По-четверте, інформатизація сприяє просуванню товарів як на внутрішній ринок, так і на світовий і в той же час забезпечує швидке ознайомлення з аналогічним товаром конкурентів. Щоб товар був конкурентоспроможним, виробникам необхідно витримувати визначені вимоги покупців.
Тому постійне відстеження і використання інновацій, що дозволяють поліпшити якість та інші характеристики товару, дозволяють підприємству бути конкурентоспроможним. Для зростання темпів впровадження інновацій необхідно виділити необхідні кошти і скоротити термін впровадження програми «Електронна Україна».
ВИСНОВКИ
Організаційна система в інноваційному підприємстві являє собою складну соціально-економічну й технічну систему, що визначає специфіку й індивідуальність кожного підприємства. Розглядаючи різні рівні цієї системи можна визначити наскільки ефективно функціонує організація.
Розрізняють кілька видів організаційних систем, кожна з яких робить свій вплив на структуру підприємства його функціонування.
Дивизіональну структуру використовують для збільшення гнучкості виробничої системи при інтенсивній інноваційній політиці на підприємстві. Програмно-цільові організаційні структури централізованого типу характеризуються повним підпорядкуванням всіх учасників програми єдиному органу лінійного керівництва. Індивідуалістичний характер інноваційної організації проявляється у вільному, відкритому й добровільному об'єднанні людей. Сама організація являє собою сукупність або співтовариство напівавтономних утворень. Едхократичні організації проектуються для виконання нестандартних і складних робіт. Влада в них заснована на знанні й компетентності, а не на позиції в ієрархії менеджменту. В партисипативній структурі організації кожна особа в організації, що має владу над іншими, підзвітна їхньому спільному контролю. Це запобігає сваволі стосовно будь-якого члена організації з боку будь-якої вищестоящої особи. Кожна організація проектується виходячи з вимог споживача. У результаті цього замість твердої ієрархії виникають досить автономні групи або цільові творчі колективи. Цим групам звичайно надається статус «центра прибутку».
З початком переходу до ринкових відносин великі підприемства виявилися на грані банкрутства, ставши заручниками ринкових перетворень. Одним з реальних шляхів виходу із кризи є реструктуризація, тобто зміна технологічної виробничої структури керування підприємством з метою збереження (розширення) ринків збуту, доходів і капіталу.
До видів реструктуризації можна віднести:
- передачу прав власності на не використовувані основні фонди;
- дрібнення великих підприємств на ряд дрібних.
Реструктуризація великих підприємств створить, можна сподіватися, необхідні передумови для припливу й підвищення ефективності капіталовкладень, що винятково важливо при обмеженості джерел й обсягів інвестування.
Наведені міркування говорять про те, що добре організовані організаційні системи служать важливою умовою раціонального менеджменту інноваціями як стосовно їхнім цілям, так і для створення сприятливого соціально-психологічного клімату.
При цьому варто підкреслити загальну потребу для інноваційних організацій при створенні комунікаційних мереж використання сучасних інформаційних технологій і професійних ЕОМ з єдиною базою даних, що дозволить підвищити вірогідність інформації, прискорити процеси її одержання, використання й відправлення.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Фішечко О.М., Проблеми фінансового забезпечення інноваційних процесів//Наукові праці Донецького національного технічного університету
2. Трегуб, Організація інноваційного менеджменту на підприємстві. – Харків, 2001. - №6.
3. Загальні положення оцінки удосконалення організаційної структури управління підприємством//Наукові праці Донецького національного технічного університету.
4. Мясоєдова І. В. Аналіз організаційних структур маркетингу\Економіка і маркетинг в ХХ сторіччі.
5. Бек В.О. Аналіз і моделювання організаційних структур управління проектами.
6. Амоки О., Інноваційний шлях розвитку України: проблеми та рішення//Економіст. – 2005. - №6.
7. Морозов Ю.П. «Інноваційний менеджмент»: Навчальний посібник для Вузов. – М.: ЮНИТИ – ДАНА, 2000.
8. Савчук А.В. Организационно-экономический механизм инновационного развития крупной компании: Монография/НАН Украины. Ин-т промышленности. – Донецк, 2004.
9. Фатхутдинов Р.А. Инновационный менеджмент. Учебник, 4-е изд. – СПб.: Питер, 2004
10. Янковский К.П., Мухарь И.Ф., Организация инвестиционной и инновационной деятельности. – СПб.: Питер, 2001
11. Д.И.Кокурин, Инновационная деятельность – М.: Экзамен, 2001.