Суттю конверсії повинен стати розвиток найпрогресивніших технологій видобутку, збагачення та комплексної переробки корисних копалин, різке зниження витрат, загальна екологізація вир-ва. З вторинною ресурсною базою пов”язуються технологічні можливості й ек доцільність вир-ва ванадію, нікелю, ртуті, стронцію, заліза. На основі гірничопром відходів можна розширювати й диверсифікувати сировинну базу пром буд матеріалів.
У межах конверсії важливо виявити всі можливості ек обгрунтованої переорієнтації зовнішніх виробничо-сировинних зв”язків на внутрішні.
Перегляд структури гірничої пром, скорочення видобутку мінеральних ресурсів мають поєднуватися з пріорітетним фінансуванням і розвитком окремих ресурсно-технологічних ланок, що визначають якісні параметри і забеспечують одержання нових перспективних видів продукції. Неминучим є винекнення і поглиблення ряду кризових явищ у сировинних галузях, тому слід заздалегіть передбачити можливість переорієнтації потужностей на інші види корисних копалин або переходу на інші типи вир-ва.
З динамічністю ек пов”язане посилення комплексності, що здійснюється у різних формах і на різних рівнях. Про це свідчить формування міжгалузевих комплексів – паливно-енергетичного та агропром, а також розвиток ек в цілому. Особливу увагу слід приділити постійному вдосконаленню базових галузей, які є фундаментом нар госп і забеспечують функціонування й послідовний розвиток ек Укр в цілому. Пріорітетного розвитку мають набути галузі, найтісніше пов”язані з НТП, які є його своєрідним каталізатором, - електроенергетика, хім і нафтохім пром, машбуд. Струкрурні зрушення пов”язані насамперед з розвитком галузей, які здебільшого забеспечують прискорення самого техн прогресу, - радіоелектроніки, вир-ва обчислювальної техніки та ін. На передній план висувається електронізація ек, інформатизація всіх сфер діяльності людини, перехід до цехів і підприємств-автоматів, систем автоматизованого управління.
Великого значення повинні набути галузеві, міжгалузеві та інтегральні комплекси різних типів, які забеспечували б ефективне використання природних і трудових ресурсів, особливостей географічного положення, ефекту концентрації.
Повніше має розкрити свої можливості міжгалузева концентрація вир-ва внаслідок поліпшення технологічних процесів, прогресу на транспорті, посилення уваги до виробничої інфраструктури, формування єдиних інфраструктурних систем: транспорту, енергетики, газопостачання.
З нарощуванням основних фондів, їх концентрації у великих вузлах і ареалах активно відбувається процес роззосередженої концентрації, виникають нові великі центри – і часто у дуже короткі строки, наприклад у минулих десятиріччях у західних областях Укр. На особливу увагу заслуговує реалізація цільових комплексних програм з найважливіших соціально-економічних проблем – розвитку вир-ва товарів народного споживання та послуг, скорочення ручної праці, розширення машинобудування, енергетики й транспорту. Слід розвивати і галузі промисловості, які поставляють сільському господарству машини, добрива, хімічні засоби захиту рослин, устаткування для переробки сільськогосподарської продукції.
Народне господарство України – це багатоструктурна система, в якій можна виділити три основні структури: соціально-економічну, галузеву й територіальну. Соціально-економічну структуру слід враховувати прививченні розміщення продуктивних сил. Галузева структура відбиває співвідношення, взаємозв‘язки і пропорції між складовими частинами народного господарства і реалізується у територіальній структурі народного господарства, яка є предметом дослідження вітчизняної науки.
Для вивчення економіки України велике значення має функціональна класифікація галузей. Це – первинні галузі, у тому числі видобувна промисловість і сільське господарство, та вторинні, що охоплюють обробну промисловість, до якої, в свою чергу, належить переробна. У структуру народного господарства входять транспотр, торгівля, житлове будівництво, охорона здоров‘я, сервісні галузі, управління, наука й наукове обслуговування.
У ході науково-технічної революції виникають нові галузі виробництва (радіо- та мікроелектроніка, атомна енергетика тощо), зростає роль науки і наукоємних виробництв, відбувається оновлення продукції.
Нині першочергове завдання – подолати несприятливі тенденції, глибоку структурну кризу економіки України, надати економіці належного динамізму. Насамперед йдеться про глибокі структурні зміни та нову інвестиційну політику. Інвестиційну політику відносно окремих галузей слід здійснювати так, щоб масштаби капітального будівництва відповідали потужностям, матеріальним і трудовим ресурсам. Суть нових змін – у перенесенні центра ваги з кількісних показників на якість і ефективність, з проміжних – на кінцеві результати, з розширення виробничих фондів – на оновлення їх, нарощування паливно-енергетичних ресурсів, поліпшення використання їх, прискорений розвиток наукоємних галузей, виробничої та соціальної інфраструктури.
