Економічна система оцінка, сутність, характеристика, особливості (стр. 2 из 2)

-запас дорівнює накопиченим за певний період потокам;

-потік дорівнює різниці між запасами на початок та кінець періоду.

Відкрита економіка – це економічна система, яка пов’язана з іншими країнами світу механізмами експорту, імпорту і фінансових операцій.

Ознаками міжнародної економіки є:

1) розвинена сфера міжнародного обміну товарами на базі міжнародної торгівлі;

2) розвинена сфера міжнародного руху факторів виробництва, передусім у формі ввозу-вивозу капіталу, робочої сили і технологій;

3) міжнародні форми виробництва на підприємствах, розміщених в декількох країнах, насамперед в рамках транснаціональних корпорацій;

4) самостійна міжнародна фінансова сфера, не пов’язана з обслуговуванням ні міжнародного руху товарів, ні руху факторів виробництва;

5) система міжнаціональних і наднаціональних, міждержавних і недержавних механізмів міжнародного регулювання в цілях забезпечення збалансованості та стабільності економічного розвитку;

6) економічна політика держав, яка виходить з принципів відкритої економіки.

Предметом теорії міжнародної економіки є закономірності формування попиту і пропозицій на товари та фактори виробництва, які знаходяться в міжнародному обігу, і випливаючи з цього висновки для економічної політики країн. В рамках цього предмету міжнародна економіка охоплює не лише перші три ознаки, які були характерні для світового ринку (1) і для світового господарства (2-3), а й три зовсім нові ознаки (4-6). Отже, якщо ознака 1 є характеристикою світового ринку, ознаки 1-3 в сукупності характеризують світове господарство, то ознаки 1-6 разом є характеристиками міжнародної економіки вцілому.

Міжнародна економіка (international economics) – це частина теорії ринкової економіки, яка вивчає закономірності взаємодії господарюючих суб’єктів різної державної приналежності в області міжнародного обміну товарами, руху факторів виробництва і фінансування і формування економічної політики.

1.2. Параметри і структура міжнародної економічної системи

Світова економіка – її структура, динаміка розвитку та інші характеристики, подібно стану розвитку національних економік, знаходить відображення в різноманітних статистичних показниках.

Перед тим як перейти до них, треба відмітити, що будь-який статистичний довідник починається з показників, відбиваючих чисельність та якісні характеристики населення. Вивчення населення є предметом цілого сімейства демографічних наук, але для розуміння закономірностей розвитку світового господарства необхідно знати лише деякі з цих показників.

Відмічу, що у 1996 р. на земній кулі проживало 5 млрд 754 млн чоловік, а до 2010 р. ця цифра збільшиться до ≈6,8 млрд. Щорічний темп приросту світового населення склав в період 1980 – 2005 рр. 1,6%, і за разрахунками буде мати тенденцію зниження до 1,2% у 2010 р. З загальної кількості жителів паланети 44,7% - жителі міст, інші – представники сільського населення. Середня тривалість життя людей коливається по країнах в границях від 38,5 років в Гвінєє - Бісау до 79,5 років в Японії.

Уявлення о розподіленні населення по регіонах і країнах, а також за тривалістю життя, дають карта 1 та пояснення до карти 1.

Карта 1

Середня тривалість життя населення по країнах світу та регіонах

Тривалість життя, роки
Менш ніж 55	70 – 74
55 – 64	75 і більше
65 - 69	Немає даних

Джерело: [3]

Узагальнюючим показником результатів господарської діяльності або стану економіки є показник обсягу валового внутрішнього продукту (ВВП) і показник динаміки його приросту. Існують різні методики підрахунку ВВП. Візьмемо дані, вираховані по так званому паритету покупецьких здібностей, виміряні в доларах США в цінах одного якогось року (тут 2003 р.). Світовий ВВП склав у 2004р. 31 трлн 479,7 млрд дол., або близько 31,5 трлн дол. Важливо такоє знати, якими темпами роске це показник. Статистика показує, що ВВП (в % до минулого року) збільшувался у 1999 р. на 2,1%, у 2000 р. – на 2,9%, у 2001 р. – на 3,2%, у 2002 р. – на 2,6%, у 2003 р. – на 3,1 і в 2004 р. – на 3,2% (див. діаграму 1).

