Переважна більшість території району розташована у степовій зоні, лише на північному заході частина її лежить у лісостеповій, а в Криму — у гірській та субтропічній зонах. Природна рослинність більшої частини району — степова. Під лісом зайнято не більше як 1,5—2,5 % його території. Лише південне узбережжя Криму і гірський Крим заліснені.
Для збереження цінних видів рослин та тварин у степовій частині Херсонської області створено заповідник Асканм-Нова, в якому науково досліджуються акліматизація і гібридизація цінних тварин.
Гідрографічна мережа району відносно негуста, але його перетинають найбільші річки — Дніпро, Дністер, Дунай. Дельти річок закінчуються лиманами, які утворилися внаслідок поступового опускання суші і затоплення морськими водами балок і річкових долин. Гирла малих річок відокремились від моря косами та пересипами і утворили солоні закриті лимани або солоні озера. Солоних озер багато і в степовому Криму (Сиваш, Сакське, Чокрацьке). У дельтах річок утворилися плавні — заболочені площі із заростями очерету і чагарників. У плавневій частині Дунайського гирла розташовано кілька значних прісноводних озер (Китай, Катлабух, Кугур-лай та ін.). Річки Криму невеликі і здебільшого мають гірський характер. Вони використовуються для будівництва невеликих ГЕС, а також для зрошення, водопостачання.
Виняткове народногосподарське значення для району має Дніпро, перетворений на транспортну магістраль, важливе джерело електроенергії і зрошення. Спорудження Каховської ГЕС зміцнило енергетичну базу району, утворило водойму площею майже 200 тис. га і дало змогу розпочати широке будівництво зрошувальних систем.
Важливе народногосподарське значення мають Чорне та Азовське моря. На їх узбережжі знаходяться великі промислові центри та порти (Одеса, Миколаїв, Херсон). У водах цих морів водиться промислова риба (кефаль, скумбрія, пеламіда, камбала, осетрові, оселедці, бички). Найбільший вилов риби в Керченській протоці, коли риба восени йде з Азовського у води більш теплого взимку Чорного моря. Мілководне Азовське море — одне з найбагатших у світі на органічні кормові ресурси, що сприяє розвитку багатьох видів риб. Багато риби і в дельті Дунаю. У північно-західній частині Чорного моря росте водорість філофора, з якої виготовляють агар-агар, що застосовується в харчовій промисловості.
1.2 Населення
Населення Південного економічного району зростає поступово. Так, за 1959—1989 рр. його чисельність збільшилася на 151 %, зокрема міського у 2 рази, а сільського зменшилася на 1,3 %. Середня густота населення становить 68,1 чол./км2, що значно нижче від загальнодержавного показника (85,8 чол./км2), а сільського — майже 23 чол./км2 (в Україні — 28 чол./км2). Найбільша густота населення в Автономній Республіці Крим (92,6 чол./км2) і в Одеській області (понад 79 чол./км2), найменша — у Херсонській області (майже 44 чол./км2). Найменша густота сільського населення у степовій частині материкової України — не перевищує 20 чол./км2. У містах проживає понад 5,1 млн чол. (66,5 %). Найвища частка міського населення в Автономній Республіці Крим (70 %), найменша — у Херсонській області (61 %).
У районі виділяються такі міста, як Одеса (1,1 млн чол.), Миколаїв (519 тис.), Севастополь (375 тис.), Херсон (371 тис.), Сімферополь (358 тис.), Керч (183 тис. чол.).
Чоловіків набагато менше, ніж жінок (відповідно 873 на 1000 жінок) — найнижчий показник серед економічних районів України. Трудових ресурсів не вистачає, особливо в Автономній Республіці
Крим та Херсонській області. В цілому частка населення, зайнятого у господарстві, трохи вища, ніж в інших районах України.
Коефіцієнт народжуваності в районі коливається від 13 до 15 %, коефіцієнт смертності у Херсонській області та Автономній Республіці Крим один з найнижчих в Україні — 9—11 %, а в Одеській і Миколаївській областях трохи вищий — 11—13 %. Природний приріст у цілому досить низький — від 2 до 4 %, а в Одеській області не перевищує 1,4 %. Природний приріст сільського населення позитивний, проте він низький і не перевищує 5 %. В Одеській області він від'ємний (—1 %). Дитяча смертність в Одеській та Херсонській областях висока (відповідно 15%і16%)і трохи нижча у Миколаївській області та Автономна Республіка Крим (12,4 % і 12,9 %).
Район має найвищий серед економічних районів України показник працездатного населення (57,3 %) і вищий, ніж у цілому по Україні (55,8 %). Частка дітей така сама, як і в Україні (23 %), але найменше людей пенсійного віку (18,7 %).
За етнічно-національною ознакою населення окремих частин Південного району неоднакове. Виділяються два регіони: західний (Одеська обл.) — багатонаціональний та південний (Миколаївська та Херсонська області, Автономна Республіка Крим) — малонаціональний.
В Одеській області українців 1433 тис. чол. (54,6 % усього населення), росіян — 719 тис. (27,4 %), майже 430 тис. представників інших національностей (18 %): болгар — 166 тис. (6,3 %), молдаван — 144 тис. (5,5 %), євреїв — 69 тис. (2,6 %), гагаузів — 27 тис. (1,0 %), білорусів — 21 тис. (0,8 %).
