курсовую на тему ПЁвденний економичний район (на прикладЁ машинобудЁвельного та паливно-енергетичного комлексу)
1. Розділ 1. Загальна характерестика Південного району
1.1. Природні ресурси___________________________________5
1.2. Населення__________________________________________9
1.3. Промисловість____________________________________13
2. Розділ 2. Аналіз економічного розвитку Південного району
2.1 Аналіз функціонювання машинобудівельного комплексу_17
2.2 Проблеми розвитку паливно-єнергитичного комплексу_20
2.3 Розміщення і спеціалізація областей___________________22
3. Розділ 3. Проблеми та шляхи подальшого розвитку.
3.1. Оцінка іноземних інвістицій в экономіки Украіни______26
3.2. Регіональні інтереси інвесторів____________________34
3.3 Зовнішньоекономічна діяльність____________________39
Висновки_________________________________________________46
Список літератури_______________________________________48
Вступ
Машинобудівний комплекс є основою важкої індустрії й відіграє вирішальну роль у створенні матеріально-технічної бази. В сучасних умовах машинобудівний комплекс має вирішальний вплив на стан науково-технічного і економічного розвитку держави та визначає її місце в міжнародному розподілі праці. В умовах її структурної перебудови і переходу до ринкових умов господарювання близько половини підприємств нарощують обсяги виробництва за рахунок освоєння нових зразків промислової продукції і товарів народного споживання. Водночас значна частина підприємств згортає виробництво застарілої техніки та устаткування, які не витримують конкурентної боротьби на внутрішньому і зовнішньому ринках.
Південний економічний район сформувався як такий, що спеціалізується на машинобудуванні, легкій і харчовій промисловості, високоінтенсивному сільському господарстві. За вартістю валової продукції машинобудування стоїть на другому місці після харчової промисловості. Високою є частка цього району у виробництві морських танкерів, суховантажних суден, самохідних кранів, кукурудзозбиральних комбайнів, тракторних плугів, металорізальних верстатів і ковальсько-пресового устаткування. Комплексуючими галузями тут повині стати сільськогосподарське машинобудування (виробництво зернозбиральних комбайнів, гідротехнічних і поливних машин), середнє і точне машинобудування, виробництво електронного, електротехнічного і радіотехнічного обладнання і спеціальних комп’ютерів. Ці галузі вкрай необхідні для забезпечення перспективного розвитку вже існуючих.
Науково-технічний прогрес, підвищення якості продукції, поліпшення умов праці, інтенсифікація всього суспільного виробництва визначаються розвитком енергетики країни, основою якої є паливна база. Тому закономірно, що у всіх розвинених країнах інвестиції у паливно-енергетичний комплекс становлять приблизно 40% сумарних капітальних вкладень у промисловість.
Темпи розвитку паливно-енергетичного комплексу України за останнє десятиріччя за всіма показниками не сприяли підвищенню електромісткості національного прибутку і валового суспільного продукту.
Нафтова тема поряд з газовою та електроенергетикою упевнено продовжує удержуватися в трійці самих актульних і конфліктних в нашій держваві. В останній час особливою “популярностю” користується її частина, яка торкається диверсіфікація джерелів постачання України чорним золотом.
Для збільшення видобутку нафти в країні слід визначити шляхи виходу України з енергетичної кризи. Це розвідка, принципова розробка нетрадіційних нафтогазоносних об’єктів – зон гідраутворення (ЗГУ) у підводних надрах Чорного моря.
Після вводу в дію нафтопровід Одеса-Броди можливо буде подавати нафту во всі країни Південно-східної Європи, а збудував короткі перемички – також в Австрію і Німеччину.
Ідеально, якщо Одеса-Броди вступить в дію синхронно з нафтопроводом Тенгиз-Новоросійськ (восени 2001 року). Тоді власники каспійської (казахської) нафти виберуть економічно найбільш вигідніший український маршрут. А Україна вперше в своїй історії одержує можливість конвертирувати свій геополітичний пасив – географічне положення – в стратегічну політичну перевагу.
1. Розділ 1. Загальна характерестика Південного
району
1.1 Природні ресурси
Площа — 113,4 тис. км2.
Населення — 7808 тис. чол.
Склад — Автономна Республіка Крим, Миколаївська, Одеська і Херсонська області.
Південний економічний район розташований на півдні України і переважно займає територію рівнинної Причорноморської низовини. Тільки невелика його північно-західна частина досягає півдня Подільської височини. Територія району простяглася із сходу на захід від східної межі Криму аж до р. Дунай на 600 км, а з півночі на південь — на 420 км.
Південний єкономичний район має досить вигідне географічне положення, яке посилюється тим, що через територію району проходять важливі залізничні, річкові та повітряні шляхи, які сполучають економічні райони України з багатьма зарубіжними країнами.
