Основним напрямом зовнішньоекономічної діяльності України є розвиток і поглиблення торгово-економічного співробітництва з
республіками колишнього СРСР, країнами Східної Європи, розвиненими країнами світу, особливо з тими, що мають чисельну українську діаспору.
Зовнішньоторгові організації та інші виконавчі структури повинні не тільки реалізовувати продукцію на традиційних ринках, а й виходити на нові перспективні регіони (особливо в Азію, Африку, Латинську Америку та Австралію). Найважливішою формою економічного співробітництва з країнами близького зарубіжжя нині є взаємний обмін різними видами сировини, готової продукції та наукове співробітництво. Однак необхідними є послідовна і радикальна перебудова механізму економічних зв'язків, здійснення кардинальних заходів для їх оптимізації. Зокрема, передбачено захист економічних інтересів України через встановлення митного кордону з республіками колишнього СРСР. Підписано обопільні угоди з Росією та Білоруссю про співробітництво у галузі зовнішньоекономічної діяльності, які не допускають реекспорту товарів, до яких інші учасники угоди застосовують заходи регулювання. Реекспорт таких товарів має здійснюватися лише за письмової згоди та на умовах, що визначаються уповноваженим органом держави, яка є виробником цих товарів. Україна вивозить до країн СНД кам'яне вугілля, чавун, сталь, прокат чорних металів, залізну і марганцеву руди, самородну сірку, цемент, сіль, промислове устаткування, автобуси, тепловози, екскаватори, автомобілі, трактори, кукурудзо- і бурякозбиральні комбайни, продукцію хімічної промисловості, цукор, масло, м'ясо, фрукти, консерви тощо. В загальному обсязі вантажів, які щороку вивозяться з України у ці країни, найбільшу частку мають коксівне вугілля і чорні метали.
Понад 72 % наших поставок отримує Росія. Основним споживачем Їх є Центральний район Росії, на який припадає майже 3/4 вивозу продукції з України. Значними споживачами залізної і марганцевої руд, чорних металів, які надходять з України, є Поволжя, Північний Кавказ. Певна кількість чорних металів, зокрема прокату, вивозиться з України до Санкт-Петербурга, Білорусі, держав Балтії, Молдови, цукор — в усі республіки колишнього СРСР (за винятком Молдови), м'ясо, масло, м'ясні та ряд консервованих продуктів — здебільшого в Росію.
В Україну з інших республік колишнього СРСР найбільше ввозить Росія — 70 %. Це — нафта, газ, ліс, папір, деякі марки чорних і кольорових металів, машини, устаткування та інша продукція.
Білорусь постачає Україні трактори, вантажні автомобілі, електронно-обчислювальні машини, мінеральні добрива, ліс, папір; Казахстан — кольорові метали, шкірсировину, концентрати кольоро-
их металів; Молдова — продукцію приладобудування, виноробної консервної промисловості, килими, виноград; республіки Середньої Азії — газ, бавовну, концентрати кольорових металів, тканини, каракуль; республіки Закавказзя — нафту і автомашини, алюмінієний прокат, чай, фрукти, вино, тютюн; держави Балтії — електротовари, трамваї, пральні машини, холодильники, радіоприймачі, мікроавтобуси, рибу і рибопродукти, трикотажні і галантерейні іироби та інші товари широкого вжитку.
За сучасних умов Україна налагоджує прямі зовнішньоекономічні відносини з багатьма країнами світу. Так, на кінець 1996 р. нашу державу визнали понад 160 країн світу, 132 з них встановили з Україною дипломатичні відносини. У країни далекого зарубіжжя ми поставляємо машини, трактори, залізну і марганцеву руди, устаткування для гірничо-шахтових, будівельних, електротехнічних підприємств, засоби автоматизації, обчислювальну техніку, автомобілі, прокатні стани, океанські судна, силові трансформатори, магістральні тепловози та багато іншої продукції.
За даними Міністерства статистики, Україна мала в 1995 р. у торгівлі з країнами далекого зарубіжжя позитивне сальдо розміром майже 1346,4 млн дол. США. Основна частина експорту України припадає на Європу (49,4 %), друге місце посідає Азія (38 %), на третьому місці Америка (8,3 %), далі йдуть Африка (4 %) та Австралія і Океанія (0,3 %). Імпортні поставки за цей самий період надходили в Україну тільки з чотирьох континентів. Найбільша частка українського імпорту припадає на Європу (68,5 %), менша — на Азію (17,3 %), Америку (10,2 %) і Африку (4 %).
Сьогодні ні розміри експорту, ні його структура не можуть задовольнити Україну. Річ у тім, що розміри експорту поки що недостатні: в 1995 р. вони становили 11566,5 млн дол. США. У його структурі найбільшу частку мають сировина, матеріали і товари народного споживання — 87,6 %; машини і устаткування — 10,3 %, інші товари (у тому числі послуги) — 2,1 %. Тому необхідно переорієнтувати експорт з первинної сировини на нову техніку й технологію, товари високого рівня переробки, різні послуги.
