науково-технічне співробітництво.
Міжнародний рух капіталів (МРК) – переміщення засобів за кордон (або з-за кордону) з метою отримання прибутку.
Функції міжнародного руху капіталів:
1. забезпечення економіки готівкою;
2. надання можливостей корпораціям та окремим особам отримувати дохід від розміщення їхніх тимчасово вільних грошових засобів;
3. перерозподіл ресурсів у глобальному масштабі.
Розрізняють експорт підприємницького капіталу (для одержання прибутку) і експорт позичкового капіталу (для одержання процента). Експорт підприємницького капіталу здійснюється у вигляді інвестицій, створення за кордоном спільних підприємств, дочірніх компаній або філій. Якщо експортер є повним власником підприємства або контрольного пакета акцій, то це прямі інвестиції; якщо ж повний контроль експортера над іноземним підприємством відсутній, то такі інвестиції називають портфельними. Міжнародні кредити можна розглядати і класифікувати за різними ознаками. За цільовим призначенням розрізняють: комерційні кредити, які надаються іншим країнам під закупівлю певних товарів фірм, які визначає кредитор; інвестиційні кредити – надаються для будівництва певних об’єктів або розширення діючих. За формами надання: фінансові кредити – вони не мають чіткого цільового призначення, позичальник може їх використати на погашення зовнішньої заборгованості, закупівлю засобів виробництва, інших товарів; товарні кредити – надаються у формі товарів і матеріальних цінностей; валютні кредити – надаються у вільноконвертованій валюті та у формі валютних цінностей. За строками: короткострокові – терміном до 1 року для закупівлі сировини та матеріалів; середньострокові – терміном від 1 до 5 років для придбання верстатів, обладнання, машин; довгострокові – на термін понад 5 років для будівництва суден, мостів, інших споруд.
Форми міжнародного науково-технічного співробітництва:
- створення спільних науково-співробітницьких центрів, бюро, лабораторій для використання новітніх оригінальних ідей у галузі науки, техніки тощо;
- консультації та координація дій у галузі науково-технічної політики;
- організація підготовки кваліфікованого персоналу дослідників;
- спільні дослідження світового досвіду в галузях організації виробництва і праці.
2. Міжнародна торгівля та її теорії
Збільшення кількості товарів, що вивозилися за кордон зумовило утворення світового товарного ринку. Світовий ринок - це сфера стійких товарно-грошових відносин між країнами, що базуються на міжнародному поділі праці. Головним змістом світового ринку є пересування товарів і послуг між країнами, тобто міжнародна торгівля. Під міжнародної торгівлею розуміють сферу міжнародних товарно-гошових відносин, яка являє собою сукупність зовнішньої торгівлі усіх країн світу. Світова торгівля – форма МЕВ, що ґрунтується на глибокому МПП, спеціалізації окремих країн на виробництві окремих товарів та послуг згідно з їхнім техніко-економічним рівнем, природними, географічними та іншими умовами. Міжнародна торгівля складається із двох зустрічних потоків - експорту та імпорту, різниця між якими складає торгівельне сальдо, а сума вартісних обсягів експорту та імпорту називається торговельним оборотом. Експорт – продаж товарів та послуг за кордон, а імпорт – купівля товарів та послуг з-за кордону. Необхідність міжнародної торгівлі зумовлена рядом чинників:
- міжнародна торгівля є засобом збільшення обсягів виробництва і добробуту населення;
- нерівномірність розподілу економічних ресурсів - природних, людських, інвестиційних - між країнами. Тому для підвищення і розвитку національного виробництва потрібен їх імпорт;
- потреба в нових технологіях;
- наявністю специфічних продовольчих товарів, які споживаються в усьому світі, але можуть вироблятися лише в окремих країнах (кава, какао, цитрусові тощо);
- потребою в іноземній валюті.
Міжнародна торгівля розвивається швидкими темпами, набагато випереджаючи зростання виробництва. У сферу світової торгівлі щороку надходить 1/5 усього, що видобувається, вирощується і виробляється на планеті. При цьому збільшується питома вага не сировини та енергоносіїв, а продукції обробної промисловості, яка нині становить понад ѕ усієї торгівлі, а частка машин і обладнання – 1/3.
Теорії міжнародної торгівлі:
Історично першою є теорія меркантилізму. Ця теорія ґрунтується на тому, що багатство нації визначається обсягом золота. Тому завдання національних держав – продавати більше, купувати менше, сприяючи таким чином переміщенню золота, яке виконувало функцію світових грошей, з одних держав у інші.
Класичні теорії зовнішньої торгівлі:
1.Теорія абсолютних переваг А. Сміта виходить з того, що добробут нації залежить від ступеня поглиблення поділу праці, в тому числі й міжнародного. Кожна країна має виробляти ті товари і послуги, у виробництві яких вона має абсолютні переваги, тобто виробництво товарів і послуг у цій країні обходиться дешевше ніж в інших.