Україна чітко сформулювала свій пріоритет щодо інтеграції з країнами Західної Європи. Це означає, що в міру просування у цьому напрямі наша країна підключатиметься до міжнародних фінансових ринків і ставатиме цікавішою для міжнародних інвесторів. Тому з високою вірогідністю можна очікувати на ухвалення рішень стосовно переходу до плаваючого валютного курсу як механізму довгострокової валютної політики.
Багаторічні зусилля Національного банку України, спрямовані на розбудову і зміцнення валютного ринку України, дали можливість забезпечити зокрема:
- створення відповідної моделі валютного ринку України, розвиток його інфраструктури та механізмів проведення торгів і режимів курсоутворення.
- поступовий розвиток валютного ринку — диверсифікацію валютної структури ринку та залучення в оборот усе зростаючих обсягів валютних коштів.
- накопичення та підтримання на необхідному рівні золотовалютних резервів Національного банку України для проведення дієвої валютної політики,можливість отримання іноземної валюти вітчизняними виробниками, які працюють на імпортній сировині, тощо.
Результатом діяльності НБУ у сфері валютної політики е створення майже з нуля валютного ринку. Нині йому притаманний широкий спектр операцій, включаючи й арбітражні. Це наближує ринок до стандартів ЄСта допомагає реалізувати основну стратегічну мету, визначену законодавством, — забезпечення стабільності національної валюти.
Державна політика України у сфері іноземних інвестицій у своєму розвитку пройшла кілька етапів.
Першими кроками незалежної Української держави в напрямі до економічного розвитку на ринкових засадах були саме заходи щодо залученняіноземних інвестицій, яким надавалися привілеї порівняно з вітчизняними.
Другий етап інвестиційної політики держави розпочався з прийняття 19 березня 1996 року Закону України "Про режим іноземного інвестування", яким були встановлені принципи рівноправності національних та іноземних інвесторів. Крім цього, 17 лютого 2000 року Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження". Він надав підстави для скасування пільг з обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті для підприємств з іноземними інвестиціями, зареєстрованими в період чинності Закону України "Про іноземні інвестиції" 1992 року.
Законом України "Про режим іноземного інвестування" та Господарським кодексом України встановлено гарантії безперешкодного і негайного переказу іноземними інвесторами за кордон їх прибутків, доходів та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах унаслідок здійснення іноземних інвестицій.
При цьому законодавство України забезпечує однаковий захист права власності незалежно від його суб'єкта.
Національний банк України як особливий центральний орган державного управління, що відповідно до статті ЗО Закону України "Про Національний банк України" регулює імпорт та експорт капіталу, не стоїть осторонь вирішення проблем поліпшення інвестиційного клімату і впроваджує прозоріші правила та процедури дій при проведенні розрахунків, пов'язаних з інвестиційною діяльністю.
Іноземні інвестори повинні чітко розуміти порядок введення і виведення своїх коштів, а також пріоритети інвестиційної політики України. З метою розвитку довгострокового та взаємовигідного співробітництва, недопущення використання економіки України для короткострокових ("гарячих") інвестицій, які розхитують валютний ринок, Національний банк України регулює механізми надходження та виведення іноземних інвестицій.
ВИСНОВОКИ
Сучасний валютний ринок являє собою розгалужену систему механізмів, функціонування яких покликане забезпечити купівлю і продаж національних грошових одиниць та іноземних валют з метою їх використання для обслуговування міжнародних платежів. Найсуттєвішим функціональним призначенням валютного ринку є забезпечення реальної свободи вибору і дій власника валюти. Тому ступінь зрілості валютного ринку визначається не тільки масштабами валютних операцій, а й його спроможністю повною мірою реалізувати саме цю функцію.Особливістю валютного ринку є те, що як товаром, так і платіжним засобом, є гроші.
У найбільш узагальненому вигляді валютний ринок - це організаційно оформлена система стійких взаємозв'язків між уповноваженими структурами по купівлі-продажу іноземної валюти.
Основними суб’єктами сучасних валютних ринків виступають держави, юридичні та фізичні особи, банки, валютні біржі та брокерські фірми. Свобода вибору суб'єктів ринку пов'язана з їхнім прагненням отримати для себе в процесі здійснення валютних операцій певні матеріальні вигоди, виражені у відповідному доході.
Основними видами операцій, які виконують суб’єкти цього ринку є традиційні операції до яких відносять операції spot, форвард та ф’ючерсні операції та нетрадиційні валютні операції - своп, опціони, а також процентні інструменти.
