Смекни!
smekni.com

Характеристика технологічних процесів на виробничому піприємстві (стр. 2 из 7)

Технологічний процес об'єднує низку стадій (ступенів), від швидкості яких залежить швидкість здійснення всього процесу. У свою чергу, стадії розчленовуються на операції. Технологічна операція — це завершена частина технологічного процесу, яка виконується на одному робочому місці та характеризується постійністю предмета праці, знаряддя праці і особливостей впливу на предмет праці.

Будь-який технологічний процес можна розглядати як частину складнішого процесу і сукупність менш складних процесів. Тому технологічна операція може бути елементарним процесом, якому ще притаманні характерні ознаки технологічного процесу (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Технологічний процес як сукупність операцій і елементарних процесів

З технологічного погляду елементами операції є: установлення, технологічний перехід, допоміжний перехід, робочий хід, допо­міжний хід, позиція.

Установлення — частина технологічної операції, незмінним елементом якої є закріплення оброблюваної заготовки або скла­дальної одиниці.

Технологічний перехід — закінчена частина технологічної опе­рації, що характеризується постійністю інструмента, який засто­совується, та поверхонь, що створюються обробкою або з'єднан­ням під час складання.

Допоміжний перехід — закінчена частина технологічної опе­рації, яка складається з дій людини та (або) устаткування, що не супроводжуються обробкою, але необхідні для виконання техно­логічного переходу (установлення і зняття оброблюваної деталі, зміна інструмента тощо).

Робочий хід — закінчена частина технологічного переходу, яка складається з однократного переміщення інструмента віднос­но заготовки і яка супроводжується зміною форми, розмірів, чис­тоти поверхонь або властивостей заготовки.

Допоміжний хід — закінчена частина технологічного переходу, яка складається з однократного переміщення інструмента щодо заготовки, але не супроводжується зміною форми, розмірів, шор­сткості поверхні або властивостей заготовки, проте необхідна для виконання робочого ходу (підведення інструмента до заготовки; відведення інструмента).

Позиція — фіксоване положення, яке надається незмінно за­кріпленій заготовці, що обробляється, або складальній одиниці разом з пристосуванням відносно інструмента або нерухомої час­тини устаткування для виконання певної частини операції.

Робочий хід — це головна частина технологічного процесу. Решта його частин стосовно робочого ходу є допоміжними.

Розчленовування технологічного процесу дає змогу виявити елементи операцій, що протікають найповільніше, оцінити шляхи і вартість їх прискорення, проаналізувати особливості затрат праці і можливі варіанти економії.

Вибір найбільш економічних і раціональних операцій — один із шляхів підвищення ефективності виробництва. Такий вибір здійснюється на підставі вивчення основних параметрів, що ха­рактеризують технологічний процес, їх можна об'єднати в три групи.

Перша група параметрів характеризує особливості конкретних технологічних процесів (тиск, температура, склад сировини тощо), технічні характеристики устаткування, схеми компонування устат­кування та ін. Ці параметри вможливлюють виділення конкретного технологічного процесу з низки однотипних, але не дають змоги простежити його розвиток під дією різноманітних чинників.

Друга група параметрів характеризує низку однотипних тех­нологічних процесів. Серед них — енергоємність, фондоміст­кість, затрати різноманітних видів матеріальних ресурсів на оди­ницю продукції і металомісткість, параметри продуктивності та ін. Використовуючи параметри даної групи, можна порівнювати різноманітні набори однотипних технологічних процесів між со­бою, але неможливо виявити закономірності розвитку всієї низки однотипних технологічних процесів.

Для виявлення закономірностей розвитку технологічних про­цесів у загальному вигляді, що необхідно для вивчення динаміки розвитку виробничих систем і техніко-технологічного розвитку в цілому, використовуються параметри третьої групи, які мають найбільше спільного — це жива і минула праця, що витрачається під час технологічного процесу.

Будь-який технологічний процес удосконалюється шляхом підвищення ефективності використання минулої праці і знижен­ня затрат живої праці. Для характеристики технологічного про­цесу необхідно знати співвідношення живої і матеріалізованої праці в даному процесі. Доцільність цих параметрів пояснюється і тим, що вони пов'язані з такою основною характеристикою, як продуктивність праці.

Технологічний процес стано­вить основу будь-якого виробничого процесу, є найважливішою його частиною, яка пов'язана з переробленням сировини, оброб­кою матеріалів і перетворенням їх у готову продукцію.

Виробничий процес — це сполучення предметів, знарядь праці та живої праці в просторі і часі, що функціонують для задово­лення потреб виробництва.