На стратегічних напрямах розвитку економіки слід розробляти і здійснювати комплексні програми, більш динамічно розвивати галузі, що визначають науково-технічний прогрес, забеспечують широкий економічний ефект і розв‘язання соціальних завдань. Особливо загострилися проблеми споживчого ринку, соціально-культурної сфери, охорони здоров‘я, освіти, фінансів.
Енергетичну програму має пронизувати ідея переорієнтації паливно-енергетичного комплексу на застосування енергозберігаючих технологій, заміни рідкого палива вугіллям, глибшої переробки нафти, переходу АЕС на використання найпрогресивніших видів турбін.
У металургійній промисловості є потреба повного переходу від мартенівського до киснево-конверторного виробництва сталі, впровадження установок неперервного розливу сталі, збільшення частки холоднокатаного листа, поліпшення якості металу та розширення його асортименту.
Металургію і хімічну промисловість України необхідно переобладнувати продуктивним устаткуванням. Продукція хім. промисловості має зростати за рахунок сучасних видів платмас, синтетичних волокон, фармацевтичних препаратів тощо.
Ефективність реконструкції, темпи економічного зростання значною мірою залежать від розвитку машинобудування, оскільки в ньому матеріалізуються основні науково-технічні ідеї, що визначають прогрес в інших галозях народного господарства, закладаються в основи широкого виходу на приципово нові ресурсозберігаючі технології, зростання продуктивності праці та поліпшення якості продукції.
Значного технічного переоснащення потребує виробнича інфраструктура, насамперед транспорт і зв‘язок, та пріорітетного розвитку – харчова і легка промисловість. Виробляти прогресивне устаткування для них повинні не тільки спеціалізовані, а й інші галозі промисловості.
Докорінного поліпшення потребує і капітальне будівництво, для чого потрібно піднести на новий організаційний та індустріальний рівень весь будівельний комплекс мінімум у 2 рази, скоротити інвестиційний цикл як при реконструкції старих підприємств, так і при спорудженні нових.
Реконструкція висуває нові завдання перед наукою, зокрема спрямування на потреби господарства, впровадження досягнень науково-технічного прогресу.
Необхідно рішуче змінити ставлення до продовольчого постачання, забезпечити норму споживання на душу населення м‘яса, молока, овочів і плодів, поліпшити соц. економічну ситуацію на селі, створити умови для глибшої інтенсифікації сільського господарства, гарантованого виробництва продукції з акцентами на економ. методах господарювання, розширення самостійності й підвищення відповідальності за результати своєї праці.
Насамперед потрібно піднести ефективність використання в галузях економіки виробничого потеціалу, сконцентрувати зусилля на найважливіших ділянках: підвищенні родючьості землі, створенні умов для стабільного сільського господарства, зменшенні втрат продукції полів і ферм, розвитку сільськогосподарського машинобудування. Набувають значного поширення різні форми господарювання: колективні та орендні господарства, селянські господарства, трудові колективи державних підприємств, асоціації, акціонерні товариства, підряд.
Перетворення форм власності у галузях економіки триватиме не менш ніж 10 – 15 років. Проте держава на найближчий період збереже за собою функції прогнозування розвитку галузей, визначення цілей і пріоритетів, володітиме регуляторами прямої дії на економічні процеси.
Взаємодія всіх галузей економіки України зумовлена кардинальною зміною структурної та інвестиційної політики щодо галузей, що передбачає: рішучу орієнтацію виробничих капітальних вкладень на реконструкцію і технічне переоснащення підриємств, що в кілька разів ефективніше, ніж будівництво нових, концентрацію капітальних вкладень на основних напрямах, здатних швидко забезпечити економічний ефект, визначення пропорцій у використанні капітальних вкладень з тим, щоб забезпечити соціальну орієнтацію економіки, пропорційний і збалансований розвиток різних галузей. Слід посилити залежність між обсягом ресурсів, що спрямовуються на соціальний розвиток областей і окремих регіонів, і результатами діяльності підприємств, розташованих на їхній території.
Треба й надалі обмежувати створення у великих містах України нових промислових підприємств, крім об‘єктів, пов‘язаних з обслуговуванням населення. Повніше використовувати можливості господарського розвитку малих та середніх міст і робітничіх селищ, де розміщувати не великі спеціалізовані підприємства, філії і окремі цехи заводів і фабрик, а також підприємства, пов‘язані з переобробкою його продукції і виготовлення виробів з місцевої сировини.