Крім того позабіржовий валютний ринок має більш високу швидкість розрахунків, ніж за торгівлею на валютній біржі. Це пов’язано перш за все у тому, що поза біржовий валютний ринок дозволяє проводити угоди підчас усієї операційної доби, а не у строго зазначений час біржової сесії.
Прискорено розвивається позабіржова валютна торгівля, коли продавці і покупці валюти вступають у прямі зв'язки між собою. Сучасні засоби зв'язку й електронні інформаційні технології дають змогу зробити це значно швидше й дешевше, ніж через біржу. Ці тенденції захопили вже й Україну. З початку 2000 р. перестала здійснювати операції з торгівлі валютою Українська міжбанківська валютна біржа. Уся торгівля здійснюється через міжбанківський валютний ринок, на якому комерційні банки безпосередньо один в одного купують і продають валюту за свій рахунок чи за дорученнями клієнтів, які в цьому разі є кінцевими покупцями і продавцями валюти. Як свідчить світова практика, на секторі біржового ринку поступово зосереджується переважно окремі валютні операції, технологія здійснення яких передбачає централізоване виконання через біржу (ф'ючерсні, опціонні та ін.).
Валютний ринок класифікують за наступними показниками:
- за суб’єктами розрізняють клієнтський та міжбанківських (прямий і брокерський) валютний ринок. Біля 80% обсягу всіх операцій на світовому валютному ринку припадає на міжбанківський ринок, оскільки валютні біржі існують не в усіх країнах світу;
- за терміном операцій: spotринок (поточний), Форвардний ринок (терміновий), своп ринок;
- за функціями: ринок що забезпечує обслуговування міжнародної торгівлі та ринок на якому виконуються чисто фінансові трансферти (спекуляція, хеджування, інвестиції);
- за територіальною ознакою виділяють европейський ринок (Лондон, Франкфурт-на-Майні, Париж, Цюріх),американський ринок (Нью-Йорк, Чикаго, Лос-Анджелес, Монреаль Сан-Франциско, Торонто) та азіатський (Токіо, Гонконг, Сінгапур, Бахрейн, Бахрейн, Абу-Дабі, Катар).
Валютний ринок можна класифікувати і за іншими критеріями:
- за характером операцій: ринок конверсійних операцій; ринок депозитно-кредитних операцій;
- за видами конверсійних операцій: ринок ф'ючерсів, ринок опціонів тощо;
- за формою валюти, якою торгують: ринок безготівкових операцій, ринок готівки.
Ринок конверсійних операцій є найтиповішим для валютного ринку взагалі, його ключовим елементом. На цьому ринку купівля-продаж здійснюється в традиційній формі, переважно на еквівалентних засадах шляхом обміну рівновеликих цінностей, представлених різними валютами. Якраз на цьому ринку складаються умови для формування зовнішньої ціни грошей − їх валютного курсу.
Ринок депозитно-кредитних операцій − це досить специфічний сектор валютного ринку, на якому купівля-продаж валюти має умовний характер, що проявляється в залученні банками іноземної валюти на депозитні вклади на узгоджені строки та в наданні банками інвалютних позичок на різні строки. На відміну від ринку конверсійних операцій на цьому ринку ціна валюти формується у вигляді процента.
Підчас класифікації валютних ринків слід виділити ринки євровалют, єврооблігацій, євродепозитів, єврокредитів, а також «чорний» та «сірий» ринки.
Ринок євровалют – це міжнародний ринок валют країн західної Європи, де здійснюються операції у валютах цих країн. Функціонування ринка євровалют пов’язано з використанням валют у безготівкових депозитно-позичкових операціях за межами країн-емітентів даних валют.
Ринок єврооблігацій виражає фінансові відносини з боргових зобов'язань при довгострокових позиках у євровалютах, що оформляються у вигляді облігацій позичальників. Облігація містить данні про суму боргу, умовах й термінах його погашення, порядку отримання відсотків згідно з купонами. Купон – частина облігаційного сертифікату, яка при відокремленні від нього надає власнику право на отримання відсотка.
Ринок євродепозитів виражає стійкі фінансові відносини з формування валютний вкладів у комерційний банках іноземних держав за рахунок коштів що обертаються на ринку євровалют.
Ринок єврокредитів виражає стійкі кредитні зв’язки та фінансові відношення з представлення міжнародних позик у євровалюті комерційними банками іноземних держав.