Україна отримує з різних країн світу промислове устаткування, медичне обладнання, різні прилади, хімічні товари, джут, цитрусові, каву, продукцію хімічної і легкої промисловості. Проте необхідно створювати економічні бар'єри (високе мито тощо) для таких товарів, як жувальна гумка, напої, тютюнові вироби, радіотовари, деякі інші товари широкого вжитку.
Обсяги експорту-імпорту товарів по регіонах у 1998 р.
Таблиця 3
Експорт Імпорт
Кількість вартість У % до Кількість вартість У % до
Підприємств (млн.дол. загального Підприємств (млн.дол. загального
США) обсягу США) обсягу
експорту експотру
Автономна 353 133,0 1,1 630 148,4 1,0
Республика Крим
Миколаівська 296 408,5 3,2 398 201,3 1,4
Одеська 761 434,7 3,4 1623 357,1 2,4
Херсонська 408 183,1 1.5 337 54,1 0,4
Висновки.
Південний економічний район славиться в першу чергу прецизійним, високоточним устаткуванням, яке призначається для використання в нових технологіях, передусім в автомобілебудуванні і сільськогосподарському машинобудуванні. Одеськими верстатами і автоматичними лініями, в яких вбудовані 10 – 15 верстатів, укомплектовані практично всі найбільші автозаводи СНД. Він також спеціализується суднобудуванням (на його території находяться такі відомі заводи, як “Лиман” і “Океан” в Миколаїві, “Затока” в Керчі, “Персей” в Севастополі; а також добре представлене сільськогосподарське машинобудування, кранобудування та галузь енергетичного й електричного устаткування.
В даній роботі наведені наші успіхи у сфері машинобудування не для того, щоб відрапортувати, а звичайно, хотілося щоб позитиву було більше. Головне, вже знайдено, реальні шляхи для відродження виробництва: передовні машинобудівні підприємства впевнено формують новий технологічний імідж України XXI століття. Міністерство промислової політики на сучасному етапі реформування економіки України виконує своє основне завдання – створює економічно-правове середовище, в якому успішно функціонуватимуть вітчизняні промислові підприємства. З такою роботою при міцній підтримці трудових колективів машинобудівників ми сьогодні успішно справляємося.
Південний економічний район має велике значення у вирішенні проблеми нафти в Україні. Опрацьовуються кілька варіантів транспортування нафти. Найоптимальнішими є доставка у порти Одеси танкерним флотом з країн Близького Сходу й південного Середземномор’я перевантаження її в Одесі й перекачування нафтопроводами на нафтоперобні заводи Херсона, Кременчука, й Лисичанська. Частково нафта перероблятиметься на Одеському нафтопереробному заводі, для чого потрібна його реконструкція. Ця схема трансортування дозволяє забезпечити економічну незалежність України завдяки можливості закупівлі нафти в багатьох державах і транспортування її безпосередньо в Україну без транзиту через інші країни. Мережа нафтопроводів здатна транспортувати нафту з Одеси по Україні. Однак потрібно будувати другу нитку нафтопроводу, посилювати ряд нафтопроводів для великого обсягу нафти – Одеса – Снігурівка (з 19 до 45 млн т) і Снігурівка – Кременчук (з 26 до 37 млн т), а також переобладнувати польові станції для реверсу нафти.
Перспективним для результативного геологічного пошуку і геологічної розвідки є шельфи Чорного та Азовського морів, де, як свідчать попередні дослідження, зосереджені значні й доступні для промислового використання сировинні ресурси.
В Україні вперше серед країн створена і нова підгалузь – вітроенергетика (вітрові установки встановлені в Сакському районі - Автономна Республіка Крим -, які зможуть налагодити виробництво електроенергії і забезпечуть роботою мінімум 6 тис. працівників).
Література.
1. Розміщення продуктивних сил України. За ред. Є. П.
Качана. – К.: Вища шк., 1997. – 357с.
2. “Бизнес информ” № 1 – 2 (декабрь 1999 г.). А. Дейнека «Реструктуризация ТЭК Украины».
3. “Бизнес информ” № 23 – 24 (декабрь 1998 г.). В. Захарченко «Ещё не поздно . . .».
4. “Урядовий кур’єр” № 180 (25 вересня 1999 г.). В. Гуреєв «Машинобудівний комплекс – основа здорової економіки».
5. “Финансовая Украина” (18 февраля 1997 г.). Н. Воронцова «И сегодня в Італії на станки одесской «Радиалки» сохраняется устойчивій спрос».
6. “Фінанси України” № 3 (березень 2000 г.). Г. А. Оганян «Шляхи перетворення суднобудування на джерело доходів держави».
7. Економіка. Фінанси. Право, 2000 № 8-9
8. Регіональна економіка, 2000, №3
9. Фінансовий консультакт, 1999, №54-58
10. Діло, 1998, № 68
11.Симоненко В.К. Регіони Украіни .Проблеми розвитку,1998
12.Соціальна-економічна географія Украіни, 1995
13.http:// www.bspa.unibel.by
14. http://www.avias.com/analytics/base
15. http://ukrdzi.com.ua/www/otd_machine.shtml