ІНФЛЯЦІЯ:
суть, суспільні витрати та антиінфляційні заходи.
Явище інфляції має макроекономічну природу хоча б тому, що означає підвищення загального рівня цін і певні зрушення у сукупних обсягах виробництва.
Інфляція попиту. Моделювання інфляції попиту грунтується на правосторонньому зсуві лінії AD, що є адекватним збільшенню сукупного попиту. Зрозуміло, що причиною цих змін може бути збільшення кожного з елементів сукупних витрат. Найважливішою серед них є збільшення державних витрат і зменшення податків. Так само сукупний попит зростає тоді, коли збільшується кількість грошей в обігу. Вважається, що будь-які заходи експансіоністської бюджетно-податкової чи грошово-кредитної політики можуть спричинити інфляцію попиту. Зобразимо результат дії цих чинників графічно:
Пояснення до графіків:
1. Кожен з графіків відображає інфляцію попиту. Принципова відмінність між ними полягає в тому, що на першому графіку відображено наслідки впливу бюджетно-податкової політики, на другому — грошово-кредитної.
2. Запис AD,(A.M,G^) означає, ідо у початковому періоді сукупний попит
визначався незмінними витратами домогосподарств та інвестиціями (С + І = А) , незмінною грошовою масою М і змінюваними державними витратами G,. Зміна останніх і спричинила перехід від AD, до AD-, .
3. Запис A D^(EJ^lf) означає, що спочатку сукупний попит визначався незмінними сукупними витратами (Е = С + І +G) та змінюваною грошовою масою m| . Зміна грошової маси від М, до М, і спричинила правосторон-ній зсув лінії AD.
4. На обох графіках відображене зростання цін (від Рд до Р^ ), яке спочатку супроводиться певним збільшенням обсягів виробництва Yg (точка В). Пізніше обсяги виробництва повертаються до природного рівня Y(K,L), що відповідає потенційним можливостям економіки (точка С).
Особливого пояснення вимагає перехід на графіку від точки А до В і пізніше до С. Власне, перехід від А до В ще не є інфляцією. По-перше, це підвищення цін здійснюється на короткому проміжку (інфляцією ж вважається тривале зростання'загального рівня цін). По-друге, воно супроводиться збільшенням обсягів виробництва і може розглядатись як безпосередній його наслідок. Перехід від точки А до В пояснюється тим, що зростання цін на продукцію кінцевого виробництва стимулює зростання загальних обсягів виробництва.
З часом зростання цін на засоби виробництва починає наздоганяти зростання цін на продукцію кінцевого виробництва. Лінія сукупної пропозиції зсувається ліворуч, і у довготерміновому періоді виробництво, яке зменшується, опиняється на своєму природному рівні. Як наслідок, має місце збільшення цін при незмінних обсягах виробництва.
Інфляція витрат (пропозиції). Моделювання інфляції витрат грунтується на лівосторонньому зсуві лінії AS, що є адекватним зменшенню сукупної пропозиції. Зсув AS і відповідне зменшення пропозиції виникає під впливом очікування збільшення витрат виробництва. Такі зміни іноді називають "шоком пропозиції". Їх зумовлює раптове підвищення цін на елементи виробничих витрат. Класичним став приклад підвищення цін на нафту країнами ОПЕК у 70-х роках нашого століття.
Примітка
У 1973-1974 pp. країни ОПЕК підвищили ціну на нафту у 3 рази. Це. викликало шок пропозиції і спричинило 10% -ну інфляцію у США в 1975 p. Зростання цін на нафту, що постачається з Росії в Україну, яке мало місце у 1992 p., виглядає у порівнянні з наслідками дій країн ОПЕК в 70-х роках вражаюче. Президент України, виступаючи в січні 1993 p., оголосив таку цифру: "Ми отримали за рік підвищення цін на нафтопродукти у 300 разів..."1.
Підвищення цін на елементи виробничих витрат може статись і через неврожай, стихійне лихо, різке підвищення заробітної плати під тиском профспілок. Графічне пояснення того, чому лінія AS зсувається ліворуч, має такий вигляд (система графіків І):
Пояснення до системи графіків:
1. Поєднання чотирьох графіків дає змогу пояснити, чому підвищення цін на один із "нетрудових" ресурсів (енергоносії, сировину), вплинувши на попит на працю,може призводити до зсуву лінії сукупної пропозиції ліворуч. Гра фік 1 — виробнича функція, яка відображає гой факт, що обсяги реального продукту залежать від залученого ресурсу праці. Графік 2 ілюструє взаємодію попиту і пропозиції на ринку праці. Графік 4 показує зрушення у короткотерміновому періоді лінії пропозиції.
2. На графіку 1 відображено спад виробничої' функції від Y,(L) до Y-,(L)
Точки В, С, D на графіку виробничої функції показують можливі варіанти рівнів виробництва при певній зайнятості.
3. На графіку 2 показано, що спад виробничої функції означає зменшення попиту на працю (зсув від L° до L° ). В умовах зменшеного попиту можуть існувати різні варіанти поєднання зайнятості L та реальної зарплати. Для збереження рівня зайнятості реальна зарплата мала б упасти до найнижчого рівня /ті (точка D). Для збереження реальної зарплати на попередньому рівні / ч
рівень зайнятості мав би скоротитись до Z,; (точка В). Найвірогідн/шим є встановлення рівноваги в точці перетину ліній попиту на працю та її пропозиції (точка С ).