За середніми показниками темпа росту світового ВВП, природньо, сховані різні темпи росту по країнам і регіонам, враховуючи від’ємні (які показують зменшення обсягу).

Наприклад, в Аргентині, ВВП скорочувався в 90-ті рр. В цілому на 0,3%, а в період з 1990 по 1996 рр. щорічно на 4,4%. В Чилі він збільшився відповідно на 4,1% та 7,2%. Найдинамічніший темп приросту ВВП (7,8%) показали країни АТР, в той час, коли в промислово розвинутих країнах в тому ж самому році він склав 2,8%.

Оскільки чисельність і густота населення в різних країнах значно відрізняється, важливо знати величину ВВП на душу населення.

В цілому в світі в 2004 р. ця величина склала 5 130 дол., маючи, природньо, великий розкид по країнах (500 дол. в Мозамбіку та 34 480 дол. в Люксембурзі).

Уявлення про такий розкид дає таблиця 2.

Діаграма 1

Темпи приросту світового ВВП

Джерело: [3]

Для розуміння характеру еволюції світового господарства важливим є аналіз структури ВВП як за виробництвом, так і за використанням, а також динаміка зміни цієї структури по роках. Уявлення о розподілі світового ВВП дає діаграма 2

Діаграма 2

Галузевий склад світового ВВП, 2004 р. (у %)

Джерело: [3]
В епоху індустріального розвитку ознакою благополучного розвитку вважалось збільшення питома вага промисловості. Починаючи з середини ХХ ст. Ознакою динамічного розвитку стало збільшення питома вага сфери послуг, як матеріального, так і нематеріального характеру. На долю цього сектора на початку століття припадало ≈45%, сьогодні – 63%. Збільшення обох секторів супроводжувалось зменшенням долі сільськогосподарського виробництва. Не вважаючи на вражаючі цифри приросту абсолютних обсягів виробництва продовольчої та сільськогосподарської сировини, питома вага сільського господарства зменшився з 18% на початку століття до 5% в кінці його. Сьогодні за питомою вагою аграрного сектора в ВВП роблять висновок про ступінь зрілості національних економік. Максимальну питому вагу цей сектор займає в Африці (30%), а мінімальну – в Північній Америці, Європі та Австралії (6%). З таблиці 3 можна побачити розподілення країн світу за часткою аграрного сектору в ВВП.

Статистика дозволяє також прослідкувати використання ВВП в світі в цілому, розподілення його на приватне і державне споживання, інвестиції і експорт.

В 2004 році приватне споживання склало близько 18,8 трлн дол., державне – близько 4,6 трлн дол. Загальносвітовий обсяг інвестицій склав ≈7,5 трлн дол., а темпи ії збільшення у 2002 і 2003рр. Склали відповідно 4,7 і 7,6 %.

Таблиця 3

Розподілення країн світу за часткою аграрного сектору в ВВП

Частка країн, %	Кількість країн	ВВП, млн дол.	Населення, млн чол.	ВВП на душу населення, дол.
Менше 6	43	23 361,889	1,027	23,010
6 – 9	20	1 786,497	378	4,730
10 – 19	37	1 945,440	839	2,320
20 – 29	28	1 745,517	2,697	650
30 і більше	44	177,141	701	250
Немає даних	38	223,131	112	2,000

Джерело: [3]
Ступінь зайнятості країн світу в світовому товарообізі характеризується показником відношення зовнішньоторгівельного обігу (сумарного обсягу експорту і імпорту) до ВВП.

Література:

1. Будаговська С., Кілієвич О. та ін. “Мікроекономіка і макроекономіка”. К.: “Основи”. 1998 с. 219-220.

2. Комісарук М.П. “Макроекономіка: курс лекцій”. Коломия - 1999 с. 8-13.

3. Макконел, Брю. “Экономикс: принципы, проблемы и политика: В 2 т.: Пер. с англ. ІІ-го изд.. – М.: Республика, 1992.

4. Павловський М. “Макроекономіка перехідного періоду”. К.: “Техніка”. 1999.

5. Савченко А. та ін. “Макроекономіка”. К.: “Либідь”. 1999 с. 23-29.