Відповідно до потреб ефективного функціонування інноваційної інфраструктури пропонується довести чисельність інноваційних інфраструктурних підприємств за видами економічної діяльності до визнаних за кордоном пропорцій. У світі діє більше 3000 технопарків, у Європі — близько 300 і ще 1500 інноваційних центрів. У Росії— 60 технопарків, це в декілька разів більше, ніж в Україні, враховуючи питому вагу промисловості. Українські технопарки пускають корені та розширюють свій вплив на економіку. Якщо сьогодні зруйнувати діючу технопаркову модель інноваційної політики, на створення нової піде не менше 5-10 років.
Інновації як ризикована діяльність потребують передусім стабільного та передбачуваного податкового середовища В умовах, коли податкові «правила гри» не є прогнозованими, розраховувати на реалізацію інноваційного шляху розвитку економіки неможливо, адже у зв'язку з цим сукупні ризики інноваційного бізнесу перевищують критичні значення.
На сьогодні це принципове положення постійно порушується, у тому числі в Законі України «Про Державний бюджет на 2005 рік». Так, у порушення вимог Закону України «Про систему оподаткування» щодо зміни податків, механізму їх сплати, податкових пільг такі зміни внесено менше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року. Більш того, фактично порушуються основні норми ст. 58 Конституції України, згідно з якою закони та інші нормативно-правові акти не можуть мати зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Тому для податкового забезпечення інноваційної діяльності необхідно передусім створити нове стабільне і сприятливе для інновацій інституційне податкове середовище.
Насамперед потрібне конституційне забезпечення стабільності та справедливості (неупередженості) податкової системи закріплення у Конституції України трьох ключових принципів оподаткування:
- недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;
- ухвалення податкових рішень конституційною більшістю при дотриманні строго окреслених і розписаних у часі процедур;
- принцип консерватизму (тобто обережності, дотримання встановлених правил і обов'язковості виконання уже взятих державою зобов'язань).
По-друге, ключовий принцип оподаткування — податкова нейтральність, на якому в останні часи робиться наголос, не є абсолютним чи універсальним. Він, безперечно, дуже важливий, але може застосовуватися без застережень тільки у тих сферах, де відсутні негативні або позитивні екстерналії (зовнішні ефекти) та інші ринкові провали. У зв'язку з цим важливо підкреслити, що інноваційна діяльність пов'язана саме з такими екстерналіями, і, виходячи з економічних особливостей життєвого циклу створення і впровадження науково-технічної продукції, інновації потребують спеціальної державної, у тому числі податкової, підтримки. Вона є об'єктивно необхідною в ринковій економіці. Всі розвинені держави та держави з транзитивним типом економіки (наприклад, Росія) тим чи іншим чином підтримують інноваційну діяльність.
Важливо тільки підкреслити, що в цьому випадку йдеться не про часткові (у тому числі галузеві) пільги, що надаються під тиском груп інтересів, а про пільги загальносистемні (тобто доступні для всіх), єдиною умовою надання яких є розробка і впровадження інновацій.
Найважливішою передумовою суттєвого прискорення інноваційних процесів є формування масштабного та динамічно зростаючого внутрішнього попиту на інновації з боку всіх видів споживачів та секторів економіки. На сьогодні його параметри є незадовільними, що зумовлюється переважно структурними особливостями національної економіки (макроекономічними. галузевими, технологічними тощо).
На внутрішньому ринку цей процес найвідчутніше стримується масованим імпортом виробничого обладнання та високотехнологічної продукції споживчого призначення. На зовнішньому ринку попит на вітчизняну високотехнологічну продукцію обмежується або внаслідок певної замкнутості таких ринків, або більш сприятливою кон'юнктурою сировинно-матеріальних ринків.
Організаційно-економічні механізми формування інноваційного попиту мають розбудовуватися з урахуванням специфіки промислових галузей (сфера споживання продукції, технологічна прогресивність, соціальні та екологічні характеристики тощо).
Інноваційний попит у галузях, які працюють переважно на кінцевого споживача (соціальне значущі галузі), необхідно стимулювати на основі:
- остаточного подолання кризових явищ, несумісних з реалізацією інвестиційних проектів;
- зростання платоспроможного попиту населення;
- зменшення тиску імпорту (якіснішого або дешевшого, досить часто через недобросовісну конкуренцію);
- реалізації масштабних державних програм і проектів соціального характеру (у сфері житлового будівництва, освіти, охорони здоров'я);
- проведення системної і послідовної політики імпортозаміщення.