4. Графік 4 показує лівосторонній зсув пінії AS як результат змін у виробничій функції та у реальній зарплаті. Зокрема, точка С демонструє новий рівень реального продукту У,, якому відповідає новий рівноважний рівень реальної W / зарплати " /т, •/-з
Особливої уваги заслуговує питання, чому подорожчання одного з елементів виробничих витрат викликає зменшення сукупної пропозиції. Якщо виробники під тиском зростання цін на певний елемент виробничих витрат скорочують його споживання, то виробничі можливості економіки зменшуються. Це означає, що кожен додатково найнятий працівник може створити менший продукт. Так, при збільшенні кількості працюючих від,Ь,доЬ, у межах виробничої функціїY-,(L) може бути створено ^' продукту і не може бути його створено Y,. Якщо ж кількість найнятих працівників залишається L,, то при скороченні виробничої функції відбудеться скорочення граничного продукту (перехід від точки А до Z>),
що відповідає зменшенню реальної зарплати (від ^// до ^// ). /і / Ч
Після того, як за допомогою виробничої функції і графіка ринку праці ми пояснили лівосторонній зсув лінії сукупної пропо:
зиції. розглянемо власне модель інфляції витрат. Графічно вона має такий вигляд (графік З):
Пояснення до графіка:
1. На графіку показано, що стан рівноваги, досягнутий у точці А, де обсяг пропозиції відповідає реальним можливостям економіки (Y(K,L)), змінюється через лівосторонній зсув сукупної пропозиції. Рівновага від точки А зміщується у точку В, якій відповідає вищий рівень цін і менші обсяги кінцевого продукту.
2. Рівновага може зміститись у точку С (де вищі ціни при досягненні початкових обсягів виробництва), якщо держава здійснюватиме заходи, що стимулюватимуть збільшення сукупних витрат.
Значну роль у лівосторонньому зсуві сукупної пропозиції відіграють передбачення виробників. Раптове збільшення цін на певний елемент виробничих ресурсів підвищує передбачувані ціни на засоби виробництва. Якщо попит залишається на попередньому рівні, то виробництво у попередніх обсягах стає нерентабельним. Однак економіка не може лишатись у такому стані тривалий час, оскільки реальний обсяг не відповідає природному.
Після того, як рівновага досягла точки В (за нашим останнім графіком), подальший розвиток подій можливий за двома варіантами: повернення в точку А і перехід до точки С. Перший варіант передбачає, що скорочення виробництва і небезпека безробіття змусять робітників погодитись на зменшення зарплати. Зростаючі запаси товарно-матеріальних цінностей спричинять зменшення цін на засоби виробництва. Цьому ж сприятиме і структурна перебудова виробництва. Крива пропозиції почне зсуватись вниз до точки А, але ці перетворення не можуть бути швидкими.
Другий варіант можливий тоді, коли в результаті бюджетно-податкової або грошово-кредитної політики лінія сукупного попиту зсунеться праворуч. У результаті досягається нова рівновага за більш високого рівня цін, але на природному рівні виробництва. Вважається, що розвиток подій за цим варіантом відбувається^ швидше.
З приводу того, який з наведених варіантів реагування економіки на раптове підвищення цін на виробничі ресурси є більш прийнятним, точиться теоретична дискусія. Перший варіант має ту перевагу, що повернення до природного рівня виробництва відбувається без зростання цін, але це триває довгий час, а отже, передбачає тривале безробіття. Другий варіант гарантує швидкий вихід на втрачені обсяги виробництва, але супроводиться значним підвищенням загального рівня цін.
Цікавою проблемою макроекономічної теорії є пояснення інфляції, особливо інфляції попиту. Існують два протилежних пояснення інфляції попиту: з позиції монетаристської і кейнсіанської теорій.
Монетаризм. Широковідомим став вислів Мілтона Фрідмана про те, що "інфляція скрізь і завжди є монетарним явищем". Тобто для того, щоб пояснити інфляцію, треба дослідити пропозицію грошей. Однак деякі фактичні дані засвідчують, що не все у зв'язку інфляція-грошова пропозиція є цілком очевидним.
Розглянемо для прикладу статистичні дані по Великобританії:
Таблиця 1.
| Рік | ВНП у цінах 1985 p., (млн.ф.ст.) | Індекс роздрібних цін (1985=100) | Рівень інфляції | Грошова пропозиція М1, (млрд.ф.ст.) | Грошова пропозиція М4, (млрд.ф.ст.) |
| 1981 | 319,3 | 79,1 | 11,9 | 35,8 | 137,8 |
| 1982 | 324,7 | 85,9 | 8,6 | 39,9 | 154,7 |
| 1983 | • 336,8 | 89,8 | 4,6 | 44,4 | 175,3 |
| 1984 | 343,9 | 94,3 | 5,0 | 51,3 | 199,3 |
| 1985 | 356,9 | 100 | 6,1 | 60,8 | 225,2 |
| 1986 | 369,9 | 103,9 | 3,4 | 74,2 | 261,4 |
| 1987 | 387,0 | 107,7 | 4,2 | 91,1 | 302,9 |
| 1988 | 403,6 | 113,0 | 4,9 | 104,3 | 355,0 |
| 1989 | 411,5 | 121,5 | 7,8 | 422,3 | |
| 1990 | 413,9 | 133,4 | 9,5 | - | 473,4 |
Як засвідчує статистика, протягом десяти років ВНП Великобританії зріс у. 1,3 раза, індекс роздрібних цін — у 1,69, грошовий агрегат М4 — у 3,44 раза, а грошовий агрегат Ml (за 8 років) — у 2,9 раза.