Для успішного функціонування валютного ринку необхідне існування офіційних резервів в урядів країн, які приймають участь у міжнародній торгівлі. Також наявність стимулів для того, щоб комерційні банки, які діють в якості дилерів, що торгують іноземною валютою, мали достатні її резерви для забезпечення потреб приватного сектору.
Дія механізму регулювання потребує, щоб: окремі країни проводили економічну та фінансову політику, яка б сприяла підтриманню збалансованої міжнародної системи платежів; фінансові механізми забезпечували регулювання платіжного балансу; уряди сприяли збереженню рівноваги на ринках іноземної валюти.
Якщо фірми та інвестори приватного сектору будуть впевнені у тому, що уряди проводять політику, яка веде до збалансованої міжнародної системи платежів, вони будуть мати довіру до системи. Міжнародні організації, такі як МВФ, намагаються сприяти проведенню такої політики урядами. У доповнення до цього уряди здійснюють спільні зусилля для того , щоб викликати довіру до системи.
Отже, валютному ринку властиві атрибути будь-якого ринку. По-перше, він завжди є конкурентним ринком. Суб'єкти ринку конкурують між собою з приводу одержання найбільшого прибутку. По-друге, будь-які обмінні операції на валютному ринку містять у собі елементи валютного ризику. Валютний ризик органічно пов'язаний із конкуренцією, з елементами невизначеності економічної кон'юнктури, зрештою, з обов'язковою присутністю суб'єктивного моменту у поведінці контрагентів, які не завжди можна прогнозувати
Установлення співвідношення грошових одиниць різних країн на валютних, як і на будь-яких інших, ринках відбувається під впливом двох основних чинників — попиту і пропозиції. Тому зазначені чинники фактично подвоюються: попит і пропозиція відповідної іноземної валюти та національної валюти.
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
1. Анулова Г.Н. Международные валютно-финансовые организации и развивающиеся страны. – М.: Финансы и статистика, 1993. − 188 с.
2. Балабанов И.Т. Валютные операции. – М.: Финансы и статистика, 1992.−206 с.
3. Гальчинський А.С. Сучасна валютна системи. – К.: Вища шк., 1995.−88 с.
4. Блайер А. и др. Риск колебания курса валюты и выбор валюты при заключении сделок в сфере внешней торговли: Пер. с польск. – К.: Украина, 1993. – 264 с.
5. Міжнародні валютно-кредитні відносини / А.С. Філіпенко, В.І. мазуренко, В.Д. Сікора та ін..; За ред.. А.С. Філіпенка. – К.: Либідь, 1997. – 254 с.
6. Боринець С.Я. Розвиток сучасних грошово-валютних відносин (національний і міжнародний аспекти). К.: Педагогіка, 1997.-246 с.
7. Гроші та кредит / За ред. проф. М.І. Савлука й ін. - Карт-бланш, 2000.-510 с.
8. Козик В.В. й ін. Міжнародні економічні відносини.-К.: Знання-Перс, 2002.-216.
9. Міжнародні валютно-кредитні відносини / За ред. А.С. Філіпенка.-К.: Либідь, 1997.-208 с.
10. Міжнародні економічні відносини: Сучасні міжнародні відносини / За ред. А.С. Філіпенка.-К.: Либідь, 1992.-302 с.
11. Світова економіка / За ред. А.С. Філіпенка.-К.: Либідь, 2000.-612 с.
12. Ющенко В.А., Міщенок В.І. Валютне регулювання.-К.: Знання, КОО, 1999.-182 с.4. Иванов В. М. Деньги и кредит: Курс лекций. — 3-е изд., испр. и доп. -К.: МАУП, 2003. — 288 с.: ил. — Библиогр.: с. 279-282.
13. Горшкова Н. Валютно-курсова політика: Вісник Національного банку України. - 2007. - № 7. Січень.
14. Баринов Э.А. Валютно-кредитные отношения во внешней торговле. – М.: Федеративная Книготорговая Компания, 1998. – 172 с.
15. Ющенко В., Панченко В. Історія української гривні. – К.: Вид-во «Бібліотека українця» 1999. – 128 с.
16. Ющенко В.А., Міщенко В.І. Управління валютними ризиками. – К.: Т-вл “Знання”, КОО, 1998.−238 с.
17. Іванко-Свинцицька І.Є. Співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями // Фінанси України.-2002.-№8.-С.54-59.
18. Соколенко С.И. Современные мировые рынки и Украина – К.: Демос, 1995. – 167 с.