Виробничий процес пов'язаний з відтворенням матеріальних благ і виробничих відносин. Матеріальні блага відтворюються через сукупність взаємопов'язаних процесів праці і природних процесів, унаслідок яких вхідні сировина, матеріали і напівфаб­рикати перетворюються за певною технологією в готову продук­ції необхідного виду.

Визначальним у виробничому процесі є процес праці — ціле­спрямована діяльність людини, яка за допомогою засобів праці (устаткування, інструменту, оснащення) видозмінює предмети праці (вхідну сировину, матеріали, напівфабрикати), перетворю­ючи їх у готову продукцію.

Природні процеси здійснюються без посередньої участі лю­дини під впливом сил природи (охолодження, сушіння тощо), але можуть бути інтенсифіковані за допомогою штучних умов, створених спеціальними пристроями (наприклад, камери су­шіння).

Основними елементами, що визначають процес праці і, відпо­відно, виробничий процес, є доцільна діяльність (або сама праця), предмети праці і засоби праці. Доцільна діяльність (або сама пра­ця) здійснюється людиною, яка витрачає нервово-м'язову енер­гію для виконання різних механічних рухів, спостереження і кон­тролю за впливом знарядь праці на предмети праці. Предмети праці визначаються конструкцією продукції, що випускається виробничою системою.

Основною продукцією на виробничому підприємстві є виріб — будь-який предмет праці або набір предметів праці, які підляга­ють виготовленню. Залежно від призначення розрізняють вироби основного і допоміжного виробництва. До виробів основного ви­робництва належать ті, що призначені до реалізації. Вироби, які виготовляються для власних потреб підприємства (спеціальний інструмент, оснащення), відносять до виробів допоміжного вироб­ництва.

Усі вироби класифікуються за певними ознаками за такими видами: деталі, складальні одиниці, комплекси, комплекти, спе­цифіковані та неспецифіковані.

Деталь — предмет, який не може бути розділений на частини без його руйнації. Деталь може складатися з кількох частин(предметів), приведених у постійний неподільний стан яким-небудь способом (наприклад, зварюванням).

Складальна одиниця (вузол) — рознімне або нерознімне спо­лучення кількох деталей.

Комплекси і комплекти можуть складатися зі сполучених між собою складальних одиниць і деталей.

До неспецифікованих належать вироби, які не мають складо­вих частин (деталей).

Якщо виріб має дві і більше складових, то вважається специ­фікованим (складальні одиниці, комплекси, комплекти).

Вироби характеризуються якісними і кількісними параметра­ми, які наведені нижче.

1.Конструктивна складність. Залежить від кількості деталей
і складальних одиниць у виробі, їх кількість може коливатися від
кількох штук (прості вироби) до десятків тисяч (складні вироби).

2.Розміри і маса. Розміри можуть коливатися в межах від
кількох міліметрів (або навіть менше) до десятків (навіть сотень)
метрів (наприклад, морські судна). Маса виробу залежить від
розмірів і відповідно може змінюватися від грамів (міліграмів) до
десятків (і тисяч) тонн. Виходячи з цих параметрів, усі вироби
поділяють на дрібні, середні і великі залежно від галузі машино­
будування (виду продукції).

3.Види, марки і типорозміри матеріалів, що застосовуються.
їх кількість досягає десятків (навіть сотень) тисяч.

4.Трудомісткість обробки деталей і складання виробу в ці­
лому може коливатися в межах від часток нормохвилини до кіль­кох тисяч нормогодин. За цією ознакою розрізняють нетрудомісткі (малотрудомісткі) і трудомісткі вироби.

5.Ступінь точності обробки деталей і складання вузлів та
виробів. У зв'язку з цим вироби підрозділяють на високоточні,
точні і низькоточні.

6.Питома вага стандартних, нормалізованих і уніфікованих
деталей та складальних одиниць.

7.Кількість виробів, що виготовляються. Може коливатися
від одиниць до мільйонів на рік.

Характеристики виробів багато в чому визначають організа­цію виробничого процесу в просторі і в часі. Наприклад, конс­труктивна складність виробів істотно впливає на кількість оброб­них і складальних цехів або дільниць і співвідношення між ними.

Чим складніший виріб, тим більша частка в трудомісткості припадає на складальні роботи, а на виробничих площах та в структурі підприємства — на складальні дільниці і цехи. Розмір, маса і кількість виробів впливають на організацію їх складання, на створення того або іншого виду потокового виробництва, ор­ганізацію транспортування деталей, складальних одиниць і виро­бів на робочі місця, дільниці і цехи, багато в чому визначають вид руху по робочих місцях (операціях) і тривалість виробничого циклу.