Зростання інноваційного попиту у галузях, які задіяні переважно у сфері проміжного (виробничого) споживання, зумовлюватиметься успіхами у вирішенні таких організаційно-економічних завдань:
- формування інтегрованих структур, які можуть протистояти іноземним ТНК на ринках високотехнологічної продукції на основі об'єднання науково-технічного, фінансового, виробничого та торговельно-збутового потенціалу зацікавлених виробників;
- мінімізація (ліквідація) можливостей отримання монопольних прибутків через недосконалість конкурентного середовища;
- послідовна і системна реалізація програм підтримки наукоємких галузей як таких, що створюють мультиплікативний інноваційний ефект в економіці;
- посилення фінансово-економічного тиску на виробників із ресурсоємними та екологічно шкідливими технологіями.
Вирішуючи ці завдання, можна створити необхідні і достатні соціально-економічні передумови для відчутних інноваційних зрушень. Важливим завданням стає використання процесів економічної глобалізації як чинника стимулювання попиту на промислові інновації. Входження України в орбіту глобалізаційних процесів потенційно має два вектори впливу на формування інноваційного попиту. Перший — негативний — можливий при збереженні за Україною сучасної сировинної ніші на світовому ринку. Другий — позитивний — має перспективи за умови підтримки вітчизняних виробників високотехнологічної продукції, які мають певний потенціал для конкурентної боротьби. Реалізація другого вектора можлива в разі виходу на ринок високотехнологічних товарів або з вузькоспеціалізованим продуктом (на нові ніші), або через участь у ТНК, які є присутніми на цих ринках. Обидва варіанти досить складні для виконання внаслідок різних причин, але лише паралельне просування цими напрямками забезпечить інноваційний прорив у національній промисловості.
Транзитивний період розвитку економіки має свою специфіку, вивчення і врахування якої передбачає спеціальні методології та підходи до дослідження проблеми його метрологічного забезпечення. Перехідні економічні системи відрізняються від аналогічних систем у розвинених країнах не лише специфікою формування, рівнем економічної ефективності та інноваційності, а й специфікою формування такого рівня. Тому основним завданням щодо вирішення зазначеної проблеми постає визначення особливостей формування економічної ефективності розвитку трансформаційних економічних систем з інноваційною складовою.
Вирішенню проблеми метрологічного забезпечення інноваційного розвитку економіки сприятиме і виконання ряду завдань:
- удосконалення методів оцінки економічної ефективності інновацій;
- аналіз та дослідження методів і об'єктивних оцінних вимірювачів інноваційного розвитку;
- аналіз та визначення факторів формування підсумкового параметра — економічної ефективності у трансформаційній економіці;
- визначення факторів формування і забезпечення динаміки економічних доходів і витрат як основних складових ефективності; а визначення методів метрологічного відображення величини економічних доходів і витрат; - визначення критеріїв оцінки інноваційності розвитку;
- визначення ступеня розвитку з метою надання пропозицій щодо створення умов для більшої інноваційної спрямованості.
Доцільним постає здійснення аудиту ефективності та інноваційності економічного розвитку, який давно вже має місце у світовій практиці як одна із форм контролю. Інноваційний розвиток економіки потребує чимало фінансових ресурсів, які в Україні обмежені. Тому аудит ефективності як сукупність статистичних, ревізійних і аналітичних дій, спрямованих на визначення рівня ефективності інноваційного розвитку економіки і одночасно витрачання державних ресурсів, постає вкрай важливим. Це дозволить своєчасно виявляти фактори, які перешкоджають досягненню максимального ефекту при використанні визначеного обсягу трудових, матеріальних, фінансових ресурсів, обґрунтовувати пропозиції щодо підвищення ефективності використання державних коштів і раціоналізувати державну інноваційну політику.
Динаміка і масштаби інновацій у сучасних умовах істотно залежать від рівня інформатизації всіх сфер економіки. Вплив інформатизації на інноваційні процеси можна розглядати з декількох боків.
По-перше, сам процес інформатизації висуває нові вимоги як у галузі технічного забезпечення, так і технологічного (телекомунікаційного), організаційного.
По-друге,із впровадженням інформаційних систем практично в усі сфери діяльності людини з'являється необхідність і можливість удосконалення організації самого процесу її діяльності, зростає потреба в технічних і технологічних інноваціях виробництва.
По-третє, інформатизація наукової сфери, освіти, медицини, бібліотечного фонду тощо, словом, тієї сфери діяльності людини, що формує електронні інформаційні ресурси, дозволяє в кілька разів скоротити пошук того, що вже зроблено, винайдено, і тим самим сприяє скороченню термінів розробки і впровадження нового.