1.4 Функції валютного ринку
Валютний ринок виконує певні функції, в яких виявляється його призначення й економічна роль. Основними його функціями є:
- забезпечення ефективного функціонування світових кредитних та фінансових ринків (дозволяє суб’єктам МЕВ користуватися національними кредитними та фінансовими ринками для фінансування та проведення операцій по всьому світу. Тобто фірми мають змогу отримувати кредити за найнижчими ставками і у найпривабливішій для них валюті, а потім використовувати залучені кошти для фінансування будь-яких операцій);
- забезпечення умов та механізмів для реалізації валютної політики держави;
- забезпечення виконання міжнародних розрахунків;
- створення суб'єктам валютних відносин передумов для своєчасного здійснення міжнародних платежів за поточними і капітальними розрахунками та сприяння завдяки цьому розвитку зовнішньої торгівлі;
- отримання спекулятивного прибутку учасниками ринку у вигляді різниці курсів валют (спекулянт відкриває позицію по певній валюті і очікує зміни курсу, якщо курс змінився таким чином яким очікував спекулянт то він заробить прибуток якщо, ні то збиток);
- формування та урівноваження попиту і пропозиції валюти;
- страхування валютних та кредитних ризиків (валютні ринки надають можливість суб’єктам МЕВ за допомогою відповідних інструментів (опціони, ф’ючерси, форвардні контракти, валютні свопи) зменшити або зовсім уникнути валютних ризиків які пов’язані з проведенням операцій в різних валютах);
- визначення валютних курсів – діяльність операторів на валютних ринках постійно змінює валютні курси тих валют, з якими працюють на цьому ринку. Існує багато причин зміни валютного курсу певної валюти, але всі вони діють опосередковано через зміну попиту і пропозиції на цю валюту на валютних ринках. Таким чином саме на валютному ринку визначається вартість певної валюти;
- диверсифікація валютних резервів банків, підприємств, держав (суб’єкти МЕВ можуть певним чином застрахувати себе від змін валютних курсів шляхом розосередження своїх грошових активів в різних валютах);
- регулювання економіки (через зміну валютного курсу відкрита економіка може регулювати диспропорції які виникають в ній).
Названі функції реалізуються через виконання суб'єктами ринку широкого кола валютних операцій.
1.5 Чинники, що визначають кон'юнктуру валютного ринку
Стан кон'юнктури валютного ринку виявляється у зміні співвідношення між попитом і пропозицією окремих валют, що, у свою чергу, є ключовим чинником впливу на валютний курс. Тому чинники, що визначають кон'юнктуру валютного ринку, одночасно є і чинниками зміни валютного курсу.
Як свідчить світовий та вітчизняний досвід, на стан та динаміку попиту і пропозиції на валютному ринку впливає велика кількість (десятки) чинників економічного, політичного, правового, психологічного характеру. Усі їх можна розділити на три такі групи:
Курсоутворюючі чинники:
- стан платіжного балансу країни;
- обсяги ВНП, які виробляються в країні;
- внутрішня і зовнішня пропозиція грошей;
- процентні ставки в країнах, валюти яких порівнюються;
- співвідношення внутрішніх цін країни з зовнішніми.
Ці чинники можна назвати базовими, тобто такими, що визначають такий стан співвідношення попиту та пропозиції на валютному ринку, який схильний до стабільності чи поступової, внутрішньо зумовленої та передбачуваної зміни.
Вплив стану платіжного балансу на кон'юнктуру валютного ринку виявляється в тому, що надходження валюти в країну за поточними і капітальними статтями балансу збільшує пропозицію, а валютні платежі за кордоном збільшують попит на валютному ринку. Тому збалансовані валютні надходження і платежі за названими статтями балансу створюють сприятливі умови для врівноважування попиту і пропозиції на валютному ринку і стабілізації його кон'юнктури.
Вплив на валютний ринок обсягу ВНП, що виробляється в країні, базується на тому, що його зміна впливає на динаміку експорту і імпорту. Якщо обсяг ВНП, зростає, це створює передумови для збільшення експорту і зменшення імпорту, що сприяє формуванню активного сальдо платіжного балансу і поліпшенню кон'юнктури ринку. І навпаки, якщо обсяг ВНП скорочується, це спричинятиме падіння експорту і зростання імпорту, формування від'ємного сальдо платіжного балансу і погіршання кон'юнктури ринку.
Вплив внутрішньої пропозиції національних грошей базується на тісному зв'язку валютного ринку з іншими сегментами грошового ринку. Якщо пропозиція грошей на ринку банківських кредитів чи ринку цінних паперів зросте, це може погіршити кон'юнктуру на цих ринках, внаслідок чого частина пропозиції грошей звідти перейде на валютний ринок, де кон'юнктура залишилась незмінною. Але якщо таке переміщення грошей буде значним, то попит на валюту почне зростати випереджаючими темпами і рівновагу буде порушено і там. Якщо пропозиція грошей зростатиме безпосередньо на валютному ринку (зовнішня пропозиція), наприклад, у цілях валютної інтервенції, то це негайно вплине на його кон'юнктуру і вона погіршає для національної валюти.