Район розташований на перетині державних і міжнародних морських шляхів Азово-Чорноморського басейну. Приморське положення району сприяє розвитку портового і рекреаційного господарств.
Природні умови і ресурси. Поверхня району є в основному хвилястою рівниною, яка поступово знижується з півночі на південь до узбережжя морів, а на Кримському півострові, навпаки, підвищується на південь, де височать Кримські гори. В межах Одеської області рівнина густо помережена ярами та балками. У нижній течії Дніпра, на лівому березі, простяглися сипучі піски, які місцями утворили кучугури заввишки до 4—6 м. Гори займають майже 5 % території району. Вони розташовані на Кримському півострові трьома пасмами вздовж: узбережжя Чорного моря. Рельєф району в цілому не створює значних перешкод для механізації польових сільськогосподарських робіт, будівництва промислових споруд, розширення міст і селищ, шляхового будівництва, а невеликий загальний нахил поверхні сприяє іригаційному будівництву.
Район має значні родовища корисних копалин. Найважливіші з них — залізні руди Керченського півострова. Балансові запаси руди сягають 2,8 млрд т (майже 14 % промислових запасів руди України). Руди залягають на невеликій глибині (5—25 м), що дає можливість видобувати їх відкритим способом. Руди Керченських родовищ відносно бідні за вмістом заліза (всього 28—39 %) і потребують збагачення. Керченські руди мають домішки марганцю, ванадію, фосфору і миш'яку. При переробці цих руд фосфор переходить у шлак, який у розмеленому вигляді є цінним фосфорним добривом.
Добре забезпечений Південний район сировиною для будівельної індустрії — різноманітними вапняками, глинами, кварцовими пісками, гранітами, мармуром, мергелем, каоліном, вулканічними туфами. Тут зосереджено 84 % запасів вапняку, 100 % діориту, 94 % мармуру, 48 % флюсових промислових вапняків країни. Будівельні матеріали поширені скрізь, але особливо багаті на них Автономна Республіка Крим й Одеська область.
У численних соляних озерах та лиманах є значні запаси солей натрію, хлору, брому, особливо у Сиваші, ресурси якого практично невичерпні. Солі озер та лиманів є цінною сировиною для хімічної промисловості.
На Керченському і Тарханкутському півостровах Автономної Республіки Крим та на півдні Одеської області виявлено родовища нафти і газу.
Велике значення мають лікувальні грязі, ропа та мінеральні джерела району. Кращі лікувальні грязі в Куяльницькому і Хаджи-бейському лиманах Одеської області та Сакському озері Автономної Республіки Крим.
Клімат району в цілому помірно теплий. Причорноморська низовина і степовий Крим характеризуються помірно-континентальним кліматом з теплим літом (середньомісячна температура липня 21— 23 °С) і помірною зимою (середня температура січня — 1 °С ...—5 °С). Гірський Крим має помірний, а Південний берег Криму — середземноморський клімат з м'якою зимою і теплим сухим літом. Важливим кліматотворним фактором Південного берега Криму є Кримські гори, які перешкоджають проникненню холодних повітряних мас з півночі. Рівнинна частина території району відкрита на північ, звідки надходять маси холодного повітря. Внаслідок цього тут спосигають різкі коливання температури. Вплив Чорного моря на клімат району обмежується лише прибережною смугою, де бризи урівноважують коливання температури і підвищують вологість повітря.
Тривалість безморозного періоду коливається від 160—170 днів на півночі району до 250 днів на Південному березі Криму, вегетаційний період — відповідно від 215 до 297 днів. Район дуже посушливий.
Опадів на рівнинах випадає від 300—350 мм (у степовому Криму) до 450 мм (на півночі району). Лише гірський Крим має значну кількість опадів. Так, на західному схилі гори Ай-Петрі їх випадає більше ніж 1000 мм на рік.
Максимум опадів на рівнинах влітку. Часто трапляються посухи, що супроводяться суховіями і пиловими бурями, які завдають значної шкоди сільському господарству.
Грунти району різноманітні. Розміщення їх має добре виражений зональний характер. У північно-західній частині району поширені опідзолені чорноземи, у степовій зоні — малогумусні чорноземи і темно-каштанові слабосолонцюваті грунти. В дельтах Дунаю і Дніпра переважають мулувато-болотяні грунти. Гірський Крим вкритий бурими лісовими, а місцями гірсько-лучними та гірсько-торф'яними грунтами. На Південному березі Криму грунти червоноземного типу. Грунти району мають добру структурну будову і при застосуванні правильних агротехнічних методів обробітку та зрошення дають стійкі високі врожаї. Грунтово-кліматичні умови сприяють розвитку сільського господарства, а теплий клімат і приморське положення — перетворенню району на велику здравницю