Принципово інша національно-етнічна ситуація склалася в східній та південно-східній частинах регіону. Тут частка українців і росіян (в Криму росіян та українців) дуже висока — 93—96 %; частка представників інших національностей у цьому регіоні мінімальна.
Українці є найчисленнішими в Миколаївській (1004 тис., 75,6 %) і Херсонській (937 тис., 75,8 %) областях, росіяни — в Криму (1629 тис., 67,0 %). Росіяни на Миколаївщині (258 тис., 19,4 %) і Херсонщині (249 тис., 20,2 %) посідають друге місце за чисельністю після українців. У Криму кількість українців (після росіян) — 662 тис. (26,5 %). Багато на Миколаївщині молдаван (17 тис., 1,3 %), білорусів (50 тис., 2,1 %), кримських татар (38 тис., 1,6 %), євреїв (18 тис., 0,7 %), татар (11 тис., 0,4 %), караїмів (1 тис.), на Херсонщині — білорусів (13 тис., 1,0 %), євреїв (7 тис., 0,8 %), кримських татар (6 тис., 0,5 %).
Результати переписів населення 1897, 1921 .і 1928 років свідчать про те, що політика Росії щодо Криму була далекосяжною. Одна її риса є дуже чіткою — це послідовна русифікація кримського населення. Підтвердженням цього є такі факти.
ЗО червня 1945 р. Кримська АРСР була перейменована у Кримську область у складі РРФСР. Щодо корінного населення Криму, яке проживало тут майже п'ять століть, була реалізована політика геноциду — 198 тисяч кримських татар, а також десятки тисяч німців, греків, євреїв та інших були виселені у східні райони Росії та республіки Середньої Азії. Вакуум був швидко заповнений. На початок 1945 р. до Криму було переселено в основному з Росії понад 17 тис. сімей, а за 1950—1954 рр. — понад 57 тис. чол.
Неврожайні післявоєнні роки в Криму і неспроможність Росії забезпечити населення і Чорноморський флот насамперед продуктами харчування зумовили ситуацію, коли Рада Міністрів РРФСР поставила питання про передання Кримської області УРСР. На рівні Верховних Рад РРФСР і УРСР це питання було погоджено. 19 лютого 1954 р. на прохання Президії Верховної Ради РРФСР і за згодою Президії Верховної Ради УРСР, враховуючи специфіку економіки, територіальну близькість, тісні господарські та культурні зв'язки між Кримською областю та Українською РСР, Президія Верховної Ради СРСР затвердила рішення про передання Кримської області УРСР.
За відомостями історичних літописів, Крим ще в Х ст. був українською землею і відтоді постійно тяжів до України географічне, політичне та економічно. Досить сказати, що, незважаючи на майже 200-річну русифікацію Криму царатом і сталінськими сатрапами, українців у Кримській області, за даними перепису 1959 р., було 268 тис., або 22,3 % загальної чисельності населення. На 1 січня 1990 р. в Криму проживало 662 тис. українців, або 26,5 % населення Автономної Республіки Крим, тобто за 31 рік чисельність українців зросла на 364 тис., тоді як росіян збільшилась на 822 тис. Таке абсолютне зростання чисельності росіян пояснюється не їх високим природним приростом, а свідомо спрямованою міграцією*.
На сучасному етапі розгортається національне відродження населення Криму. Причому не лише українського, а й татарського, грецького, караїмського, єврейського тощо
1 .3 Промисловість
Раніше цей район розвивався в аграрному напрямі (зернове господарство). Промисловість переробляла сільськогосподарську продукцію, виготовляла сільськогосподарські знаряддя праці, судна, видобувала залізну руду. Пізніше структура промисловості змінилася у бік різноманітного машинобудування, галузей важкої промисловості, у сільському господарстві розширені площі під технічними культурами, виноградниками, садами.
За вартістю валової продукції на першому місці стоїть харчова промисловість, на другому — машинобудування, на третьому — легка.
В електроенергетиці значну роль відіграє Каховська ГЕС (352 тис. кВт). Теплові електростанції споруджено у Херсоні, Одесі, Миколаєві, Керчі, Сімферополі, Севастополі. Працює Південно-Ук-раїнська АЕС у Миколаївській області (Південноукраїнськ). Будівництво Кримської АЕС припинено. Створено південну енергосистему, проте енергетика відстає від розвитку промисловості, майже немає власних енергетичних ресурсів. Із Шебелинки до Дніпропетровська прокладено газопровід з відгалуженням до Одеси, Херсона і Миколаєва. В районі працюють два нафтопереробних заводи — в Одесі й Херсоні, які виробляють моторне і дизельне паливо, гас, бітум, мастила тощо.
На території району є гірничодобувна промисловість. Видобувається залізна руда на Комиш-Бурунському родовищі, готується і транспортується на маріупольські металургійні заводи. В Одесі є сталеплавильний завод та окремі ливарні цехи на інших підприємствах Одеси, Херсона, Миколаєва. В Балаклаві видобувають флюсові вапняки.